Лігаментит

Лігаментит: чому запалюються зв'язки і як це правильно діагностувати

Біль у суглобі, клацання під час руху пальців, ранкова скутість — ці симптоми можуть вказувати на лігаментит. За статистикою, захворювання найчастіше трапляється в жінок у віці 35–60 років. Особливо схильні до ризику люди певних професій: швачки, перукарки, музикантки тощо. Чоловіки цих професій також страждають. Своєчасна діагностика критично важлива — без лікування захворювання часто призводить до повної втрати рухливості пальців або суглоба. Тому сьогодні обговоримо, що таке лігаментит, чому він виникає та якими симптомами проявляється найчастіше, який вид діагностики в разі підозри на лігаментит є найінформативнішим.

Що таке лігаментит і чим він небезпечний

Лігаментит — це запалення зв'язок, які з'єднують кістки й забезпечують стабільність суглобів. Зв'язки — еластичні волокна зі сполучної тканини, і коли в них починається запальний процес, це порушує нормальну роботу всього суглоба.

Захворювання має можливість вражати зв'язки будь-якого суглоба, але найчастіше страждають кисті, коліна, щиколотки, лікті та зап'ястя. Найчастіше лігаментит виникає одночасно з тендинітом — запаленням сухожилля, оскільки зв'язки й сухожилля в суглобах розташовані поруч.

Без належного лікування лігаментит часто призводить до:

  • втрати рухових функцій суглоба;
  • розвитку стійких контрактур (обмеження рухливості);
  • дегенерації зв'язок і їх рубцевого переродження;
  • хронічного болю та істотного зниження якості життя;
  • втрати працездатності.

Основні види лігаментиту

  1. Стенозуючий лігаментит кисті («клацаючий палець», хвороба Нотта)

Найпоширенішим видом хвороби є лігаментит кисті, який здобув назву «клацаючий палець». Хвороба характеризується ущільненням кільцеподібної зв'язки, у результаті чого ускладнюється ковзання сухожилля пальця по сухожильній піхві.

До теперішнього часу патогенез залишається не встановленим, проте хвороба часто пов'язана з професійною діяльністю. Найчастіше її виявляють у швачок, перукарів, людей, які працюють за комп'ютером.

  1. Лігаментит колінного суглоба

Типовий приклад лігаментиту — запалення зв'язки надколінка. Ця зв'язка залучена в розгинання коліна, і механічні навантаження призводять до пошкоджень у точках її з'єднання з кістками.

Розрізняють два типи лігаментиту коліна:

  • Верхній лігаментит зв'язки надколінка — виникає в результаті неадекватного напруження чотириголового м'яза стегна, сприяють виникненню проблеми тривалі стрибки на твердих поверхнях.
  • Нижній лігаментит (хвороба Осгуда-Шлаттера) — виникає через травми в ділянці горбистості великогомілкової кістки, він є типовим для підлітків, які активно займаються спортом, особливо футболом.
  1. Інші види лігаментиту

Також у деяких ситуаціях розвивається:

  • стенозуючий лігаментит долонної зв'язки зап'ястя (синдром зап'ясткового каналу);
  • стенозуючий лігаментит дорсальної зв'язки зап'ястя (хвороба де Кервена);
  • лігаментит гомілковостопного суглоба;
  • лігаментит плантарної зв'язки стопи.

Причини розвитку лігаментиту

  1. Травми й перевантаження

Причиною виникнення стенозуючого лігаментиту найчастіше є травматизація кільцеподібної зв'язки. Це відбувається через:

  • носіння важких предметів;
  • підтягування на турніку;
  • удари по долонній поверхні кисті;
  • монотонну роботу руками;
  • професійні навантаження.

Це захворювання часто діагностують у людей, що займаються музикою, спортом, швачок, штукатурів — у представників професій, чия робота передбачає постійне однотипне навантаження на кисті.

  1. Хронічні захворювання

Ревматизм, артрит, цукровий діабет, гіпотиреоз, захворювання нирок і подагра також сприяють появі лігаментиту. Ці патології створюють сприятливий фон для розвитку запалення зв'язок. Наприклад, лігаментиту колінного суглоба часто сприяють саме хронічні патології суглоба та зв'язок (зокрема подагричний і ревматоїдний артрит) та ендокринні захворювання.

  1. Особливості розвитку в дітей

Дитячий лігаментит виникає частіше через те, що деякі частини кисті проходять стадії розвитку за різні проміжки часу. Це сприяє швидшому розвитку сухожиль у порівнянні з кільцеподібною зв'язкою на пальцях. У дітей захворювання найчастіше трапляється у віці 1–3 років і майже виключно на пальцях кистей.

  1. Інші чинники

Причинами лігаментиту також можуть стати вікові зміни (частіше трапляється в людей від 50 років), вагітність (через гормональні зміни), інфекційні захворювання м'яких тканин, спадковість і анатомічні особливості (наприклад, тонкий зап'ясток — чинник ризику).

Як розпізнати лігаментит

Головний симптом лігаментиту — утруднення згинання та розгинання суглоба, під час руху виникають клацальні звуки.

Також до основних проявів захворювання належать:

  • болісність у ділянці ураженої зв'язки, що посилюється під час руху;
  • підвищена чутливість під час дотику;
  • зниження рухливості в суглобі;
  • набряк над ураженим суглобом;
  • можлива поява контрактур — стійких обмежень руху.

Симптоми стенозуючого лігаментиту пальців

Стенозуючий лігаментит супроводжується типовими клінічними проявами: болючість у ділянці ураженого пальця, гучний хрускіт або клацання під час згинання або розгинання пальця, утворення рухомих ущільнень поблизу основи пальців над сухожиллями, обмежена рухливість.

Найчастіше відзначається скарга на болючість долонної поверхні кисті відповідно до п'ястно-фалангового суглоба під час згинання та розгинання пальця. Нерідко болючість поширюється в палець і ближче до зап'ястя.

Симптоми лігаментиту колінного суглоба

Основні прояви лігаментиту колінного суглоба — болісні відчуття в ділянці ураження, порушення суглобової рухливості.

Додатковою ознакою верхнього лігаментиту є біль, яка локалізується трохи нижче надколінка й посилюється в положенні сидячи або під час промацування, у цій же ділянці виникає невелика припухлість.

Сучасні методи діагностики лігаментиту

Діагностується лігаментит за допомогою клінічного обстеження, яке завжди потрібно підкріплювати УЗД або МРТ.

Під час першого звернення лікар проводить огляд ураженої ділянки, пальпацію зв'язок і суглобів, функціональні тести на визначення типу захворювання та його стадії, збір анамнезу про характер роботи та перенесених травм.

У гострій стадії захворювання досвідченому лікарю не складно встановити правильний діагноз, навіть без призначення інструментальної діагностики. Однак за хронічного перебігу діагностика ускладнюється.

УЗД суглобів і зв'язок — основний метод діагностики

Ультразвукове сканування дає можливість уточнити діагноз і провести диференціальну діагностику з іншими захворюваннями.

УЗД показує:

  • потовщення кільцеподібної зв'язки;
  • запальні зміни у зв'язках;
  • наявність вузликових утворень;
  • стан сухожиль;
  • скупчення рідини в ділянці запалення;
  • зміни в навколишніх м'яких тканинах.

Ультразвукова діагностика дає можливість лікарю попросити пацієнта поворушити рукою, м'язом, суглобом — під час жодного іншого дослідження не можна проводити динамічні тести та бачити м'які тканини в роботі. У деяких випадках патологію можна розпізнати тільки під час руху.

МРТ суглобів і зв'язок — золотий стандарт

Магнітно-резонансна томографія набагато інформативніша, ніж УЗД. Однак її не призначають кожному пацієнту з підозрами на лігаментит. Тільки за:

  • хронічного перебігу захворювання;
  • потреби в детальному оцінюванні глибоких структур;
  • планування хірургічного лікування;
  • проведення диференціальної діагностики в складних випадках;
  • недостатньої інформативності результатів УЗД.

Магнітно-резонансна томографія показує:

  • 3D-зображення суглоба та м'яких тканин у будь-якому зрізі;
  • точну локалізацію і ступінь запалення зв'язки й не тільки;
  • стан усіх зв'язок, сухожиль, хрящів;
  • структурні зміни у зв'язках;
  • ранні дегенеративні процеси.

МРТ допомагає виявити на найраніших етапах дегенеративні зміни в суглобах, розриви дрібних зв'язок, сухожиль і м'язів, а також різні пошкодження суглобових поверхонь.

Крім цих сучасних методів діагностики, лікар іноді призначає:

  • рентген (рідко) — для виключення патологій і травм кісткових структур, оцінювання суглобової щілини, диференціальної діагностики артриту;
  • лабораторну діагностику — для з'ясування причин запалення (загальний аналіз крові, С-реактивний білок, ревматологічні проби (у разі підозри на системні патології), аналіз на рівень сечової кислоти (виключення подагри) і глюкози (виявлення цукрового діабету)).

У діагностичному центрі «RADI» можна пройти обстеження на сучасних апаратах для МРТ і УЗД. Це дає можливість здобути максимально інформативні результати досліджень на запалення зв'язок.

Чому важлива рання діагностика лігаментиту

Якщо вчасно не почати лікування лігаментиту, є можливість, що людина повністю втратить здатність рухати пальцями, коліном тощо. Стенозуючий лігаментит блокує суглоби, призводить до того, що вони весь час перебувають у напівзігнутому/розігнутому стані.

Наслідками несвоєчасної діагностики лігаментиту є:

  • розвиток стійких контрактур;
  • потреба в хірургічному лікуванні;
  • тривалий період відновлення;
  • втрата працездатності;
  • хронічний біль;
  • поширення запалення на сусідні структури.

Крім того, дуже важливо провести своєчасну диференціальну діагностику захворювання з п'ятковою шпорою, пошкодженням меніска, контрактурою Дюпюїтрена, ревматоїдним і подагричним артритом, тендинітом тощо — залежно від ділянки ураження.

Лігаментит — це захворювання, яке вимагає уважного ставлення та своєчасної діагностики. Також ніколи не завадить профілактика лігаментиту. Однак якщо ви вже відчуваєте біль у суглобах, утруднення під час рухів пальців, чуєте клацання або відчуваєте ранкову скутість — це привід звернутися до лікаря. Сучасні методи діагностики — УЗД і МРТ — дають можливість виявити лігаментит на ранніх стадіях і почати ефективне лікування. Пам'ятайте, раннє виявлення лігаментиту — це можливість уникнути операції та зберегти повну рухливість суглобів.

Записатися на УЗД або МРТ можна телефоном або через форму на сайті. Ми обов'язково підберемо зручний час для вашого візиту.

Поширені питання

Як довго проходить лігаментит?

Тривалість лігаментиту у всіх різна. Усе залежить від причини запалення зв'язок, навантаження і того, коли людина почала лікування. Поліпшення під час легких форм зазвичай відбувається через 1–2 тижні за зниження навантаження та базової терапії, вираженого запального процесу — через 4–6 тижнів, хронічного — відновлення триватиме місяці, особливо якщо і далі перевантажувати зв'язку. На тривалість запалення впливає постійне перенапруження зв'язки, плоскостопість або неправильна біомеханіка стопи/суглоба, зайва вага, повторні мікротравми, ігнорування потреби лікування на ранньому етапі. Пришвидшити відновлення можна. Для цього потрібно зменшити навантаження, виконувати рекомендації лікаря (зокрема щодо ЛФК для поступового відновлення навантаження). Якщо біль зберігається довше 6 тижнів, краще повторно звернутися до лікаря — можливо, потрібне додаткове обстеження або корекція лікування.

Що буде, якщо не лікувати лігаментит?

Якщо лігаментит не лікувати, процес зазвичай не проходить сам. Запалена зв'язка й далі навантажується, а її стан поступово гіршає.

До можливих наслідків нелікованого лігаментиту належать:

  • хронічний біль — він стає постійним і заважає рухатися;
  • ослаблення та мікропошкодження зв'язки — тканина втрачає міцність і гірше витримує навантаження;
  • ризик часткового або повного розриву — це трапляється рідше, але ймовірність зростає за постійного перевантаження;
  • обмеження рухливості — людина починає щадити кінцівку, змінюється хода або техніка руху;
  • перехід запалення в хронічну форму — лікування займає місяці, а не тижні.

Що можна побачити на УЗД у разі лігаментиту?

На УЗД у разі лігаментиту лікар бачить ознаки запалення та перевантаження зв'язки:

  • потовщення зв'язки — це найчастіша ознака;
  • неоднорідність структури — зв'язка виглядає «розпушеною» через набряк;
  • підвищена або знижена ехогенність — ці зміни з'являються за запалення і мікропошкоджень;
  • набряк навколишніх тканин — іноді утворюється навколо зв'язки;
  • порушення ковзання зв'язки — під час динамічного УЗД лікар оцінює її рух;
  • мікротравми або ділянки дегенерації — іноді можна побачити невеликі надриви або ділянки ослаблення;
  • реактивні зміни в місці кріплення — наприклад, потовщення, невеликі нерівності кортикального шару кістки.

Метод добре показує структуру м'яких тканин і допомагає оцінити ступінь змін, допомагає відрізнити запалення зв'язки від розриву або тендиніту.

Для чого призначають і що можна побачити на МРТ під час лігаментиту?

МРТ призначають тоді, коли потрібно побачити зв'язку максимально детально та виключити більш серйозні пошкодження. Дослідження показує м'які тканини краще, ніж рентген або УЗД, і допомагає уточнити діагноз, якщо симптоми зберігаються або лікування лігаментиту не дає результату.

МРТ під час лігаментиту уточнює ступінь запалення, виключає частковий і повний розриви, які вимагають іншого лікування, допомагає оцінити стан сусідніх структур (сухожиль, м'язів, суглоба та ін.), зрозуміти причину хронічного болю (допомагає знайти приховані зміни). Також із її допомогою лікар готує детальний план лікування, якщо розглядається призначення фізіотерапії, ортезування та операції (рідко). А все тому, що на знімках краще видно:

  • набряк і запалення зв'язки — вона виглядає потовщеною, з підвищеним сигналом на Т2-зважених зображеннях;
  • неоднорідність тканини — ознака мікропошкоджень і перевантаження;
  • перелом волокон — на МРТ можна побачити навіть часткові надриви;
  • реактивність навколишніх тканин — набряк, запалення, подразнення;
  • зміни в ділянці прикріплення зв'язки — набряк кістки, ущільнення кортикального шару та ін.;
  • інші причини болю — тендиніт, синовіт, стресовий перелом, бурсит.

МРТ призначають не всім підряд. Частіше вистачає клінічного огляду та УЗД. Тільки якщо лікар сумнівається в діагнозі або біль не проходить, призначають МР-томографію, яка допомагає побачити повну картину.

Чи покаже КТ лігаментит?

КТ майже не використовують для діагностики лігаментиту, оскільки вона погано відображає м'які тканини — запалена зв'язка на ній візуалізується погано або її не видно зовсім. КТ можуть призначити тільки в тих випадках, коли з'явилися підозри на кісткові зміни, стресові переломи, які можуть давати схожий біль, зміщення, артроз, грубі деформації суглоба.

Традиційні методи діагностики лігаментиту — УЗД для первинного оцінювання та МРТ у тих випадках, коли потрібна точна інформація про запалення або є хронічний біль. Тобто КТ — допоміжний, а не основний метод.