Чому тремтять руки, ноги або голова, що із цим робити і як діагностувати причину
Сьогодні поговоримо про тремор — неконтрольовані ритмічні тремтіння або посмикування будь-якої частини тіла через скорочення м’язів. Він є фізіологічним (нормальним) і патологічним. Тому дуже важливо знати, що є причиною тремору, і які дослідження в разі чого допоможуть знайти відповідь. Адже тремор — це нерідке явище. У тій чи іншій формі він є приблизно у 5 % людей старше 40 років. Зазвичай це тремор рук (95 %), рідше — голови (34 %) та інших частин тіла. Хвороба Паркінсона, що проявляється тремором спокою, зачіпає понад 1 % людей від 60 років.
Що таке тремор і чому він виникає
Помітили, що руки злегка тремтять, коли тримаєте чашку або намагаєтеся написати щось на папері? Голова в когось із близьких погойдується сама по собі? Це саме те, що в медицині заведено називати тремором.
Тремор — це мимовільні ритмічні коливальні рухи м’язових груп будь-якої частини тіла: рук, ніг, голови, голосових зв’язок або всього тулуба. Вони виникають через те, що м’язи-антагоністи (ті, що працюють у парі) по черзі скорочуються та розслабляються без вашого бажання.
Наші рухи контролюють кілька відділів мозку, насамперед базальні ганглії, мозочок і кора. Коли в цій складній системі щось порушується — через хворобу, ліки, дефіцити або стрес — сигнали до м’язів починають надходити некоректно, виникає неконтрольоване тремтіння.
Важливо зрозуміти із самого початку: тремор — це не окреме захворювання, а симптом. Як підвищена температура — ознака десятків хвороб, так і тремор сигналізує про найрізноманітніші стани: від перевтоми та реакції організму на стрес до нейродегенеративних процесів у мозку.
Види тремору
Неврологи класифікують тремор за кількома ознаками. Найважливіша з них — у який момент він з’являється.
Тремор спокою
Виникає, коли частина тіла розслаблена та не виконує жодних дій. Класичний приклад — тремтіння руки, що лежить на коліні. Як тільки людина починає рухатися, тремор зменшується або зникає. Саме такі аномальні мимовільні рухи характерні для хвороби Паркінсона.
Тремор дії (акційний)
З’являється під час руху. Сюди входить кілька підвидів: постуральний (виникає за утримання пози, наприклад — коли ви тримаєте руки перед собою), кінетичний (під час руху) та інтенційний (посилюється в міру наближення до мети, наприклад — коли ви тягнетеся за склянкою). Інтенційний тремор — типова ознака ураження мозочка, зокрема за розсіяного склерозу.
Стадії тремору
Стадії тремору класифікуються за вираженістю (амплітудою) та впливом на функціональність: легка (незначне тремтіння), помірна (помітне, що заважає діяльності), виражена (значне, що ускладнює виконання повсякденних завдань) та тяжка (амплітуда робить виконання рухів майже неможливим).
Причини тремору
Розберемо основні групи причин: від найпоширеніших до тих, що вимагають термінового обстеження.
Фізіологічний тремор
Є в кожної людини — просто неозброєним оком його зазвичай не видно. Він посилюється за хвилювання, після міцної кави, під час переохолодження, сильної втоми, голоду, хронічного недосипання або за низького рівня цукру в крові. Якщо тремор проходить після усунення причини, приводу для занепокоєння немає.
Есенціальний тремор
Один із найпоширеніших рухових розладів. Трапляється у 5 % людей старше 65 років. До 50 % випадків — спадкові. Зазвичай безпечний, але помітно знижує якість життя, оскільки посилюється під час письма, пиття тощо.
Патологічний тремор
Постійний тремор, що посилюється, є ознакою проблем зі здоров’ям.
Неврологічні захворювання
Хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт, пухлини головного мозку, травми голови. Мимовільні ритмічні посмикування або тремтіння частин тіла за цих захворювань виникають через порушення в роботі ЦНС, ураження структур головного мозку (стовбура, мозочка, екстрапірамідної системи), а також за паркінсонізму — через загибель нейронів, що виробляють дофамін.
Ендокринні порушення
Патологічний тремор пов’язаний із гормональним дисбалансом, що впливає на нервову систему та обмін речовин. Основними причинами є гіпертиреоз (надлишок гормонів щитоподібної залози), гіпоглікемія (низький рівень цукру в крові), феохромоцитома, гіперпаратиреоз, а також діабетична полінейропатія. Тремор часто дрібний, швидкий, посилюється під час руху.
Токсичні впливи
Зловживання алкоголем, абстинентний синдром («ломка»), отруєння солями важких металів (ртуть, свинець, марганець) і чадним газом або побічний ефект від деяких ліків (наприклад, нейролептиків, антидепресантів, бронхолітиків, антиаритмічних засобів) можуть спричиняти стійкий тремор. Після лікування тремор найчастіше зникає.
У 30–50 % випадків пацієнтам із руховими розладами ставлять помилковий первинний діагноз. Саме тому в разі тремору є дуже важливою комплексна інструментальна діагностика — а не тільки огляд лікаря.
Коли потрібно терміново звернутися до лікаря за тремору
Тремор — це не хвороба. Це сигнал тіла, який вказує на проблему. Завдання діагностики — знайти джерело цього сигналу.
Одноразове тремтіння після стресу або чашки міцної кави — не привід для негайного візиту до невролога. Однак є ознаки тремору, за яких відкладати обстеження безвідповідально:
- тремор з’явився раптово та не проходить у стані спокою;
- аномальні мимовільні рухи з’явилися після травми;
- тремор поступово посилюється впродовж декількох тижнів або місяців;
- посмикування супроводжується скутістю м’язів, уповільненістю рухів або зміною ходи;
- разом із тремором з’явилися порушення мовлення, ковтання або зору;
- тремор заважає їсти, писати, застібати ґудзики — тобто виконувати звичні щоденні дії;
- є інші тривожні симптоми — різка зміна ваги, пришвидшене серцебиття, випадання волосся тощо.
Якщо тремор супроводжується асиметрією обличчя, порушенням мовлення, різкою слабкістю в руці або нозі, негайно викликайте швидку допомогу! Є високий ризик того, що це гострий інсульт.
Які обстеження можуть знадобитися в разі появи тремору
Алгоритм обстеження за тремору залежить від характеру тремтіння та супутніх симптомів. Найчастіше починають із візиту до невролога, який на основі огляду скеровує на ті чи інші обстеження. Розглянемо, яку роль у діагностиці тремору мають інструментальні методи.
МРТ головного мозку: головний інструмент нейродіагностики
Магнітно-резонансна томографія головного мозку — це провідний метод візуалізації за багатьох причин тремору, пов’язаних із мозком. Вона дає можливість зробити пошарові зображення мозку з високою деталізацією м’яких тканин і виявити зміни, які не видно ні за звичайного огляду, ні за КТ.
У разі підозри на хворобу Паркінсона лікар-рентгенолог оцінює стан чорної субстанції — ділянки середнього мозку, де розташовані нейрони, що виробляють дофамін. За хвороби Паркінсона ці нейрони поступово гинуть. МРТ на нашому томографі — Philips Ingenia Ambition S 1.5T — дає можливість виявити характерну ознаку — так званий «хвіст ластівки», що допомагає диференціювати хворобу Паркінсона від інших схожих станів.
У разі підозри на розсіяний склероз МРТ виявляє вогнища демієлінізації — ділянки, де зруйнована захисна оболонка нервових волокон.
Дослідження також незамінне під час пошуку пухлин, наслідків інсультів та судинних порушень.
КТ головного мозку: швидко та точно в екстрених ситуаціях
Комп’ютерна томографія головного мозку — це швидший метод, який є незамінним в екстрених випадках: у разі підозри на крововилив у мозок, гострий інсульт або важку черепно-мозкову травму. КТ також допомагає виключити пухлини, гідроцефалію (скупчення рідини в порожнинах мозку) та інші причини тремору, які потребують невідкладного лікування.
За хвороби Паркінсона КТ менш інформативна, ніж МРТ: вона не показує тонкі зміни в чорній субстанції на ранніх стадіях. Однак КТ призначають, якщо в пацієнта є протипоказання до МРТ.
УЗД щитоподібної залози: обов’язково за тремору в жінок
Підвищена функція щитоподібної залози — одна з найчастіших ендокринних причин тремору рук, особливо в жінок. Надлишок тиреоїдних гормонів буквально «розганяє» організм: частішає серцебиття, підвищується тривожність, знижується вага та з’являється характерне дрібне тремтіння в руках.
Ультразвукове дослідження щитоподібної залози — швидке, безболісне та безпечне дослідження. Воно дає можливість оцінити розмір залози, її структуру, наявність і характер вузлів, а за доплерографії — інтенсивність кровотоку. Це допомагає виявити дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса), вузловий зоб та інші стани, що спричиняють тиреотоксикоз. Найчастішою причиною тиреотоксикозу є хвороба Грейвса — у 60–80 % усіх випадків.
МРТ хребта
Найчастіше магнітно-резонансну томографію хребта призначають під час діагностики тремору, коли він супроводжується болями в спині та онімінням кінцівок. Тобто в тих випадках, коли лікар підозрює компресію спинного мозку та нервових корінців, грижі міжхребцевих дисків, дегенеративні зміни.
Не займайтеся самостійним лікуванням тремору. Якщо це патологічне тремтіння (наприклад, за хвороби Паркінсона, розсіяного склерозу або ендокринних порушень), його усунення вимагає принципово іншого підходу, зокрема до профілактики ускладнень тремору. Неправильні дії не тільки не допоможуть зробити життя комфортним, але й зашкодять здоров’ю!
Тремор — це симптом, а лікувати потрібно причину. Сучасні методи діагностики — МРТ, КТ та УЗД — дають можливість встановити цю причину точно і швидко, щоб лікар міг призначити правильне лікування якомога раніше. Рання діагностика за багатьох захворювань, що супроводжуються тремором, кардинально змінює прогноз і якість життя пацієнта. Помітили тремор? Не відкладайте обстеження, зверніться до діагностичного центру «RADI» і пройдіть МРТ, КТ та/або УЗД на сучасних апаратах. Будьте здорові!
Ця стаття має інформаційний характер та не замінює консультації лікаря. У разі появи симптомів зверніться до фахівця.
Ціни на послуги
Поширені питання
Які частини тіла найбільше схильні до тремору?
Найчастіше уражаються руки та кисті (пальці, зап’ястя) — це найпоширеніша локалізація (у 70–95 % випадків).
Рідше залучаються:
- голова (кивки або повороти);
- голосові зв’язки (тремтячий голос);
- ноги;
- підборіддя, губи, язик.
Тулуб або все тіло зачіпається ще рідше.
Локалізація залежить від виду тремору: наприклад, за есенціального — руки + іноді голова/голос, за паркінсонічного — частіше руки в спокої.
Чи можна тремор вважати варіантом норми?
Так, найчастіше — можна.
Фізіологічний тремор є майже в кожної людини — він високочастотний (8–12 Гц), але має дуже низьку амплітуду та його важко побачити неозброєним оком.
Він посилюється (стає «посиленим фізіологічним») за:
- стресу, хвилювання, втоми;
- високого споживання кофеїну, алкоголю, нікотину;
- переохолодження, гіпоглікемії, терапії деякими ліками.
Такий тремор проходить самостійно та не потребує лікування. Патологічним він стає, якщо заважає життю, прогресує або супроводжується іншими симптомами.
У поєднанні з якими симптомами тремор потребує негайного звернення до лікаря?
Негайно (найближчими днями або екстрено) — якщо тремор:
- з’явився раптово;
- асиметричний (тремтить тільки одна сторона);
- супроводжується слабкістю в руці/нозі, онімінням, порушенням координації, ходи, рівноваги, головним болем, запамороченням, нудотою, блювотою, змінами зору/мови/свідомості;
- прогресує швидко або виникає в спокої;
- супроводжується лихоманкою, втратою ваги, змінами настрою.
Ці «червоні прапорці» можуть вказувати на інсульт, пухлинний процес, хворобу Паркінсона або інші серйозні та небезпечні для життя стани.
До якого лікаря звертатись у разі появи тремору?
Насамперед — до невролога.
Він проведе огляд, визначить тип тремору та призначить обстеження.
Іноді спочатку можна звернутися до терапевта (щоб виключити загальні причини: проблеми зі щитоподібною залозою, цукровий діабет тощо), а потім — до невролога.
Якщо є потреба, звертаються до ендокринолога, психіатра, нейрохірурга. Не йдіть відразу на МРТ «самостійно» — фахівець визначить потрібний обсяг діагностики.
Які дослідження найчастіше призначають за тремору?
Діагноз найчастіше клінічний (огляд + тести: витягнути руки, написати спіраль, налити воду). Додатково призначають:
- аналізи крові (загальний, біохімія, глюкоза, гормони щитоподібної залози — ТТГ, Т4, Т3, іноді кортизол, мідь/церулоплазмін);
- електронейроміографію (ЕНМГ) або треморографію;
- якщо є потреба — УЗД судин шиї, ЕЕГ, МРТ та КТ.
Чи завжди потрібно робити КТ або МРТ головного мозку для встановлення причин тремору?
Ні, не завжди. МРТ і КТ призначають тільки за медичними показаннями:
- атипова картина (раптовий початок, асиметрія, інші неврологічні симптоми);
- прогресування або підозра на структурні проблеми (пухлина, інсульт, розсіяний склероз, хвороба Вільсона тощо);
- для виключення вторинних причин.
За класичного есенціального або фізіологічного тремору часто достатньо огляду та лабораторних аналізів — томографія нічого не покаже.
Чи потрібно проходити обстеження за внутрішнього тремору, якщо він не має зовнішніх проявів?
Так, обстежитися варто.
Внутрішній тремор (відчуття тремтіння всередині тіла без видимих рухів) іноді є фізіологічним (стрес, тривога, кава тощо), але в інших випадках він є ознакою ендокринних порушень, неврологічних захворювань тощо. Рекомендується: огляд невролога + аналізи крові (гормони, глюкоза), іноді МРТ або стабілографія. Навіть без зовнішніх ознак краще виключити причини.
Чи можна навчитися контролювати тремор?
Так, найчастіше — можна контролювати або значно зменшити.
- За фізіологічного — повна відмова від тригерів (кава, стрес), релаксація, дихальні вправи, ЛФК, йога, медитація.
- За патологічного — допомагає фізіотерапія, трудотерапія, вправи на координацію та зміцнення м’язів, обтяжені предмети.
- Медикаменти (бета-блокатори, протисудомні), ботокс (за головного), у важких випадках — глибока стимуляція мозку або фокусований ультразвук.
Повністю «вилікувати» тремор не завжди вдається (все залежить від причини), але якість життя набагато поліпшується.
