Хвороба Хашимото

Хвороба Хашимото: що це таке і як її діагностувати

Уявіть: ви хронічно втомлюєтеся, набираєте вагу (навіть за нормального харчування), мерзнете, коли іншим тепло, і все частіше помічаєте, що забуваєте прості речі. Лікарі говорять, що все в нормі, а ви почуваєтеся все гірше. Одна з найчастіших причин такого стану — хвороба Хашимото, про яку багато людей навіть не підозрюють.

Її щорічна захворюваність у світі становить 0,3–1,5 випадку на 1000 осіб, а серед жінок поширеність досягає 2–11 % залежно від віку. Водночас є ймовірність, що хвороба буде мати безсимптомний перебіг роками — саме тому її називають «тихою епідемією» ендокринології.

Що таке хвороба Хашимото

Хвороба отримала назву на честь японського хірурга Хакару Хашимото, який уперше описав її в 1912 році, спостерігаючи пацієнтів зі збільшеною щитоподібною залозою. Минуло понад сто років, а це захворювання, як і раніше, залишається однією з головних причин порушення роботи щитоподібної залози. Також захворювання називають тиреоїдитом Хашимото, аутоімунним тиреоїдитом (АІТ) і хронічним лімфоцитарним тиреоїдитом.

Хвороба Хашимото — це хронічне аутоімунне запалення щитоподібної залози з лімфоцитарною інфільтрацією. За цієї патології ваша власна імунна система починає атакувати щитоподібну залозу. З якоїсь причини імунітет «помиляється» і сприймає клітини залози як чужорідні. Він посилає туди лейкоцити та виробляє спеціальні антитіла — усе це поступово руйнує орган, який регулює обмін речовин, роботу серця, настрій, вагу та десятки інших процесів.

Згодом залоза перестає справлятися зі своєю роботою, рівень її гормонів знижується — розвивається стан, який називається гіпотиреоз. Саме він здебільшого і спричиняє неприємні клінічні прояви хвороби.

Специфічної первинної профілактики аутоімунного тиреоїдиту, яка має можливість повністю запобігти захворюванню, немає. Це зумовлено його аутоімунною природою і часто генетичним чинником.

Хто в групі ризику аутоімунного тиреоїдиту

Хвороба Хашимото в 4–10 разів частіше трапляється в жінок, ніж у чоловіків, і зазвичай розвивається у віці 30–50 років. Втім, захворіти можна в будь-якому віці: від підліткового до літнього.

Чинники, що підвищують ризик тиреоїдиту Хашимото

Точні причини аутоімунного тиреоїдиту не встановлені, але захворювання розвивається через поєднання деяких чинників:

  • Стать і вік. Жінки середнього віку — найвразливіша група. Це пов’язано з гормональними змінами, особливо в періоди вагітності, після пологів і в менопаузу.
  • Спадковість. У родичів першої лінії пацієнтів із хворобою Хашимото ризик розвитку цього захворювання в 9 разів вищий, ніж у загальній популяції. Якщо у вашої мами або бабусі були проблеми зі щитоподібною залозою — це привід бути уважнішими до здоров’я.
  • Інші аутоімунні захворювання. Тиреоїдит Хашимото нерідко поєднується з іншими аутоімунними станами: цукровим діабетом 1 типу, ревматоїдним артритом, системним червоним вовчаком, целіакією, вітиліго та низкою інших.
  • Хромосомні особливості. Хвороба частіше трапляється в людей із синдромом Дауна, синдромом Тернера та синдромом Клайнфельтера.
  • Екологічні чинники та харчування. Надлишок йоду в раціоні, тривалий стрес, вірусні інфекції — усе це має можливість запускати або пришвидшувати аутоімунний процес у схильних до нього людей.

Симптоми хвороби Хашимото

Підступність хвороби Хашимото — її повільність. Вона розвивається роками, і на кожному етапі можуть з’являтися абсолютно різні симптоми.

Початкова стадія (еутиреоз)

Щитоподібна залоза ще справляється, гормони в нормі. Симптомів іноді немає зовсім, або людина відчуває легку втому та дратівливість, які легко списуються на стрес або недосипання. Небезпека хвороби саме в тому, що на певних етапах її перебіг безсимптомний, і людина просто не звертає уваги на загальне нездужання.

Хаситоксикоз (тимчасовий гіпертиреоз)

На початку активної фази зруйновані клітини залози «викидають» у кров уже накопичені гормони. Це дає картину, протилежну гіпотиреозу: пришвидшене серцебиття, тривожність, дратівливість, схуднення, пітливість. Багато пацієнтів на цьому етапі думають, що в них невроз або проблеми із серцево-судинною системою.

Гіпотиреоз (основна стадія)

Коли залоза достатньо зруйнована, рівень її гормонів падає. Саме тоді з’являється характерна картина хвороби Хашимото:

  • постійна втома й сонливість, які не проходять після відпочинку;
  • набір ваги без зміни харчування;
  • мерзлякуватість, відчуття холоду (навіть у теплій кімнаті);
  • сухість шкіри, ламкість нігтів, випадіння волосся;
  • уповільнення пульсу;
  • закрепи;
  • набряклість обличчя, особливо навколо очей;
  • погіршення пам’яті та концентрації, загальна «загальмованість»;
  • депресивний настрій;
  • у жінок — порушення менструального циклу, труднощі із зачаттям.

Приблизно у 50 % пацієнтів із хворобою Хашимото функція щитоподібної залози знижена вже на момент першого звернення до лікаря. В інших гіпотиреоз розвивається із часом. Також є можливим видиме або відчутне збільшення щитоподібної залози — зоб. Людина відчуває тиск або «грудку» в горлі, іноді зоб можна побачити візуально.

Як діагностують хворобу Хашимото

Встановити діагноз самостійно неможливо, адже симптоми занадто схожі на десятки інших захворювань. Потрібна комплексна діагностика, яка включає три основні напрями.

1. Лабораторні дослідження

Це перший і обов’язковий крок. Лікар призначає:

  • ТТГ (тиреотропний гормон) — головний «регулятор» щитоподібної залози, який виробляє гіпофіз. Підвищений ТТГ — сигнал тривоги: щитоподібна залоза не справляється, і мозок намагається її підштовхнути до дії.
  • Т3 і Т4 вільні — безпосередньо гормони щитоподібної залози. Їхнє зниження підтверджує гіпотиреоз.
  • АТ-ТПО (антитіла до тиреопероксидази) — ключовий маркер хвороби Хашимото. Діагноз ґрунтується насамперед на виявленні високого титру антитіл до тиреоїдної пероксидази. Саме цей аналіз дає змогу відрізнити хворобу Хашимото від інших причин гіпотиреозу.
  • АТ-ТГ (антитіла до тиреоглобуліну) — ще один маркер аутоімунного ураження залози, його часто визначають у комплексі з АТ-ТПО.

2. Ультразвукове дослідження щитоподібної залози

УЗД щитоподібної залози — метод діагностики, який не передбачає променевого навантаження та є доступним пацієнтам будь-якого віку, включно з вагітними. За хвороби Хашимото на УЗД можна побачити типові зміни:

  • неоднорідну структуру тканини залози;
  • дифузні зміни ехогенності (зниження яскравості на екрані) — це означає, що змінена не якась ділянка, а вся тканина залози (це відрізняє аутоімунний тиреоїдит від вузлового зоба або пухлини);
  • ознаки запального процесу.

Іноді виявляють збільшення залози (за гіпертрофічної форми) або, навпаки, її зменшення (за атрофічної форми). Якщо виявлені вузли, УЗД дає змогу оцінити їхній характер і, якщо є потреба, провести біопсію під контролем сканера.

3. Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія щитоподібної залози

Найчастіше для діагностики аутоімунного тиреоїдиту достатньо аналізів крові та УЗД. Однак комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) щитоподібної залози застосовуються в особливих ситуаціях:

  • КТ призначають, якщо щитоподібна залоза дуже збільшена та потрібно оцінити, наскільки вона здавлює трахею або стравохід, є підозра на онкологію або лімфому — важке ускладнення аутоімунного тиреоїдиту, яке трапляється за тривалого перебігу хвороби, потрібна детальна анатомічна картина перед проведенням хірургічного втручання.
  • МРТ використовується рідше, але вона є незамінною в разі підозри на енцефалопатію Хашимото — рідкісне, але серйозне ускладнення, за якого аутоімунний процес зачіпає головний мозок і проявляється неврологічними симптомами: епілептичними нападами, порушеннями свідомості, розладами пам’яті та ін.

Що відбувається після встановлення діагнозу

Хвороба Хашимото — не вирок. Сучасна медицина вміє з нею працювати, і здебільшого пацієнти ведуть повноцінне життя.

Пацієнтам, у яких розвивається гіпотиреоз, зазвичай потрібна довічна замісна терапія тиреоїдними гормонами, зазвичай — левотироксином. Якщо функція залози ще не порушена — пацієнт перебуває під наглядом ендокринолога та періодично здає аналізи, щоб не пропустити момент, коли знадобиться терапія.

Однак остаточний план лікування хвороби Хашимото завжди має складати лікар. Не займайтеся самолікуванням. Це небезпечно!

Без консультації лікаря також не варто приймати препарати йоду або біодобавки з високим вмістом йоду. Пацієнтам із хворобою Хашимото потрібно уникати високих доз йоду з таких джерел, як-от таблетки з бурими та морськими водоростями, оскільки надлишок йоду іноді провокує гіпотиреоз.

Коли варто обстежити щитоподібну залозу

Не чекайте, поки симптоми стануть нестерпними. Зверніться до ендокринолога та пройдіть обстеження, якщо ви:

  • постійно втомлюєтеся без об’єктивних причин;
  • набираєте вагу на колишньому харчуванні;
  • помітили випадання волосся або сухість шкіри;
  • відчуваєте постійну мерзлякуватість, коли ваше оточення не жаліється на температуру в приміщенні;
  • страждаєте від порушень менструального циклу;
  • плануєте вагітність або вже вагітні;
  • маєте родичів із захворюваннями щитоподібної залози або іншими аутоімунними хворобами;
  • вже маєте діагноз аутоімунного захворювання будь-якого характеру.

У діагностичному центрі «RADI» можна пройти ультразвукове обстеження щитоподібної залози на ультразвуковій системі експертного рівня. Результати ви отримуєте в зручному форматі, з яким можна відразу йти до ендокринолога. Рання діагностика — це не параноя, це турбота про якість свого життя. Щитоподібна залоза важить усього 20–30 грамів, але від неї залежить робота майже кожної клітини вашого тіла. Дайте їй шанс!

Матеріал підготовлений фахівцями діагностичного центру та має інформаційний характер. Не є медичною рекомендацією. Для встановлення діагнозу та призначення лікування зверніться до ендокринолога.

Поширені питання

Чи можна жити нормальним життям із хворобою Хашимото?

Так — і це, мабуть, найважливіша відповідь з усіх. Хвороба Хашимото не скорочує тривалість життя та за грамотного лікування майже не обмежує його якість. Тисячі людей із цим діагнозом працюють, займаються спортом, народжують дітей і відчувають себе повноцінними. Головна умова — підібрана лікарем замісна терапія (якщо вона потрібна) і регулярний контроль аналізів. Жодної інвалідизації, жодних жорстких дієтичних обмежень, жодної відмови від звичного способу життя. Проблеми починаються тоді, коли хвороба не виявлена або лікується неправильно. Нелікований гіпотиреоз на тлі Хашимото спричиняє хронічну втому, депресію, проблеми із серцем і репродуктивною функцією. Однак усе це — наслідок не самої хвороби, а її ігнорування.

Чим відрізняється гіпотиреоз від тиреоїдиту Хашимото?

Це два різні поняття, які часто плутають, тому що вони тісно пов'язані. Тиреоїдит Хашимото — це причина, захворювання, аутоімунний запальний процес, за якого імунна система руйнує щитоподібну залозу. Гіпотиреоз — це наслідок, стан, знижена функція щитоподібної залози, за якої вона виробляє недостатньо гормонів. Якщо уявити щитоподібну залозу як завод, то хвороба Хашимото — це пожежа на заводі, а гіпотиреоз — зупинка виробництва через цю пожежу. Водночас хвороба Хашимото — це тільки одна з причин гіпотиреозу, хоча й найпоширеніша в розвинених країнах.

Чи можна хворіти на Хашимото без гіпотиреозу?

Так, і це трапляється досить часто. На ранніх стадіях хвороби щитоподібна залоза, попри наявний запальний процес, ще справляється зі своєю роботою. Рівень гормонів залишається в нормі. У цьому випадку говорять про еутиреоїдну форму хвороби Хашимото: АІТ є, а гіпотиреозу немає. Такі пацієнти можуть почуватися добре або помічають тільки незначний дискомфорт — легку втому, емоційну нестабільність. Водночас аналіз АТ-ТПО вже буде підвищений, а на УЗД видно типові зміни структури залози. Цей стан вимагає спостереження, але не обов'язково медикаментозного лікування. Ендокринолог призначить контрольні аналізи, щоб відстежити момент, коли (і якщо) функція залози почне знижуватися.

Що видно на УЗД за аутоімунного тиреоїдиту?

УЗД щитоподібної залози за хвороби Хашимото має дуже характерну картину, яку досвідчений лікар-діагност розпізнає відразу:

  • тканина залози стає помітно темнішою, ніж у нормі — це називається дифузним зниженням ехогенності;
  • структура стає неоднорідною, «строкатою», із чергуванням темних і світлих ділянок, з'являються псевдовузлові зміни;
  • змінюється розмір залози (за гіпертрофічної форми (із зобом) залоза збільшена, за атрофічної — зменшена);
  • змінюється кровотік (за активного запалення кровотік посилений, а за атрофічної форми, навпаки — знижений);
  • можуть з'явитися вузли (не обов'язково, але АІТ підвищує ризик їх утворення в щитоподібній залозі).

Водночас УЗД не встановлює діагноз Хашимото самостійно. Для цього потрібні аналізи крові на антитіла. Тільки в поєднанні з результатами лабораторних досліджень ультразвук дає повну діагностичну картину.

Що категорично не можна за хвороби Хашимото?

Є речі, які за хвороби Хашимото можуть реально нашкодити — посилити запалення, спровокувати погіршення функції залози або порушити ефективність лікування. Серед них безконтрольне приймання препаратів йоду, ігнорування лікування та контрольних аналізів (особливо за вагітності, коли гіпотиреоз впливає на розвиток нервової системи дитини), самостійна заміна дози левотироксину, різке обмеження глютену без показань, хронічний недосип і стрес, куріння.

Чи можна повністю вилікувати тиреоїдит Хашимото?

Чесна відповідь: у класичному розумінні слова «вилікувати» — ні. Хвороба Хашимото на сьогодні вважається хронічним захворюванням, яке не зникає повністю. Аутоімунний процес, одного разу запустившись, супроводжує людину все життя. Однак це не означає, що нічого не можна зробити. Можна повністю контролювати симптоми, знизити рівень антитіл АТ-ТПО (тобто зменшити запальний процес), стабілізувати функції щитоподібної залози. Крім того, у педіатричній практиці описані випадки спонтанної ремісії хвороби Хашимото, у дорослих це дуже рідко. Отже, правильніше говорити не про «повне вилікування», а про успішне управління хворобою. Мета — нормальний рівень гормонів, гарне самопочуття, уповільнення прогресування та профілактика ускладнень.