Чому розвивається трохантерит і як його діагностують
Уявіть, що у вас є дверна петля. Якщо вона працює в нормальному режимі — усе гаразд, але якщо її перевантажити або пошкодити, вона почне заїдати та скрипіти. Приблизно те саме відбувається з вашим кульшовим суглобом за трохантериту, тільки він ще й запалюється, спричиняючи біль.
Трохантер — кістковий виступ (горбок) стегнової кістки, до якого прикріплюються сухожилля та м'язи, що відповідають за рух ноги. Він покритий синовіальною сумкою (бурсою) — невеликим мішечком з рідиною, який знижує тертя під час руху. Трохантерит — це процес, за якого бурса та/або навколишні сухожилля запалюються. Запалення навколосуглобових тканин в ділянці великого вертела стегнової кістки ще називають вертельним бурситом або вертелітом.
Хто входить до групи ризику трохантериту
Трохантерит — це досить поширена патологія, яку виявляють у 0,5–0,6 % дорослих людей. Пацієнти з цим захворюванням становлять 25–30 % від загальної кількості пацієнтів, які звернулися до лікаря зі скаргами на біль у стегні.
Переважна частка пацієнтів із трохантеритом — жінки віком 40–60 років. У спортсменок симптоми можуть з’являтися в більш молодому віці.
У жінок запалення навколосуглобових тканин у ділянці великого вертела стегнової кістки розвивається частіше, оскільки в клімактеричний період відбувається ослаблення м’язової тканини та зв’язкового апарату. Це робить сухожилля вразливішими до запалення. Крім того, особливості будови таза у жінок створюють додаткове навантаження на ділянку великого вертела.
До групи ризику вертельного бурситу також входять:
- спортсмени (бігуни, велосипедисти, плавці);
- люди з надмірною вагою;
- ті, хто різко збільшив фізичне навантаження після тривалої перерви;
- пацієнти з цукровим діабетом та іншими порушеннями обміну речовин;
- люди з різною довжиною ніг або порушеннями постави.
Чому виникає запалення: механізм і причини трохантериту
Трохантерит розвивається на тлі надмірного фізичного навантаження та тиску. Є можливість, що запальний процес охопить кісткову тканину вертела, окістя, зв’язковий апарат і синовіальну сумку.
Лікарі виділяють кілька основних причин:
- Механічне перевантаження. Тривалий біг по твердих поверхнях, різкий перехід від пасивного способу життя до активного, підйоми по сходах з вантажем — все це створює мікропошкодження сухожиль і запускає запалення.
- Гормональний дисбаланс, що виник, наприклад — внаслідок клімаксу.
- Інші захворювання опорно-рухового апарату. Трохантерит часто розвивається за плоскостопості, сколіозу, коксартрозу — ці патології перерозподіляють навантаження та «б'ють» по ділянці великого вертела.
- Травма. Є можливість, що трохантерит з’явиться внаслідок одноразової великої або повторних невеликих травм. Навіть звичайний забій стегна через невдале падіння інколи запускає запальний процес.
- Інфекції. Патогенні мікроорганізми потрапляють у навколосуглобові тканини з током крові або лімфи — так інфекція проникає з інших хронічних вогнищ в організмі (карієс, туберкульоз, тонзиліт, гайморит тощо). А також контактним шляхом із ран поруч із суглобом.
Залежно від причини виникнення розрізняють такі види трохантериту, як асептичний (неінфекційний / посттравматичний), інфекційний (септичний) та туберкульозний (деякі джерела виділяють його окремо).
Профілактика трохантериту спрямована на зниження навантаження на кульшовий суглоб і зміцнення м'язів, що його оточують (контроль ваги, помірні фізичні навантаження без стрибків і бігу (особливо з неправильною технікою), носіння ортопедичних устілок), а також виключення інфекційних чинників.
Як проявляється трохантерит
Підступність трохантериту полягає в тому, що багато його ознак легко сплутати з іншими захворюваннями. Ознаки трохантериту не відрізняються різноманітністю та специфічністю, що часто ускладнює процес діагностики.
Проте є характерна картина, на яку варто звернути увагу:
- Біль по зовнішній поверхні стегна, який іноді віддає в коліно. Він посилюється під час пальпації, руху та особливо — за відведення ноги вбік. За ураження лівого або правого стегна біль виникає під час лежання саме на цьому боці.
- Біль у ділянці «галіфе». За появи перших симптомів трохантериту — болю в ділянці «галіфе» та дискомфорту під час лежання на боці — потрібно відразу звернутися до лікаря, оскільки рання діагностика спрощує лікування.
- У важких стадіях патології з'являються кульгавість та обмеження амплітуди рухів. Однак ці симптоми не є характерними та зникають за розслаблення м'язів.
За трохантериту біль найчастіше не з'являється в стані повного спокою — він виникає під час певних рухів або за певного положення тіла.
Чим відрізняється трохантерит від коксартрозу та остеохондрозу
За коксартрозу (артрозу кульшового суглоба) біль зазвичай локалізується в паховій ділянці та посилюється під час ходьби; рухливість суглоба поступово знижується. За трохантериту біль локалізується на зовнішній поверхні стегна, а обсяг рухів у суглобі залишається майже нормальним.
За остеохондрозу поперекового відділу біль частіше «прострілює» в ногу по всій її довжині та посилюється під час кашлю та чхання. За трохантериту цього немає.
Проте встановити точний діагноз без інструментальної діагностики є неможливим. Саме тут на допомогу приходять сучасні методи візуалізації.
Методи діагностики трохантериту
Діагностика трохантериту — багатоетапний процес, який починають з огляду лікаря та завершують інструментальними дослідженнями.
Огляд лікаря
Для точної діагностики трохантериту застосовують такий алгоритм: пальпація ділянки великого вертела (виявлення локальної болючості), оцінювання обсягу рухів у кульшовому суглобі, а також спеціальні діагностичні тести — наприклад, проба Обера для оцінювання напруження клубово-великогомілкового тракту та тест з опором активному відведенню стегна.
Ультразвукове дослідження
УЗД м'яких тканин — швидкий, простий і чутливий метод, у процесі якого можна точно локалізувати збільшену в розмірах запальну бурсу, виявити потовщення сухожиль і визначити наявність рідини в вертелі. А також УЗД дає можливість виявити в м'яких тканинах кальцинати — відкладення кальцію, які нерідко супроводжують хронічний трохантерит.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ застосовують за нечіткої клінічної картини. Вона детально візуалізує параартикулярні структури, виявляє супутні патології. МРТ є інформативною та потрібною, коли є підозра на вторинний характер захворювання — пухлину, інфекцію, травму. Показання визначає лікар.
МРТ кульшового суглоба та м’яких тканин дає можливість зробити пошарові зрізи внутрішніх структур і детально візуалізувати всі патологічні вогнища. МРТ є особливо цінною, коли лікар хоче виключити інші серйозні причини болю в стегні — аваскулярний некроз головки стегнової кістки, онкологічні захворювання тощо.
Рентгенографія
За трохантериту на рентгенівському знімку можуть бути видні кальцифікати — ділянки окостеніння в періартикулярних тканинах поблизу великого вертела стегнової кістки. Сам суглоб за цих умов найчастіше не має змін (принаймні на рентгенівському знімку). Рентген допомагає виключити переломи, артроз та інші кісткові патології.
Лабораторні аналізи
ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) і концентрація С-реактивного білка під час запалення можуть бути в межах норми, тому аналізи крові не є головним інструментом діагностики трохантериту. Вони допомагають виключити системні запальні патології — наприклад, ревматоїдний артрит.
Коли треба звернутися до лікаря
Не відкладайте візит, якщо:
- біль у ділянці стегна не минає понад 2–3 тижні;
- дискомфорт заважає спати — особливо під час лежання на боці;
- біль посилюється під час підйому сходами або після фізичних навантажень;
- ви помітили припухлість або місцеве почервоніння в ділянці стегна;
- почала з'являтися кульгавість.
Рання діагностика за трохантериту дуже важлива: на початковій стадії запалення добре піддається консервативному лікуванню, а запущений процес з великою ймовірністю стає хронічним і потребує більш тривалого та складного лікування.
Якщо вас турбує біль у стегні — не чекайте, поки він зникне. Запишіться на УЗД або МРТ у діагностичному центрі «RADI»: сучасне обладнання та досвідчені фахівці допоможуть швидко встановити причину болю, направити вас до потрібного лікаря і, якщо це буде потрібно, вчасно розпочати лікування трохантериту.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо з’явилися симптоми, зверніться до лікаря.
Ціни на послуги
Поширені питання
Як відрізнити трохантерит (вертеліт) від артрозу кульшового суглоба (коксартрозу)?
Трохантерит (синдром великого вертела, вертельний бурсит) — це запально-дегенеративне ураження м'яких тканин навколо великого вертела стегнової кістки (сухожилля, сумки, місця прикріплення м'язів). Артроз (коксартроз) — це дегенеративне ураження самого суглоба (хряща, кісток). Точно диференціювати їх має можливість тільки лікар, поєднуючи огляд та інструментальні методи діагностики. Самодіагностика небезпечна!
Чи є можливість, що трохантерит пройде самостійно, без лікування?
У рідкісних легких випадках (після перевантаження) симптоми можуть зменшитися самі, але найчастіше без лікування він переходить у хронічну форму з періодичними загостреннями. Хронічний трохантерит погано піддається лікуванню і часто сприяє розвитку коксартрозу. Рекомендуємо не чекати, поки само пройде.
До якого лікаря звернутися в разі підозри на трохантерит?
Первинний спеціаліст — травматолог-ортопед. Також можуть допомогти ревматолог (за системних захворювань) або невролог (коли треба виключити корінцеві болі).
Що покажуть УЗД та МРТ за трохантериту?
- УЗД: Добре візуалізує м'які тканини. Покаже потовщення стінок сумки, скупчення рідини (бурсит), запалення сухожиль (тендиніт), зміни в місцях прикріплення м'язів.
- МРТ: Детальніше показує запалення м'яких тканин, набряк, часткові ушкодження сухожиль, бурсит, і допомагає виключити інші патології (некроз головки, пухлини тощо). Часто магнітно-резонансну томографію виконують з контрастом для кращої візуалізації.
У яких випадках скеровують на КТ у разі підозри на трохантерит?
КТ частіше потрібна для диференціальної діагностики та виключення кісткової патології, коли:
- є підозра на перелом, тріщину, остеонекроз або пухлину кістки;
- тривалий больовий синдром і неясна картина на УЗД/МРТ;
- планують операцію або потрібно детально оцінити кісткові структури;
- є супутній артроз або травма в анамнезі.
КТ краще показує кістки, ніж МРТ, але гірше — м'які тканини.
