Спондилолістез: чому зміщуються хребці та як це виявити
Біль у попереку, що віддає в ногу. Відчуття, ніби «щось не на своєму місці». Оніміння або слабкість у стегні. Ці симптоми багато людей списують на «защемлення» або втому, і відкладають візит до лікаря на місяці, а то й роки. Тим часом під них нерідко маскується конкретне структурне порушення хребта, зміщення хребців — спондилолістез (лістез хребців).
Що таке спондилолістез
Уявіть стос книг, що стоять вертикально. Якщо одна з них трохи висунеться вперед або назад, вся конструкція стане нестабільною. Приблизно те саме відбувається в хребті за спондилолістезу: один хребець зміщується відносно сусіднього — частіше вперед (такий варіант називають антелістез), рідше назад (ретролістез). Це не просто неправильне положення, зміщений хребець тисне на нервові корінці, змінює навантаження на міжхребцеві диски та з часом призводить до серйозних неврологічних наслідків.
Наскільки поширений лістез хребців
Приблизно у 5–6 % чоловіків і 2–3 % жінок виявляють спондилолістез. Серед спортсменів показник частоти набагато вищий — від 15 % до 40 % (частіше через високі навантаження та мікротравми). Це означає, що серед 100 осіб, яких ви зустрічаєте щодня, троє-четверо живуть із цим діагнозом — часто навіть не підозрюючи про це. Захворювання діагностують у людей різного віку: від підлітків до літніх людей. Водночас дегенеративний тип лістезу хребців виникає та дає перші симптоми найчастіше після 40 років.
Які можуть бути причини розвитку спондилолістезу
Спондилолістез — це не одна хвороба, а група станів різного походження. Лікарі виділяють кілька форм залежно від причини.
Вроджена (диспластична) форма
Розвивається через вроджені аномалії хребетного стовпа, наприклад — незарощення дужки хребця. Клінічна картина зазвичай проявляється в дитячому або ранньому підлітковому віці. Спадковість має тут ключову роль. За статистикою, якщо в одного з батьків був спондилолістез, ймовірність його розвитку у дитини становить 26 % — це досить високий ризик.
Істмічна форма (втомний (стресовий) перелом дужки)
Характеризується дефектом дужки хребця, який з'являється внаслідок втомного перелому. Останній іноді стається на тлі інтенсивної фізичної активності та неодноразового сильного розгинання попереку.
Саме ця форма типова для спортсменів: гімнастів, важкоатлетів, борців, футболістів. Повторювані навантаження поступово «ламають» кісткову перемичку в дужці хребця — без жодного очевидного травматичного епізоду.
Дегенеративна форма
Найпоширеніша у дорослих старше 40–50 років. Вікові зміни, артроз і дегенерація суглобів також можуть стати причиною зміщення хребця. Міжхребцеві диски втрачають вологу та висоту, зв'язки слабшають, суглоби зношуються — і хребець починає «з'їжджати».
Травматична форма
Гострі переломи або ушкодження суглобових відростків внаслідок травм. У шийному відділі найчастішими причинами є батогова травма шиї, травма водолаза, тривалі заняття єдиноборствами.
Патологічна форма
Спондилолістез виникає на тлі інших захворювань — пухлин, інфекцій або системних хвороб кісток (наприклад, хвороби Педжета — деформуючий остеїт), які руйнують структуру хребця.
Додаткові чинники ризику спондилолістезу
Крім основної причини, є обставини, які істотно підвищують ймовірність розвитку спондилолістезу або його прогресування:
- надмірна вага — кожен зайвий кілограм збільшує навантаження на поперековий відділ;
- малорухливий спосіб життя — слабкі м'язи спини та преса не утримують хребет у правильному положенні;
- пологи, а точніше — можливе травмування хребта під час них;
- професійні навантаження — робота, пов'язана з постійним підйомом важких предметів або вимушеною позою;
- заняття певними видами спорту (особливо тими, де потрібне часте розгинання хребта «в дугу»).
Профілактика спондилолістезу спрямована на зміцнення м'язового корсета та зниження навантаження на хребет.
Як проявляється спондилолістез
Підступність спондилолістезу полягає в тому, що легкі ступені зміщення хребців можуть мати безсимптомний перебіг багато років і виявлятися випадково — на знімку, зробленому з іншої причини. Коли симптоми спондилолістезу все ж з’являються, картина дуже часто є такою:
- болі в спині, які віддають у ногу — основна скарга;
- м'язова слабкість, швидка стомлюваність і парестезії (оніміння, поколювання) у нижніх кінцівках — супутні ознаки;
- посилення болю під час руху, нахилів, тривалого стояння;
- зміна постави, сутулість і деформація хребта;
- у важких випадках — можливі порушення сечовипускання та дефекації.
Біль у попереку, який посилюється під час ходьби та стояння, але проходить, коли ви сідаєте або лягаєте, — одна з характерних ознак, на яку варто звернути особливу увагу.
Ступені спондилолістезу: наскільки це серйозно
Лікарі оцінюють вираженість спондилолістезу за класифікацією Мейердінга — залежно від того, на скільки відсотків хребець змістився відносно сусіднього:
- I (легкий) — зміщення до 25 % — часто без виражених симптомів;
- II (помірна) — зміщення 25–50 % — з’являються болі;
- III (значна) — зміщення 50–75 % — неврологічні симптоми;
- IV (тяжка) — зміщення понад 75 % — ризик ускладнень;
- V (спондилоптоз) — зміщення 100 % — повне випадання хребців.
На I–II стадіях прогноз найчастіше сприятливий — застосовують консервативне лікування: медикаменти, фізична терапія, корекція способу життя. За III ступеня та вище медикаментозне лікування не дає значних результатів.
Які методи діагностики застосовують у разі підозри на спондилолістез
Спондилолістез не можна діагностувати під час огляду. Його симптоми схожі на ті, що спостерігаються за інших захворювань хребта. Для точної діагностики застосовують інструментальні методи. Сучасна візуалізація дає можливість не тільки підтвердити діагноз, але й точно оцінити ступінь ураження, стан нервових корінців та вибрати оптимальну тактику лікування спондилолістезу.
Рентген: перший і обов'язковий крок
Спондилолістез добре діагностують за допомогою звичайних рентгенограм. Бічні рентгенівські знімки точно візуалізують, наскільки відбулося зміщення хребця відносно іншого. Рентген — швидкий, доступний і досить інформативний метод для первинного оцінювання. Він дає можливість:
- підтвердити факт зміщення та виміряти його ступінь;
- оцінити загальну картину змін хребта;
- зробити функціональні знімки в положенні згинання та розгинання, щоб перевірити стабільність хребця.
Проте рентгенографія не дає жодної інформації про стан м'яких тканин — дисків, зв'язок, нервових корінців.
Комп'ютерна томографія: детальний огляд кістки
КТ хребта — це, по суті, рентген нового покоління: апарат робить безліч знімків під різними кутами, а комп'ютер формує з них об'ємне тривимірне зображення. За спондилолістезу КТ є незамінною, коли потрібно:
- детально вивчити кісткові структури (дужки, суглобові відростки, ділянку перелому);
- оцінити дефект міжсуглобової частини дужки за істмічної форми;
- спланувати хірургічне втручання.
Комп'ютерна томографія оцінює стан кісткових структур, тому це дослідження менш інформативне на початкових стадіях, якщо порівняти з МРТ.
Магнітно-резонансна томографія: повна картина
МРТ хребта — найінформативніший метод за спондилолістезу, якщо йдеться про м’які тканини та нервові структури. Апарат використовує магнітне поле, а не рентгенівське випромінювання, тому радіаційного навантаження немає.
МРТ дає можливість визначити стан м'якотканинного компонента хребетного стовпа та оцінити ступінь компресії нервових корінців.
МРТ за спондилолістезу призначають, коли:
- є неврологічні симптоми (оніміння, слабкість у ногах, порушення сечовипускання);
- потрібно оцінити стан міжхребцевих дисків;
- пацієнта турбують оніміння, болючість, поколювання або слабкість у нижніх кінцівках — як можливі ознаки стенозу спінального каналу або форамінальних отворів;
- планують операцію — і хірургу потрібна повна картина.
Коли призначають обидва методи (КТ і МРТ) одночасно
КТ і МРТ у діагностиці спондилолістезу не конкурують — вони доповнюють одне одного. На практиці нерідко використовують обидві методики:
- КТ — для точного оцінювання стану кісток і планування операції;
- МРТ — для визначення ступеня ураження нервів і міжхребцевих дисків.
Яке дослідження (або їхнє поєднання) потрібно в конкретному випадку, визначає лікар, найчастіше невролог.
Тривожні симптоми: коли не можна чекати
Зверніться до лікаря якомога швидше, якщо у вас:
- біль у попереку не проходить понад 4–6 тижні;
- біль віддає в сідницю, стегно або гомілку;
- з'явилося оніміння або сироти в нозі;
- відчувається слабкість у нозі — важко підніматися по сходах, носок «не слухається»;
- порушилося сечовипускання або дефекація (це показання для екстреного звернення).
Виражений спондилолістез вважається небезпечною патологією, оскільки іноді призводить до важкої неврологічної симптоматики.
Спондилолістез — це не вирок і не рідкість. Рентген, КТ та МРТ — три взаємодоповнювальні методи, кожна з яких надає певну інформацію. Разом вони дають лікареві змогу побачити повну картину та ухвалити правильне рішення. Якщо вас турбує біль у спині, не варто чекати, поки він зникне — зверніться до нашого медичного центру. Записатися на МРТ або КТ хребта можна телефоном або на сайті.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. За появи симптомів зверніться до фахівця.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чи можна діагностувати спондилолістез тільки за симптомами?
Ні, не можна. Симптоми спондилолістезу (біль у попереку, іррадіація в ноги, скутість, іноді неврологічні прояви) неспецифічні та схожі на прояви інших захворювань хребта — грижі диска, спондилезу, стенозу каналу тощо. Попередній діагноз можна запідозрити під час огляду (пальпація, тести на рухливість, постава), але точна діагностика потребує інструментальних методів — насамперед рентгена в бічній проєкції (з функціональними знімками у згинанні-розгинанні). Потім обов'язково призначають уточнювальні дослідження — КТ та/або МРТ.
Що покажуть КТ і МРТ за спондилолістезу?
- КТ: чудово візуалізує кісткові структури — ступінь зміщення хребця (за класифікацією Meyerding), дефект дужки (спондилоліз), кісткові розростання, переломи, точний кут і напрямок зміщення. Корисна для оцінювання стабільності сегмента та планування операції.
- МРТ: показує м'які тканини — стан міжхребцевих дисків, компресію нервових корінців або спинного мозку, стеноз хребетного каналу, набряк, запалення, зміни у зв'язках і м'язах. Найкраще оцінює неврологічні наслідки зміщення.
Зазвичай спочатку роблять рентген, потім КТ або МРТ за показаннями.
Коли потрібна операція в разі зміщення хребців?
Операція потрібна не завжди — найчастіше (особливо за I–II ступеня) достатньо консервативного лікування. Показання до хірургічного втручання:
- виражена нестабільність сегмента та прогресуюче зміщення;
- сильний стійкий больовий синдром, що не піддається консервативному лікуванню впродовж 3–6 місяців;
- неврологічний дефіцит (слабкість у ногах, оніміння, порушення функції тазових органів, синдром кінського хвоста);
- високі ступені зміщення (III–IV, особливо у молодих);
- розвиток стенозу каналу з компресією нервів.
Мета операції — декомпресія нервів + стабілізація (фіксація хребців металоконструкцією, спондилодез).
Чого не можна робити за спондилолістезу?
- Піднімати важкі предмети (особливо з нахилом уперед).
- Різкі нахили, скручування, гіперекстензію (перерозгинання) попереку.
- Тривале перебування в одній позі без перерв.
- Вправи з осьовим навантаженням у вертикальному положенні, стрибки, біг по нерівній поверхні (під час етапу загострення).
- Заняття травмонебезпечними видами спорту (гімнастика, важка атлетика, боротьба тощо, особливо без дозволу лікаря).
Рекомендується ЛФК із зміцненням м'язового корсета під контролем фахівця, контроль ваги, правильна постава.
Що буде, якщо не лікувати спондилолістез?
Залежить від ступеня та прогресування. За легких форм є можливість, що стан тривалий час залишиться стабільним. За прогресуючого або високого ступеня є можливими:
- хронічний больовий синдром;
- збільшення ступеня зміщення та нестабільність;
- стеноз хребетного каналу та компресія нервів → радикулопатія, слабкість у ногах, порушення чутливості;
- у важких випадках — порушення функції тазових органів (нетримання), парези, значне обмеження рухливості, «качиний» хід, деформація хребта;
- зниження якості життя, аж до інвалідизації.
