Спондильоз

Причини розвитку спондильозу та методи його діагностики

Біль у спині — одна з найпоширеніших скарг, з якими люди звертаються до лікарів. Нерідко причиною дискомфорту стає спондильоз — хронічне захворювання хребта, про яке багато хто дізнається випадково під час профілактичного обстеження. Розберімось, що це за патологія, чому вона виникає і як її можна виявити на ранніх стадіях, щоби почати лікування спондильозу вчасно.

Що таке спондильоз

Спондильоз — це дегенеративне захворювання хребта, за якого на краях хребців утворюються кісткові вирости, звані остеофітами. Уявіть, що хребет — це вежа з кубиків, а між ними є амортизувальні прокладки (міжхребцеві диски); з роками диски зношуються. Організм намагається компенсувати цю нестабільність, нарощуючи додаткову кісткову тканину на хребцях. Ці нарости можуть здавлювати нервові корінці та обмежувати рухливість хребта.

Не варто плутати спондильоз і спондилопатію.

Спондилопатія — загальна назва будь-яких хвороб хребта. Спондильоз — одна з форм, пов’язана з віковим зносом структур хребта.

Як проявляється спондильоз

Основними симптомами спондильозу є хронічний біль у шиї або попереку, що посилюється під час рухів, скутість рухів і хрускіт у хребті. Часто виникають локальні м’язові напруження, оніміння кінцівок, запаморочення (за ураження шийного відділу) або іррадіація болю в ноги. На ранніх стадіях хвороба здебільшого має безсимптомний перебіг.

Навіть якщо симптоми виражені слабо (наприклад, у вас просто з’явилися труднощі з підбором зручного положення для сну або скутість рухів вранці), краще перестрахуватися та пройти обстеження.

Основні причини розвитку спондильозу

До основних причин спондильозу належать такі чинники, як-от:

  • Вік. Після 40–50 років сповільнюється синтез колагену, гіршає кровопостачання тканин хребта. Міжхребцеві диски втрачають рідину та стають менш пружними. На думку експертів, поперековий спондильоз мають 27–37 % людей після 50 років, причому багато хто не відчуває жодних симптомів.
  • Надмірні навантаження на хребет. Професійна діяльність, пов’язана з важкою фізичною працею, підйомом вантажів або тривалим перебуванням у незручних позах, значно підвищує ризик раннього розвитку спондильозу. У групі ризику вантажники й будівельники, професійні спортсмени (особливо важкоатлети), водії, які проводять багато часу за кермом, офісні працівники з малорухливим способом життя. Шийний спондильоз — найпоширеніша форма — найчастіше проявляється в людей приблизно 40 років, які ведуть сидячий спосіб життя та працюють за комп’ютером.
  • Травми й мікротравми хребта (навіть якщо вони сталися багато років тому). За них відбувається пошкодження зв’язкового апарату та міжхребцевих дисків. У місці пошкодження утворюється гематома, а потім — остеофіт. З кожною новою мікротравмою процес гіршає.
  • Порушення постави та деформація хребта. Викривлення хребта — сколіоз, кіфоз, плоскостопість призводять до неправильного розподілу навантаження на хребці й диски. Певні ділянки хребта відчувають підвищений тиск, що пришвидшує дегенеративні процеси.

Розвитку спондильозу також можуть сприяти:

  • метаболічні порушення (цукровий діабет, ревматоїдні захворювання тощо);
  • неправильне харчування з дефіцитом клітковини та надлишком простих вуглеводів;
  • гормональні зміни (особливо в жінок у період менопаузи);
  • генетична схильність;
  • перенесені інфекційні захворювання.

Водночас, на відміну від багатьох інших захворювань, спондильоз не має чіткої гендерної прив’язки. Згідно зі статистикою, ближче до 50 років представники обох статей приблизно з однаковою частотою звертаються до лікарів щодо цього захворювання.

Спондильоз грудного відділу хребта є найрідкіснішою формою та часто помилково приймається за проблеми із серцем або легенями.

Сучасні методи діагностики спондильозу

Для діагностики спондильозу використовують такі інструментальні методи, як:

  • Рентгенографія хребта. Це найдоступніший і найпростіший метод первинної діагностики. Рентген дає можливість виявити остеофіти, оцінити потовщення суглобів між хребцями, визначити звуження міжхребцевих щілин. Однак його можливості обмежені — на ранніх стадіях спондильозу, коли остеофіти ще невеликі, їх складно візуалізувати. Крім того, рентген не показує стан м’яких тканин — дисків, зв’язок і нервів.
  • Комп’ютерна томографія хребта — більш інформативний метод у порівнянні зі звичайним рентгеном. Вона дає можливість зробити пошарові зображення хребта, точно визначити висоту міжхребцевих дисків, виявити звуження хребетного каналу (стеноз), детально візуалізувати кісткові структури та остеофіти. КТ є особливо корисною під час планування хірургічних втручань, коли потрібна точна інформація про кісткові зміни.
  • Магнітно-резонансна томографія хребта — золотий стандарт у діагностиці спондильозу. На відміну від рентгена і КТ, МРТ не використовує рентгенівське випромінювання, а працює на основі магнітного поля та радіохвиль. До її переваг належить можливість візуалізації м’яких тканин (дисків, зв’язок, спинного мозку та нервових корінців), визначення причини больового синдрому (дає змогу побачити, чи є компресія (стиснення) нервових структур), виявлення супутніх патологій (гриж, протрузій, запалень тощо), оцінювання ступеня дегенеративних змін у всіх структурах хребта. МРТ допомагає лікарю не тільки підтвердити діагноз, але і зрозуміти справжню причину симптомів, що дуже важливо для вибору лікування.
  • Ультразвукова діагностика хребта — дослідження, яке використовують як додатковий метод для оцінювання м’яких тканин навколо хребта. За спондильозу має обмежену інформативність.

Крім цього, можуть бути призначені такі види діагностики, як електронейроміографія (для оцінювання функції нервів і м’язів, визначення ділянок здавлення) і радіоізотопне сканування (для виключення пухлин у хребті, які можуть давати схожу симптоматику).

Чому важлива рання діагностика спондильозу

Спондильоз розвивається в три стадії. На I стадії остеофіти невеликі, не виходять за межі хребця, болю немає або він мінімальний. На II стадії з’являються додаткові симптоми (труднощі під час виконання звичної роботи, скутість тощо) і можлива деформація кістки. III стадія — зрощення сусідніх хребців, значне обмеження рухливості аж до повної нерухомості, а також високий ризик ускладнень — гриж, защемлення нервів, порушення функцій внутрішніх органів.

Тому, чим раніше виявлено спондильоз, тим більше можливостей уповільнити його прогресування консервативними методами й уникнути операції.

Профілактика спондильозу

Профілактика спондильозу спрямована на зниження навантаження на хребет і зміцнення м’язового корсета. Для цього підходить регулярна фізична активність (плавання, йога, ЛФК), контроль постави, підтримання здорової ваги, сон на ортопедичному матраці та виключення травмонебезпечних навантажень. Важливо уникати тривалого сидіння та переохолоджень.

Спондильоз — це не вирок, а сигнал організму про те, що хребту потрібна допомога. Сучасні методи діагностики — рентген, КТ і особливо МРТ — дають можливість виявити захворювання на ранніх стадіях, коли можна обійтися без операції. У діагностичному центрі «RADI» можна пройти повне обстеження хребта на сучасному обладнанні. Наші фахівці допоможуть розібратися в причинах больового синдрому та визначити оптимальну стратегію подальших дій. Не відкладайте турботу про здоров’я хребта на потім. Запишіться на діагностику вже сьогодні!

Поширені питання

Чим небезпечний спондильоз?

Спондильоз небезпечний своїми ускладненнями, які розвиваються, якщо немає лікування — здавлювання нервових структур остеофітами (це призводить до радикулопатії — гострого болю, оніміння кінцівок, порушень чутливості), обмеженої рухливості та повної нерухомості ураженого відділу хребта, порушення функцій внутрішніх органів (наприклад, за шийного спондильозу можливі стрибки артеріального тиску, порушення роботи судин, запаморочення та непритомність, а за поперекового — порушення функцій тазових органів), неврологічні ускладнення (аж до інвалідизації), грижі міжхребцевих дисків тощо.

Чи можна зупинити розвиток спондильозу?

Повністю вилікувати спондильоз неможливо — це хронічне дегенеративне захворювання, за якого кісткові нарости розчинити або прибрати консервативними методами не можна. Однак прогресування хвороби можна помітно уповільнити або навіть зупинити. У цьому допомагає своєчасна діагностика (чим раніше — тим краще), регулярні вправи для зміцнення м’язового корсета спини, фізіотерапія, медикаментозна терапія, корекція способу життя, контроль супутніх захворювань (остеохондрозу, сколіозу, порушень обміну речовин тощо). За правильного підходу пацієнти живуть повноцінним життям, зберігаючи рухливість і працездатність на довгі роки.

Що не можна робити за спондильозу?

За діагностованого спондильозу треба уникати дій, які можуть гіршати стан і пришвидшувати прогресування хвороби. Наприклад, не можна піднімати важкі предмети, займатися травмонебезпечним спортом (особливо важливо уникати стрибків, різких скручувань, контактних видів спорту, важкої атлетики), вести малорухливий спосіб життя, переохолоджуватися, перебувати тривалий час у незручній позі, ігнорувати біль і дискомфорт, займатися самолікуванням, курити та зловживати алкоголем, набирати зайву вагу.

Чим відрізняється спондильоз від остеохондрозу?

Багато хто плутає ці захворювання, проте між ними є істотні відмінності. Остеохондроз — дегенерація міжхребцевого диска, а спондильоз — дегенерація передньої поздовжньої зв’язки хребта з утворенням остеофітів (кісткових наростів). За остеохондрозу висота диска знижується на ранніх стадіях і біль з’являється рано, а за спондильозу, навпаки — висота диска довго залишається нормальною та симптоми довго не з’являються. Це не єдині відмінності захворювань, але головне, що потрібно знати: остеохондроз — це старіння і руйнування міжхребцевого диска, а спондильоз — це компенсаторна реакція організму, за якої хребет намагається стабілізувати себе, нарощуючи кісткову тканину. У деяких випадках спондильоз можна назвати ускладненням остеохондрозу або сколіозу.

Як відрізнити хворобу Бехтерева від спондильозу?

Хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондиліт) і спондильоз можуть мати схожі симптоми — біль у спині, скутість, обмеження рухливості. Однак це принципово різні захворювання. Хвороба Бехтерева — аутоімунне запальне захворювання, спондильоз — дегенеративний (обмінний) процес. І якщо спондильоз частіше виникає після 40 років і спричиняє механічний біль, який посилюється до кінця дня або після навантаження, то хвороба Бехтерева зазвичай виникає у віці 20–40 років, у 3 рази частіше в чоловіків і спричиняє запальний біль, що посилюється вночі та вранці, а також зменшується під час рухів. Хвороба Бехтерева вимагає протизапального лікування, спондильоз — симптоматичної терапії. Це не всі відмінності, але саме їх важливо знати пацієнту. Для точної діагностики потрібна консультація ревматолога та комплексне обстеження, що включає МРТ і лабораторні аналізи.

Спондильоз і спондилоартроз — це одне й те саме?

Ні, це різні захворювання, хоча вони часто розвиваються одночасно й мають схожу природу — дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті. Спондильоз вражає тіла хребців і передню поздовжню зв’язку хребта, характеризується утворенням остеофітів по краях тіл хребців (спереду і збоку), довго не впливає на висоту міжхребцевого диска, на ранніх стадіях не має симптомів. А спондилоартроз вражає міжхребцеві (фасеточні) суглоби й, по суті, є артрозом дрібних суглобів хребта, призводить до руйнування хрящів цих суглобів, частіше дає виражений больовий синдром уже на ранніх стадіях, супроводжується запаленням і деформацією суглобів. Спільне в них те, що вони дегенеративні, розвиваються з віком або на тлі підвищених навантажень, часто поєднуються один з одним і з остеохондрозом, призводять до обмеження рухливості хребта, вимагають схожого підходу до лікування.

Який із методів інструментальної діагностики найкраще покаже спондильоз?

Для діагностики спондильозу застосовуються кілька методів, кожен із яких має свої переваги. Однак еталоном вважається магнітно-резонансна томографія хребта, яка показує:

  • остеофіти та їхнє взаємовідношення з навколишніми тканинами;
  • стан міжхребцевих дисків;
  • зв’язки та м’язи;
  • здавлення нервових корінців і спинного мозку;
  • супутні патології (грижі, протрузії, запалення).

Це єдиний метод, який дає можливість побачити всю картину — і кісткові зміни, і м’які тканини, і зрозуміти, чи є компресія нервових структур (а саме це визначає тактику лікування).

З мінусів — МРТ дорожча за інші методи (КТ і рентгенографію), а також протипоказана за наявності деяких металів і електроніки в тілі.