Чому виникає та як діагностувати синдром «замороженого плеча»
Синдром «замороженого плеча», або адгезивний капсуліт — це захворювання, за якого плечовий суглоб поступово втрачає рухливість. На думку експертів, ним страждають приблизно 2–5 % дорослого населення, частіше жінки у віці 40–60 років. Хоча синдром не загрожує життю, він істотно обмежує рухи та має змогу спричиняти тривалий біль. Рання діагностика дає можливість вчасно розпочати лікування та пришвидшити відновлення, а також допомагає відрізнити адгезивний капсуліт від інших хвороб плеча, як-от артроз або травми. У цій статті поговоримо про те, чому виникає синдром «замороженого плеча», як він проявляється та які методи діагностики потрібні, щоб встановити точний діагноз.
Що таке синдром «замороженого плеча»
Синдром «замороженого плеча» — це потовщення та запалення суглобової капсули, яке призводить до обмеження рухів у плечовому суглобі. Плече ніби «заморожується», а спроби підняти руку або повернути її спричиняють біль, іноді досить сильний, який важко витримати.
Здебільшого виділяють такі стадії синдрому, як:
- Заморожування — з’являються біль і поступове обмеження рухів.
- «Заморожена» — біль часто зменшується, але плече залишається скутим.
- Розморожування — рухливість відновлюється, а біль проходить.
Повне відновлення може зайняти від 9 до 18 місяців, тому важливо контролювати прогресування захворювання. Хронічний біль і тривала втрата рухливості в суглобі під час «замороженого плеча» можуть спричинити м’язові атрофії, тугорухливість (контрактуру) через розростання рубцевої тканини, виникнення проблем, що знижують якість життя не тільки через труднощі у виконанні повсякденних завдань — психоемоційні розлади (наприклад, депресія та тривожність), недосипання та ін.
Чому виникає синдром «замороженого плеча»
Є різні причини розвитку «замороженого плеча». Точні механізми до кінця не вивчені, але лікарі виділяють кілька чинників ризику. Серед них найпоширеніші:
- травми (наприклад, вивих і перелом руки) та операції на плечі, які призводять до його тривалої іммобілізації;
- супутні захворювання — цукровий діабет, порушення роботи щитоподібної залози, аутоімунні процеси, серцево-судинні патології, неврологічні захворювання (зокрема наслідки інсульту), будь-які метаболічні збої в організмі;
- запальні процеси в сухожиллях, суглобі, сполучній тканині;
- додатковий чинник — вік і стать (частіше виникає в жінок після 40 років), генетична схильність, професійна діяльність (нерівномірне та неправильне навантаження на плече).
Комбінація цих чинників підвищує ризик формування адгезивного капсуліту. Тому питання: чому виникає синдром «замороженого плеча» — актуальне для пацієнтів із травмами та хронічними захворюваннями.
Прояви синдрому «замороженого плеча»
Симптоми синдрому «замороженого плеча» розвиваються поступово та можуть бути непомітні на ранньому етапі. До основних ознак можна віднести:
- біль у плечі, особливо вночі та під час підняття руки;
- обмеження рухливості — труднощі під час відведення, підняття та обертання руки;
- скутість і слабкість м’язів плеча;
- порушення звичних дій — одягнутися, розчесатися, підняти предмети.
Рання діагностика синдрому «замороженого плеча» дає можливість виявити захворювання до розвитку вираженої нерухомості.
Як діагностувати синдром «замороженого плеча»
Діагностика синдрому «замороженого плеча» включає клінічний огляд та інструментальні методи, які дають можливість точно оцінити стан.
Клінічний огляд
Лікар оцінює амплітуду рухів, перевіряє болючі точки та порівнює роботу обох рук. Це дає можливість припустити наявність адгезивного капсуліту, але не виключити інші патології.
Інструментальні методи діагностики «замороженого плеча»
- Ультразвукове дослідження (УЗД) плеча — допомагає оцінити стан м’яких тканин плечового суглоба, виявити запалення сухожиль, потовщення капсули та наявність рідини в суглобі. УЗД є безпечним, не вимагає опромінення, тому його можна проводити багаторазово.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) плечового суглоба — найінформативніший метод. МРТ дає можливість точно визначити потовщення суглобової капсули, стан зв’язок, сухожиль і м’язів ротаторної манжети. Цей метод є дуже корисним для диференціації адгезивного капсуліту від інших патологій плеча (з-поміж іншого — пухлини, артрозу).
- Комп’ютерна томографія (КТ) плечового суглоба за ізольованого синдрому «замороженого плеча» зазвичай не потрібна, оскільки вона краще підходить для оцінювання кісткових структур, а адгезивний капсуліт насамперед вражає м’які тканини. Однак КТ застосовують, якщо підозрюють поєднані кісткові патології. Тому її, як і рентгенографію, можуть призначити, щоб виключити артроз, переломи та будь-які кісткові зміни в ділянці плеча.
Ці інструментальні методи діагностики «замороженого плеча» дають можливість лікарю точно визначити стадію захворювання та підібрати безпечне лікування.
Тактика лікування синдрому «замороженого плеча» залежить від вираженості симптомів. Можуть застосовувати як консервативну терапію (з-поміж іншого — лікувальну фізкультуру, фізіотерапію та знеболювальні препарати), так і хірургічне лікування. Операція потрібна рідко — тільки за стійкої нерухомості та неефективності консервативного лікування.
Рання діагностика та своєчасне лікування «замороженого плеча» скорочує тривалість хвороби та пришвидшує відновлення рухливості.
Профілактика розвитку синдрому «замороженого плеча»
- Своєчасне лікування травм і запалень плеча.
- Регулярні вправи для підтримання рухливості.
- Уникнення тривалої іммобілізації руки без потреби.
- Контроль супутніх захворювань (цукрового діабету, ендокринних порушень та ін.).
- Збереження балансу вітамінів і мінералів в організмі.
Профілактика «замороженого плеча» допомагає знизити ризик формування патологічного стану та пришвидшити відновлення в разі його появи.
Синдром «замороженого плеча» — поширене захворювання, яке обмежує рухливість плеча та знижує якість життя. Прояви синдрому «замороженого плеча» включають біль, скутість і обмеження рухів. Рання діагностика допомагає знизити вплив симптомів на якість життя, тому, якщо ви помітили біль або обмеження рухів у плечовому суглобі, зверніться до діагностичного центру «RADI». Тут проводять повну сучасну інструментальну діагностику патологій плеча, а це перший крок до свободи рухів і життя без болю.
Поширені питання
Як спати у разі «замороженого плеча»?
Головне правило — уникати тиску на хворе плече, підтримувати його в нейтральному положенні та забезпечувати комфорт. Вибір найкращого варіанту є індивідуальним. Пробуйте різні положення (найчастіше підходить сон на спині, оскільки він знімає тиск із плечового суглоба) і подушки (їх можна використовувати як для підтримання руки, так і тіла — наприклад, невелику подушку можна покласти під коліна, щоб вирівняти хребет і розслабити тіло), щоб знайти те, що краще для вас. Однак, уникайте сну на животі. Це положення додатково тисне на плече та скручує шию, що з великою ймовірністю посилить біль. Якщо больові відчуття заважають спати, навіть після вжиття заходів, обов’язково зверніться за допомогою.
Чому біль у плечі посилюється вночі?
Нічний біль у плечі, особливо в разі «замороженого плеча», посилюється з кількох причин, пов’язаних із фізіологічними та психологічними чинниками. Серед фізіологічних причин: посилення запалення та набряку (упродовж дня рух допомагає підтримувати кровообіг і зменшувати скутість, вночі — кровотік сповільнюється, що призводить до накопичення рідини в ділянці плечового суглоба); здавлювання суглоба через невдалу позу; зниження рівня кортизолу, який має протизапальну дію; тривале перебування в одному положенні. До психологічних причин належить брак чинників, що відвертають увагу (зовнішні подразники зникають і людина повністю фокусується на больових відчуттях), накопичені за день втома та стрес.
Як довго лікується синдром «замороженого плеча»?
Тривалість лікування синдрому «замороженого плеча» залежить від стадії та своєчасності звернення до лікаря. У середньому відновлення триває від 6 місяців до 1,5 років. За ранньої діагностики та регулярної реабілітації поліпшення настає швидше. На термін лікування впливають вираженість болю, обсяг рухів і наявність супутніх захворювань (наприклад, цукрового діабету). Фізіотерапія та регулярні вправи (зокрема виконання їх вдома) допомагають повернути рухливість плеча й уникнути рецидиву.
Чи достатньо УЗД або рентгена для встановлення причини «замороженого плеча»?
УЗД і рентген допомагають виявити зміни в плечовому суглобі, але часто їх недостатньо для точного діагнозу синдрому «замороженого плеча». Рентген показує кістки та виключає переломи або артроз, але не відображає стан капсули та м’яких тканин. УЗД виявляє запалення сухожиль і потовщення капсули, проте МРТ залишається найінформативнішим методом. Вона дає змогу підтвердити адгезивний капсуліт і виключити інші причини симптомів.
Які захворювання можуть спричиняти синдром «замороженого плеча»?
Є можливість, що синдром «замороженого плеча» розвинеться на тлі інших захворювань. Найчастіше він пов’язаний із цукровим діабетом, порушенням функції щитоподібної залози, артритом, остеоартрозом, серцево-судинними патологіями або перенесеними травмами плеча. Також ризик підвищують операції на грудях або плечі, інсульт і тривала іммобілізація руки (незалежно від причини). Ці стани порушують кровообіг та обмін речовин у суглобі, спричиняючи запалення та потовщення його капсули.
