Хвороба де Кервена: симптоми та методи діагностики болю в зап’ясті
Біль у зап’ясті часто списують на втому або «невдалий рух». Проте іноді причина глибша. Одне з поширених, але недооцінених захворювань — хвороба де Кервена — це запалення сухожиль у ділянці великого пальця руки.
Проблема розвивається поступово. Спочатку з’являється дискомфорт, потім — виражений біль під час рухів кисті. На думку експертів, цей патологічний стан частіше трапляється в жінок 30–60 років, з піком у віці 40–59 років, і пов’язаний із повторюваними рухами. Поширеність хвороби де Кервена серед жінок сягає 1,3 %, тоді як поміж чоловіків — приблизно 0,5 % населення.
У нашій статті розберемо детальніше: що таке хвороба де Кервена, які симптоми для неї характерні, як відрізнити її від інших причин болю в зап’ясті, які методи діагностики допомагають підтвердити діагноз.
Що таке хвороба де Кервена
Ви підняли важку сумку, повернули ключ у замку або просто взяли дитину на руки — і відчули гострий біль у зап’ясті в основі великого пальця. Якщо таке повторюється раз за разом, найімовірніше, причиною є хвороба де Кервена.
Медична назва цього стану — стенозуючий тендовагініт (або теносиновіт) першого каналу розгиначів зап’ястя. Два сухожилля, які відповідають за рух великого пальця, проходять через вузький кістково-зв’язковий тунель на зап’ясті; коли цей тунель запалюється і звужується, сухожилля починають «застрягати» в ньому під час кожного руху — звідси й біль.
Захворювання першим описав швейцарський хірург Фріц де Кервен ще в 1895 році. Саме тоді в нього з’явилася назва — хвороба де Кервена, а також синдром де Кервена та тендовагініт де Кервена. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) вона записана під шифром M65.4 — теносиновіт шилоподібного відростка променевої кістки. Після першого опису хвороби минуло понад 125 років, а вона, як і раніше, залишається однією з найпоширеніших причин болю в зап’ясті в активного дорослого населення.
Хто входить до групи ризику синдрому де Кервена
- Молоді мами. Одна з народних назв хвороби — «хвороба жінок, що годують грудьми». Коли жінка годинами тримає дитину, обіймаючи її руками в одному положенні, на сухожилля припадає колосальне навантаження.
- Люди «ручних» професій. Піаністи, швачки, муляри, перукарі, доярки, будівельники, програмісти, інтернет-маркетологи, SMM-фахівці — усі, чия робота пов’язана з монотонними повторюваними рухами кисті (наприклад, тривала робота за комп’ютером, особливо з мишкою, створює характерне небезпечне навантаження на зап’ястя і великий палець).
- Спортсмени (аматори та професіонали), які займаються видами спорту, що потребують активної роботи кисті (теніс, гольф, лижі тощо).
- Люди з деякими хронічними захворюваннями. Клінічно доведено, що ревматоїдний артрит, цукровий діабет, гіпотиреоз і системний червоний вовчак підвищують ризик розвитку хвороби де Кервена.
- Вагітні. Гормональні зміни під час вагітності впливають на стан зв’язок і сухожиль.
- Користувачі гаджетів (особливу небезпеку несе активне використання смартфона — через характерний хват і роботу великого пальця).
Основна причина стенозуючого тендовагініту — мікротравми сухожиль, зокрема через надмірне навантаження.
Тому профілактика хвороби де Кервена полягає в усуненні монотонних навантажень на великий палець і зап’ястя: частих повторень рухів, щипкових захватів і перенапруження.
Як проявляється хвороба де Кервена
Хвороба де Кервена найчастіше розвивається поступово. Людина довго не надає значення симптомам, списуючи біль на втому або «потягнула». Саме тому багато пацієнтів звертаються до лікаря вже на запущеній стадії.
Стадія 1 — легка (багато хто на цьому етапі просто терпить)
- Помірний біль у зап’ясті поблизу основи великого пальця, який виникає тільки під час навантаження.
- Неприємні відчуття (аж до гострого болю) посилюються під час повторюваних рухів і минають у стані спокою.
Стадія 2 — середня
- Біль стає інтенсивнішим, виникає не тільки за навантажень, але й у стані спокою, іноді віддає в передпліччя або у великий палець.
- З’являється помітна набряклість в основі великого пальця.
- Іноді виникає відчуття «заїдання» або клацання під час руху пальцями.
Стадія 3 — виражена
- Постійний біль, який заважає сну та звичайному життю.
- Значне обмеження рухів: важко тримати чашку, писати, застібати ґудзики тощо.
- Навіть легкий дотик до болючої ділянки спричиняє гострий біль.
- Є можливою хронічна болюча припухлість.
Стенозуючий тендовагініт не проходить сам по собі. Без лікування запалення прогресує, й із часом прості побутові дії стають випробуванням.
Як лікар встановлює діагноз: тест Фінкельштейна
Перед тим як призначити інструментальні дослідження за болю в зап’ясті, ортопед або травматолог проводить клінічний огляд. Головним діагностичним інструментом тут є тест Фінкельштейна — простий і інформативний.
- Стисніть великий палець у кулак, сховавши його під іншими пальцями.
- Зігніть зап’ястя в бік мізинця (відхиліть руку до ліктя).
- Якщо під час цього руху виникає гострий біль в основі великого пальця — тест вважають позитивним.
Позитивний тест Фінкельштейна в поєднанні з характерними скаргами та результатами огляду дає змогу лікарю попередньо встановити діагноз. Однак для його підтвердження та виключення інших захворювань (артрозу, перелому човноподібної кістки, тунельного синдрому) потрібна інструментальна діагностика. Тільки після позитивного результату візуалізації можна розпочати лікування синдрому де Кервена або іншого виявленого захворювання.
Інструментальна діагностика хвороби де Кервена
Сучасна діагностика хвороби де Кервена ґрунтується на кількох методах візуалізації. Кожен із них виконує своє завдання.
Ультразвукова діагностика
УЗД зап’ястя — це метод першої лінії в разі підозри на хворобу де Кервена. Процедура триває 15–20 хвилин, не потребує підготовки та не несе радіаційного навантаження. Водночас ультразвук виявляє:
- потовщення та структурні зміни уражених сухожиль;
- скупчення рідини навколо сухожиль (ознака запалення);
- потовщення синовіальних оболонок;
- посилення кровотоку в ділянці запалення (у режимі доплерографії);
- зниження ковзання сухожиль у каналі.
УЗД є особливо цінним тому, що дає можливість спостерігати за рухом сухожиль у реальному часі, що є неможливим ні під час МРТ, ні за рентгену.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ зап’ястя застосовують у тих випадках, коли клінічна картина є неоднозначною або коли УЗД не дає вичерпної інформації. МРТ забезпечує детальну візуалізацію всіх м’якотканинних структур зап’ястя. Вона показує:
- рівень рідини вздовж запалених сухожиль (особливо в ділянці променевої кістки);
- ступінь потовщення сухожильних піхв;
- стан навколишніх тканин і зв’язок;
- наявність супутніх змін (наприклад, артрозу).
МРТ є незамінною, якщо лікар підозрює, що біль спричиняє не тільки хвороба де Кервена, але й супутні патологічні зміни структур променево-зап’ясткового суглоба та проксимального відділу кисті (зап’ястя).
Рентгенографія
Рентген за хвороби де Кервена не є основним методом діагностики — м’які тканини (сухожилля, зв’язки) на ньому не видно. Однак він допомагає виключити переломи кісток зап’ястя, деформуючий остеоартроз та інші захворювання зі схожою симптоматикою.
У діагностичному центрі «RADI» МРТ виконують на сучасному апараті експертного рівня — Philips Ingenia Ambition S 1.5T 2022 року.
Чому важливо не зволікати зі зверненням до лікаря в разі болю в зап’ясті та великому пальці
Багато хто сприймає біль у зап’ясті як «робочу неприємність» і місяцями терпить, сподіваючись, що він мине. Проте практика показує, що без лікування хвороба де Кервена тільки прогресує:
- запалення переходить у хронічне, стінки каналу потовщуються та незворотно звужуються;
- консервативне лікування (фізіотерапія, ін’єкції тощо) перестає бути ефективним;
- єдиним варіантом залишається хірургічне втручання — розсічення кільцеподібної зв’язки.
Якщо ви впізнали себе в описі симптомів — не чекайте, поки біль стане нестерпним. Хвороба де Кервена добре піддається лікуванню, але здебільшого на ранніх стадіях. Алгоритм дій: точна діагностика, а потім лікування. Не займайтеся самолікуванням: тугі пов’язки, народні засоби та «перетерпіти» тільки погіршують ситуацію. У нашому діагностичному центрі можна пройти МРТ зап’ястя на сучасному обладнанні з розшифровкою результатів досвідченими фахівцями. Запис на дослідження — за телефоном або онлайн.
Ціни на послуги
Поширені питання
Що буде, якщо не лікувати синдром де Кервена?
Якщо не лікувати, захворювання зазвичай прогресує та переходить у хронічну форму. Є можливими наслідки:
- посилення та хронізація болю — він поширюється на великий палець, передпліччя та стає постійним;
- значне обмеження рухливості великого пальця та зап’ястя: важко захоплювати предмети, тримати чашку, відкривати двері, користуватися телефоном, писати тощо;
- зниження сили кисті та слабкість під час захвату;
- у запущених випадках — розвиток фіброзу (рубцювання) сухожильної піхви, що призводить до стійкого обмеження рухів або навіть часткової втрати функції великого пальця;
- рідко — розрив сухожилля або утворення кісти.
Якість життя помітно гіршає: кисть із часом стає майже непрацездатною за значних навантажень. Самостійно хвороба рідко минає повністю, особливо якщо зберігаються чинники, що її провокують.
Коли потрібна операція за хвороби де Кервена?
Операція (декомпресія першого каналу розгиначів — розсічення утримувача сухожиль) потрібна не всім. Основні показання:
- неефективність консервативного лікування впродовж 3–6 місяців (або довше);
- стійкий хронічний больовий синдром, який сильно обмежує повсякденне життя та працездатність;
- виражене обмеження рухів і функції кисті;
- рецидиви після тимчасового поліпшення від блокад;
- рідко — дуже важкі випадки із самого початку або анатомічні особливості (додаткова перегородка в каналі).
Операцію вважають високоефективною (успіх у 90–95 % випадків). Її проводять амбулаторно, під місцевою анестезією, зі швидким відновленням. Ризик ускладнень низький, але він є. Спочатку майже завжди пробують консервативне лікування — здебільшого воно допомагає, і до опереції не доходить.
Що покажуть УЗД та МРТ за синдрому де Кервена?
УЗД — основний і найпоширеніший метод діагностики (доступний, динамічний, дає можливість оцінити стан у реальному часі):
- потовщення сухожиль та синовіальної оболонки (сухожильних піхв);
- скупчення рідини в сухожильній піхві (теносиновіт);
- посилення кровотоку за доплерографії — ознака запалення;
- порушення нормального ковзання сухожиль під час рухів;
- іноді — наявність додаткової міжсухожильної перегородки (це є важливим для планування ін’єкції або операції).
УЗД часто достатньо для підтвердження діагнозу та порівняння з іншою рукою.
МРТ — більш чутливий метод. Її використовують у складних або сумнівних випадках (коли потрібно виключити інші патологічні стани: артрит, ушкодження нервів, переломи тощо):
- рідина в сухожильній піхві (високий сигнал на T2);
- потовщення та набряк сухожиль і утримувача;
- реактивний набряк навколишніх м’яких тканин або навіть кісткового мозку променевої кістки;
- краще візуалізує дрібні деталі (такі як розриви, кісти) та супутні патології.
МРТ є особливо корисною, якщо симптоми захворювання тривають уже довго (зокрема коли лікування не допомагає) та/або УЗД не дає чіткої картини.
