Аденоміоз матки

Діагностика аденоміозу матки

Аденоміоз матки — це стан, за якого клітини, схожі на слизову оболонку матки, проростають у її м’язовий шар. Через це матка поступово потовщується, стає чутливішою, а в жінки з’являються болісні та/або рясні менструації. Так, це неприємно, але всім жінкам, які стикаються з аденоміозом, потрібно знати:

  • це не онкологія та не передраковий стан, хоча хвороба істотно впливає на якість життя жінки;
  • не розвивається через інфекцію;
  • профілактика аденоміозу матки не завжди є можливою, але зниження запалення, уважне ставлення до циклу та своєчасна діагностика допомагають контролювати ситуацію;
  • правильна діагностика є вирішальною, тому що дає можливість підібрати лікування, знизити біль і запобігти ускладненням.

За міжнародними дослідженнями, ознаки аденоміозу виявляють у 15–35 % жінок, яким проводили гістологічне дослідження матки після операції. Це означає, що хвороба поширена, але часто залишається недооціненою. Багато жінок роками сприймають біль і рясні менструації як «особливість організму», хоча сучасні методи діагностики дають змогу виявити проблему на ранніх етапах.

Тому в цій статті поговоримо про те, які симптоми мають спричинити занепокоєння, на яких методах базується діагностика аденоміозу матки й чому обов’язково призначаються дослідження, що візуалізують (УЗД і МРТ).

Можливі прояви аденоміозу

Аденоміоз проявляється по-різному, у кожної жінки є свої особливості клінічної картини. Деякі жінки не відчувають жодних скарг, і захворювання виявляється випадково, але частіше трапляються такі симптоми:

  • виражені болі під час менструації;
  • рясні місячні з кров’яними згустками;
  • хронічний біль внизу живота;
  • дискомфорт або біль під час статевого контакту;
  • відчуття тиску внизу живота або збільшення матки;
  • проблеми із зачаттям.

Ці ознаки неспецифічні, і подібні скарги трапляються під час ендометріозу, міоми або запальних захворювань. Тому сучасна діагностика аденоміозу матки завжди включає кілька етапів.

Причини розвитку аденоміозу

Точних, однозначно доведених причин аденоміозу немає. Хвороба вважається багатофакторною. Експерти виділяють кілька механізмів, які можуть запускати процес. Серед них значне місце займає:

  • Вростання клітин ендометрію в м’язовий шар. Між слизовою оболонкою і м’язом є тонка ділянка. Якщо вона пошкоджується, клітини можуть проникати глибше. Це один із найбільш вивчених механізмів.
  • Хронічне запалення та мікротравми матки. Підвищений рівень запальних чинників робить тканини вразливими, порушується оновлення слизової оболонки та клітини слизової матки проникають у м’яз.
  • Гормональні порушення. Аденоміоз чутливий до естрогенів. За підвищеної гормональної стимуляції слизова матки активніше розростається, що підвищує ризик проникнення її клітин у міометрій.
  • Порушення імунної відповіді. Імунна система контролює, де клітини можуть перебувати. Якщо контроль знижений, клітини ендометрію можуть виживати в атипових місцях.
  • Генетична схильність. Дослідження показують, що в жінок з аденоміозом частіше трапляються певні сімейні особливості регуляції гормонів та імунної відповіді.

Крім того, є чинники, які не є прямими причинами, але збільшують ймовірність розвитку аденоміозу матки. Серед них:

  • операції на матці (кесарів розтин, вишкрібання, видалення поліпів);
  • складні або травматичні пологи;
  • тривалі, нерегулярні або рясні менструації;
  • ранній початок менструацій;
  • вік 35–50 років — пік виявлення захворювання;
  • поєднання з ендометріозом або міомою.

Як лікар встановлює первинний діагноз

Перший крок у разі появи будь-яких підозр щодо погіршення стану жіночого здоров’я — консультація гінеколога. Він уточнює історію симптомів: коли вони з’явилися, як посилювалися, що допомагає, а що погіршує стан. Далі проводиться гінекологічний огляд. Під час нього лікар має можливість виявити збільшення матки або її болючість, але це не дає змоги встановити остаточний діагноз. Огляд — це початок будь-якої діагностики. Основу діагностики складають методи візуалізації, тобто ті, які дають можливість побачити структуру матки зсередини.

Інструментальні методи діагностики аденоміозу

Метод першої лінії — ультразвукова діагностика органів малого таза. Керуючись симптомами, лікар рекомендує трансабдомінальний або трансвагінальний спосіб його проведення. Завдяки УЗД оцінюється:

  • рівномірність або неоднорідність м’язового шару;
  • товщина ділянки між ендометрієм і міометрієм;
  • наявність характерних «радіальних» смуг;
  • збільшення розмірів матки;
  • невеликі кісти в стінці матки.

Досвід фахівця є вирішальним. Дослідження показують, що чутливість УЗД під час діагностики аденоміозу матки висока, а поєднання декількох ознак підвищує точність. Здебільшого цього методу достатньо для встановлення попереднього діагнозу.

УЗД також дає можливість виключити інші стани — наприклад, вузлову міому або кістозні зміни, які можуть імітувати аденоміоз.

Після отримання результатів УЗД лікар іноді рекомендує пройти МРТ матки і яєчників. Магнітно-резонансна томографія — точніший метод візуальної діагностики, особливо коли ультразвукова картина неоднозначна.

МРТ допомагає:

  • уточнити глибину ураження м’язового шару;
  • відрізнити аденоміоз від міоми або складних змішаних процесів;
  • визначити наявність дрібних включень або кіст;
  • виявити можливі супутні зміни — ендометріоз, міому та ін.;
  • чітко розмежувати вогнища й оцінити потовщення ділянки стику;
  • оцінити поширення процесу в разі поєднання аденоміозу й ендометріозу;
  • скласти план операції, якщо вона потрібна, та ін.

МРТ є дуже важливою у випадках, які вимагають максимально точної інформації — наприклад, під час органозбережної хірургії або планування лікування безпліддя. Цей метод дає можливість детально роздивитися ділянку стику ендометрію та міометрію, яка під час аденоміозу змінюється.

МРТ не є обов’язковим методом для всіх, але дає цінну інформацію в складних клінічних випадках. На думку експертів, МРТ і УЗД мають порівнянну точність, але МРТ часто перевершує УЗД у специфічності — дає можливість впевненіше виключити інші захворювання.

Також можуть бути призначені:

  • лабораторні аналізи для визначення загального стану (зокрема контролю рівня гемоглобіну, який під час рясних менструацій знижується) і рідше — маркера СА-125 (не є специфічною ознакою аденоміозу, оскільки підвищується і за ендометріозу, і в разі запалень, і під час інших гінекологічних патологій);
  • гістологія — «золотий стандарт», який використовується не завжди, оскільки вона хоч і підтверджує діагноз на 100 %, але проводиться тільки після операції, коли тканини доступні для дослідження.

Найчастіше лікарі спираються на поєднання клінічної картини та даних візуальних методів — УЗД та/або МРТ органів малого таза.

Чому важливо не затягувати з діагностикою

Аденоміоз не є онкологічним захворюванням, проте має можливість погіршувати якість життя. Біль, рясні крововтрати та хронічний дискомфорт — часті причини зниження працездатності. За тривалого перебігу захворювання можуть розвиватися ускладнення, включно з безпліддям (через порушення імплантації ембріона), залізодефіцитною анемією (через рясні кровотечі), хронічними тазовими болями та збільшенням матки, яка іноді тисне на сусідні органи. Також є підвищений ризик викидня або передчасних пологів під час вагітності, а в рідкісних випадках аденоміоз сприяє розвитку злоякісних пухлин.

Точна діагностика допомагає визначити форму аденоміозу — який він: дифузний, вузловий (вогнищевий), змішаний (дифузно-вузловий) і кістозний, і призначити оптимальне лікування за станом пацієнтки.

Що робити після отримання результатів діагностики

Результати обстеження — це основа для подальших кроків.

Можливі кілька варіантів (вибір залежить від тяжкості перебігу, форми та стадії розвитку аденоміозу):

  • спостереження за легкого перебігу;
  • медикаментозна терапія в гінеколога;
  • малоінвазивні процедури;
  • оперативне лікування в разі виражених симптомів.

Діагностичний центр «RADI» не призначає лікування, але надає максимально точну інформацію про стан матки та інших органів малого таза, на основі якої лікар приймає рішення щодо лікування аденоміозу.

Записатися на обстеження — означає здобути чітке розуміння свого стану та зробити крок до контролю симптомів. Якщо ви маєте біль, рясні менструації або інші ознаки, схожі на описані, не відкладайте діагностику. УЗД або МРТ допоможуть побачити ситуацію точно й без зайвих ризиків. Чим раніше виявлено захворювання, тим простіше вибрати безпечну та ефективну тактику разом із вашим лікарем.

Поширені питання

Чим небезпечний аденоміоз матки?

Аденоміоз не загрожує життю жінки, але іноді набагато погіршує самопочуття та знижує якість життя. Небезпека пов’язана з його проявами й можливими ускладненнями:

  • сильні та тривалі менструації, що підвищують ризик анемії — на думку ВООЗ, залізодефіцитна анемія є у 30 % жінок репродуктивного віку;
  • виражений біль до й під час менструації;
  • хронічне запалення в малому тазові, що посилює дискомфорт;
  • труднощі із зачаттям — до 30–40 % пацієнток з аденоміозом мають безпліддя;
  • ризик прогресування симптомів без лікування.

Рання діагностика та персональна терапія допомагають контролювати хворобу та зменшувати її прояви, роблячи життя жінки комфортнішим.

Є можливість, що аденоміоз перейде в рак?

Аденоміоз сам по собі не вважається передраковим станом і вкрай рідко пов’язаний із розвитком раку. На думку міжнародних гінекологічних оглядів, ризик малігнізації оцінюється як виключно низький.

Однак варто враховувати важливі моменти:

  • симптоми аденоміозу можуть маскувати інші патології ендометрію;
  • у жінок від 45 років будь-які атипові кровотечі вимагають перевірки;
  • у разі поєднання аденоміозу з гіперплазією ендометрію лікар приділяє більше уваги контролю.

Регулярний огляд і УЗД органів малого таза допомагають вчасно виявляти небезпечні зміни, якщо вони виникають.

Що не можна робити під час аденоміозу?

У разі аденоміозу матки зазвичай не рекомендують:

  • ігнорувати сильні болі та рясні менструації — це підвищує ризик анемії;
  • самостійно приймати гормональні препарати або БАДи;
  • пропускати планові огляди та УЗД;
  • часто використовувати знеболювальні без контролю лікаря;
  • перегріватися в саунах і гарячих ваннах — у деяких випадках тепло посилює біль і кровотечу;
  • відкладати лікування під час планування вагітності.

Своєчасна терапія допомагає зменшити прояви хвороби й підтримувати стабільне самопочуття.

Чи можна вилікувати аденоміоз без операції?

Так, у деяких випадках аденоміоз можна контролювати без операції, але повне вилікування часто є неможливим. Застосовуються консервативні методи:

  • гормональна терапія для зменшення болю та кровотечі;
  • протизапальні препарати — зменшують дискомфорт;
  • зміна способу життя — контроль ваги, помірні фізичні навантаження, зниження стресу.

Ці заходи зменшують симптоми й запобігають прогресуванню, але остаточне відновлення слизової матки зазвичай не відбувається.

Чим відрізняється аденоміоз від ендометріозу на УЗД?

На УЗД аденоміоз та ендометріоз виглядають по-різному, хоча обидва пов’язані з тканиною ендометрію. Ехоознаками аденоміозу є потовщення стінки матки (особливо задньої стінки), неоднорідна структура міометрію з «мильним» або «зернистим» малюнком, дрібні кістозні включення всередині міометрію, збільшення об’єму матки (за цього форма зазвичай збережена). Ендометріоз проявляється вогнищами ендометріоїдної тканини за межами матки — яєчники, зв’язки, очеревина, а також кістами з рідким або кров’янистим вмістом («шоколадні» кісти); водночас міометрій зазвичай є незміненим. УЗД дає можливість запідозрити діагноз, але остаточно відрізнити стани має можливість тільки лікар з огляду на симптоми та додаткові дослідження.

Навіщо призначають МРТ у разі підозри на аденоміоз?

МРТ органів малого таза призначають у разі підозри на аденоміоз для точнішого оцінювання структури матки та виключення інших патологій. Перевагою магнітно-резонансної томографії є:

  • висока точність виявлення локалізації та поширеності вогнищ;
  • можливість відрізнити аденоміоз від міоми, поліпів або ендометріозу;
  • оцінювання товщини міометрію та ступеня ураження стінки матки;
  • можливість точного контролю лікування, що особливо важливо під час планування вагітності;
  • проведення дослідження без іонізуючого випромінювання.

МРТ часто призначають, якщо УЗД дало неоднозначні результати або потрібна детальніша візуалізація матки, ніж доступна під час ультразвуку.