Сакроілеїт

Що таке сакроілеїт і як його діагностувати

У 27 % дорослих пацієнтів, які страждають на хронічний больовий синдром у нижній частині спини, причиною цього болю є дефект у крижово-клубовому суглобі. Є можливість, що цей стан набагато погіршить якість життя, обмежить рухливість і призведе до серйозних ускладнень. Своєчасна діагностика завдяки сучасним методам візуалізації дає можливість розпочати лікування на ранніх стадіях і запобігти незворотним змінам. Тому сьогодні поговоримо про те, що таке сакроілеїт, чому він виникає і як проявляється, а головне — як діагностувати сакроілеїт.

Що таке сакроілеїт і чому він небезпечний

Сакроілеїт — це запалення крижово-клубового суглоба, який з’єднує крижі з тазовими кістками. Уявіть собі міцне, малорухоме зчленування, яке працює як амортизатор, розподіляючи навантаження від хребта на ноги. Коли в цьому суглобі починається запалення, страждає вся біомеханіка тіла. Крижово-клубовий суглоб утримується завдяки найміцнішим зв’язкам людського тіла — міжкістковим крижово-поперековим зв’язкам. Однак, попри цю міцність, суглоб схильний до різних запальних процесів і пошкоджень.

Подальший розвиток запального процесу без належного лікування та контролю фахівця стає причиною низки патологічних станів: нагноєння поширюється на здорові тканини, запалення погіршує живлення тканин із подальшим їх руйнуванням, розвивається обмеження рухливості суглоба (аж до повного знерухомлення).

Основні причини розвитку сакроілеїту

  1. Інфекційні захворювання

Специфічні інфекції — особлива група збудників.

Часто поперековий сакроілеїт виявляється у хворих, яким раніше був діагностований туберкульоз або сифіліс. За туберкульозу біль зазвичай односторонній, посилюється ввечері з підвищенням температури до 37–38 °C.

Двосторонній сакроілеїт іноді виникає на тлі бруцельозу і є постійним симптомом за хвороби Бехтерева. За бруцельозу біль посилюється під час рухів, особливо під час згинання та розгинання хребта.

Неспецифічні інфекції — стафілококи та стрептококи, які потрапляють у суглоб через кров з інших вогнищ інфекційного процесу або безпосередньо під час травм. Гнійний сакроілеїт зазвичай односторонній і вимагає негайного лікування.

  1. Аутоімунні захворювання

Це одна з найчастіших причин хронічних сакроілеїтів.

До аутоімунних процесів, які його спричиняють, належать:

  • Анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева) — хронічне запальне ревматичне захворювання, за якого сакроілеїт є одним із перших проявів.
  • Ревматоїдний артрит — системне ураження суглобів.
  • Псоріатичний артрит — запалення суглобів на тлі псоріазу.
  • Реактивний артрит — запалення після перенесених інфекцій.

Вторинний сакроілеїт здебільшого є наслідком спондилоартриту, артриту, псоріазу.

  1. Травматичні ушкодження

Розвиток первинного сакроілеїту частіше спричиняють травми м’язової та кісткової тканини в ділянці поперекового та крижового відділу. Падіння, удари, спортивні травми можуть спровокувати початок запалення.

  1. Онкологічні процеси

Доброякісні та злоякісні новоутворення в нижній частині спини, особливо ті, що дали метастази в навколишні тканини, також можуть спричиняти запалення. Первинні пухлини частіше метастазують із легень, кишківника або органів репродуктивної системи.

  1. Вагітність

Іноді хвороба розвивається під час вагітності. Жінка набирає вагу, переживає гормональні зміни, у неї змінюється форма тазового кільця, що збільшує навантаження на крижово-клубові суглоби.

Найпоширеніші прояви сакроілеїту

Перший і основний симптом сакроілеїту, незалежно від причини його розвитку, — це біль у попереку та/або крижах, який є одностороннім або двостороннім. У деяких випадках він поширюється в пах, сідниці або задньою поверхнею стегна.

Під час сакроілеїту є два типи болю — механічний і запальний.

Механічний біль частіше з’являється після 50 років, посилюється вдень за навантаження, він односторонній і виражений, пов’язаний із дегенеративними змінами; запальний — з’являється в молодшому віці, посилюється після сну, зменшується після руху, часто є двостороннім і найчастіше супроводжується скутістю вранці.

Залежно від стадії сакроілеїту клінічна картина доповнюється симптомами, які супроводжують біль у попереку та/або крижах.

Симптоми гострого гнійного сакроілеїту

Пацієнта турбує інтенсивний біль внизу живота і спині зі сторони ураження. Біль іноді нагадує клінічну картину, яка виникає за гострого живота. Типовими для стану є:

  • озноб і підвищення температури до 38–39 °C і вище;
  • симптоми вираженої інтоксикації — загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості;
  • часте поверхневе дихання;
  • блідість і сухість шкірних покривів.

Симптоми хронічного сакроілеїту

За аутоімунних захворювань симптоми зазвичай починають проявлятися після 37–46 років і тривають кілька місяців із періодичними загостреннями. Для цього стану характерні:

  • періодичний тупий біль у ділянці крижів;
  • скутість рухів, особливо вранці;
  • посилення болю під час тривалого сидіння або стояння;
  • дискомфорт під час підйому сходами;
  • біль під час перекладання ваги з однієї ноги на іншу.

Сучасні методи діагностики сакроілеїту

МРТ крижово-клубових зчленувань — золотий стандарт!

МРТ-дослідження крижово-клубових зчленувань є на сьогодні найбільш інформативним методом діагностики захворювань цих суглобів. Воно має велику діагностичну цінність, оскільки дає можливість вивчити глибоко розташовані м’якотканинні та хрящові структури, виявити патологічні зміни до моменту поширення на кістку. Магнітно-резонансна томографія демонструє специфічні ознаки патології на ранній стадії, коли рентгенівські методи дослідження все ще залишаються малоінформативними.

Під час сакроілеїту магнітно-резонансна томографія показує:

  • набряк кісткового мозку — найраніша ознака запалення;
  • зміни суглобової щілини — звуження або розширення;
  • ерозії — дефекти хрящової та кісткової тканини;
  • склероз — ущільнення кісткової тканини;
  • ознаки анкілозу — зрощення суглобових поверхонь;
  • випіт у суглобовій порожнині — скупчення рідини;
  • зміни навколишніх м’яких тканин — запалення зв’язок, сухожиль.

До переваг МРТ під час діагностики сакроілеїту належать:

  • Здатність виявляти запалення на доклінічній стадії.
  • Безпека — немає променевого навантаження.
  • Висока деталізація всіх структур суглоба.
  • Можливість багаторазового проведення дослідження для контролю лікування без спеціальної підготовки.

Крім магнітно-резонансної томографії, пацієнту можуть бути призначені:

  • Рентгенографія — традиційний метод діагностики, який ґрунтується на Нью-Йоркських критеріях анкілозуючого спондиліту. Виділяють 4 стадії: 0 — норма, без кісткових змін; 1 — підозрілі зміни, початкове звуження суглобової щілини; 2 — мінімальні зміни з ерозіями або склерозом; 3 — явна патологія з ерозіями, склерозом, частковим анкілозом; 4 — повний анкілоз (зрощення).

    Однак зміни на рентгенограмі стають помітними тільки в разі, коли з’являється виражена деформація суглобової щілини й частковий анкілоз, що типово для 3 стадії. Пізня діагностика істотно обмежує можливості лікування сакроілеїту.

  • КТ крижово-клубових суглобів — проміжний метод між рентгеном і МРТ. Найчастіше використовується за гострих травм таза (коли потрібно щось швидше, ніж МРТ), для детального оцінювання кісткових структур і виявлення склеротичних змін, а також за наявності протипоказань до МРТ (встановлені металеві імпланти, кардіостимулятор тощо). КТ краще показує кісткові зміни, але поступається МРТ у візуалізації м’яких тканин і ранніх запальних змін.
  • Лабораторна діагностика для визначення причини та активності запалення. З аналізів найчастіше призначають загальний аналіз крові (перевіряють ШОЕ та зміни в лейкоцитарній формулі), С-реактивний білок (маркер активності запалення), ревматологічні проби (у разі підозри на аутоімунні захворювання), ПЛР і серологічний аналіз інфекцій, визначення генетичного маркера HLA-B27 (часто є позитивним за хвороби Бехтерева).

Також лікар проводить спеціальні тести для підтвердження ураження крижово-клубових суглобів і фізичний огляд.

У діагностичному центрі «RADI» можна пройти МРТ і КТ клубово-крижових зчленувань на сучасному обладнанні, яке поєднує в собі швидкість сканування з високою точністю.

Чому важлива рання діагностика сакроілеїту

Ефективність лікування та шанси на одужання залежать від безлічі чинників, включно зі своєчасністю звернення до фахівця. На початкових стадіях захворювання є можливим повне одужання, у той час як на пізніх стадіях повне позбавлення від хвороби стає майже нереальним.

До наслідків несвоєчасної діагностики належать:

  • прогресування запалення з розвитком анкілозу;
  • хронічний біль, що набагато знижує якість життя;
  • руйнування суглоба;
  • обмеження рухливості хребта й таза, аж до інвалідності;
  • поширення запалення на інші суглоби;
  • у разі гнійного процесу — загроза сепсису;
  • потреба в хірургічному лікуванні на пізніх стадіях тощо.

Завдяки сучасним можливостям МРТ стало можливим діагностувати сакроілеїт на доклінічній стадії, коли інші методи ще неінформативні.

Крім того, не можна забувати про важливість превентивних методів.

Профілактика сакроілеїту

Профілактика сакроілеїту базується на простих заходах, які зменшують навантаження на крижово-клубові суглоби та підтримують стабільність таза. Серед найбільш ефективних:

  • регулярна фізична активність (зокрема ходьба, плавання);
  • зміцнення м’язів корпусу (живота, сідниць і попереку), які допомагають утримувати суглоби в правильному положенні;
  • контроль маси тіла — кожні +5 кг підвищують ризик хронічного болю в попереку приблизно на 10–15 %;
  • корекція постави (з-поміж іншого — через організацію робочого та спального місця)
  • виключення надмірних навантажень (особливо різких нахилів із вагою, тривалих асиметричних поз і неправильної техніки підйому вантажу);
  • своєчасне лікування інфекцій — вони можуть провокувати запалення в суглобах;
  • профілактика травм.

Особливу увагу профілактиці варто приділити людям з епізодами болю в попереку в минулому, пацієнтам із запальними захворюваннями суглобів, тим, хто багато сидить або виконує важку фізичну роботу.

Сакроілеїт — це захворювання, яке вимагає уважного ставлення та своєчасної діагностики. Якщо ви відчуваєте біль у нижній частині спини, крижах, сідницях, особливо якщо біль посилюється після сну або за тривалого сидіння, — це привід звернутися до лікаря. МРТ крижово-клубових зчленувань дає змогу виявити запалення на найраніших стадіях, коли лікування найбільш ефективне. Пам’ятайте, раннє виявлення сакроілеїту — це можливість зберегти рухливість і якість життя. Записатися на МРТ і/або КТ кісток таза можна за телефоном або через форму на сайті. Ми працюємо для збереження вашого здоров’я.

Поширені питання

Як зрозуміти, що болить крижово-клубовий суглоб?

Біль у крижово-клубовому суглобі зазвичай відрізняється від болю в попереку або м’язах таза. Суглоб лежить там, де крижова кістка з’єднується з клубовими кістками, тому дискомфорт часто «маскується» під біль у спині або сідниці.

Основні ознаки проблем із крижово-клубовим суглобом:

  • біль нижче попереку, ближче до однієї із сідниць (частіше односторонній);
  • посилення під час тривалого стояння, ходьби, підйому сходами, вставання зі стільця, перевертання в ліжку або спроби встати на одну ногу;
  • іррадіація в пах, задню поверхню стегна або бік таза — але без оніміння і слабкості (на відміну від радикулопатії);
  • скутість вранці до 30 хвилин;
  • полегшення в положенні лежачи або за легкого нахилу вперед.

Водночас важливо виключити грижу та корінцевий біль, запальні захворювання хребта й патології тазостегнового суглоба.

Чим небезпечний сакроілеїт?

Сакроілеїт небезпечний тим, що запалення в крижово-клубовому суглобі із часом має можливість пошкоджувати хрящ, обмежувати рухливість таза й погіршувати якість життя. Чим довше процес залишається без лікування, тим вищий ризик хронічного болю. До основних наслідків сакроілеїту належать:

  • хронічний біль внизу спини й у сідниці, який посилюється під час стояння та ходьби;
  • порушення рухливості суглоба;
  • слабкість і зміна ходи — людина починає щадити хвору сторону, навантажуючи іншу;
  • поширення запалення — наприклад, за аутоімунного анкілозуючого спондиліту процес іноді переходить на хребет;
  • часткове «зрощення» суглоба (за хронічного перебігу);
  • зниження якості життя — до 50–60 % пацієнтів без лікування відчувають постійний або рецидивуючий біль, який заважає роботі та іншим повсякденним активностям.

Своєчасна діагностика та терапія допомагають зупинити запалення в крижово-клубовому суглобі та уникнути довгострокових ускладнень.

Що буде, якщо не лікувати сакроілеїт?

Якщо не лікувати сакроілеїт, запалення в крижово-клубовому суглобі поступово впливає на хрящ і кістку. Це призводить до стійкого болю та зниження рухливості таза: біль стає постійним, скутість наростає (особливо вранці), порушується біомеханіка руху, з’являється ризик переходу запалення на хребет, гіршає сон і працездатність. Процес переходить у хронічний уже через кілька місяців.

Як довго лікується сакроілеїт?

Термін лікування сакроілеїту залежить від причини запалення та ступеня ураження суглоба. У середньому процес займає від декількох тижнів до декількох місяців. Повне відновлення за деяких форм вимагає більше часу. Наприклад, під час механічного / перевантажувального сакроілеїту стан поліпшується через 3–6 тижнів після початку лікування, інфекційного — через 4–6 тижнів, аутоімунного  — 6–12 тижнів, хронічного — місяці.

На тривалість лікування впливає ступінь запалення за МРТ, наявність скутості вранці, ураження хребта, рівень активності пацієнта, наявність супутніх захворювань і загальний стан здоров’я.

Що покажуть МРТ і КТ у разі сакроілеїту?

МРТ і КТ дають різну інформацію про крижово-клубовий суглоб, тому вибір методу залежить від мети дослідження.

МРТ (магнітно-резонансна томографія) показує:

  • ранні запальні зміни в хрящі та кістковому мозку;
  • набряк, синовіт і рідину в суглобі.
  • стан м’яких тканин — зв’язки та м’язи, що оточують суглоб.

Дуже добре підходить для ранньої діагностики та контролю лікування.

КТ (комп’ютерна томографія) краще показує:

  • кісткові зміни: ерозії, деформації, зрощення суглобових поверхонь;
  • хронічні та структурні зміни за тривалого перебігу.

Менш інформативна за раннього запалення та набряку м’яких тканин.

Тому МРТ — метод вибору для виявлення раннього запалення і м’якотканинних змін, а КТ корисна для оцінювання хронічних кісткових ушкоджень і деформацій. У клінічній практиці частіше починають зі МРТ, КТ тільки, якщо треба уточнити ступінь кісткового руйнування.