Спондилодисцит: прояви та діагностика
Спондилодисцит часто починається з болю у спині без високої температури, тому його не завжди легко відрізнити від поширених проблем хребта. За рекомендаціями експертів з інфекційних хвороб спондилодисцит (інфекційне ураження хребців) потрібно розглядати, коли новий або посилений біль поєднується з ознаками запалення або інфекцією крові. Нижче пояснюємо, які прояви потребують уваги та яку інформацію дають різні обстеження.
Що таке спондилодисцит
Спондилодисцит — це запалення міжхребцевого диска та прилеглих тіл хребців, зазвичай інфекційного походження. Міжхребцевий диск працює як пружна прокладка між кістковими блоками: він пом’якшує навантаження та допомагає спині рухатися. Якщо інфекція уражає цю ділянку, зміни можуть охоплювати і диск, і кістку по обидва його боки.
У дорослих інфекція часто спочатку потрапляє до тканини хребця через кров, а потім поширюється на сусідні структури. Запальний процес у міжхребцевому диску та прилеглих тілах хребців часто розвивається поступово, без виразного початку, який легко помітити. Саме тому самопочуття не завжди відображає поширеність змін на знімках.
Причини розвитку спондилодисциту та чинники ризику
Найчастіше збудниками є бактерії, серед яких поширений золотистий стафілокок. Вони можуть потрапляти до хребта з кровотоком з іншого осередку інфекції або безпосередньо під час втручання. Рідше причиною стають мікобактерії туберкульозу та гриби; обсяг діагностики патологічного стану залежить від анамнезу та обставин.
Захворювання можливе і без очевидних передумов, проте деякі обставини підвищують настороженість лікаря. Під час консультації потрібно повідомити про такі чинники:
- нещодавню інфекцію крові або інше підтверджене бактеріальне захворювання;
- операцію на хребті, ін’єкцію або іншу процедуру в цій ділянці;
- цукровий діабет, тривалий гемодіаліз або ослаблення імунного захисту;
- внутрішньовенне вживання наркотичних речовин.
Наявність чинника ризику ще не означає, що біль має інфекційну природу. Водночас його відсутність не виключає захворювання, тому рішення про обстеження ґрунтується на сукупності скарг, огляду та результатів аналізів.
Профілактика спондилодисциту — питання для індивідуального обговорення з профільним лікарем з огляду на джерела інфекції та супутні стани.
Як проявляється спондилодисцит
Симптоми спондилодисциту часто розвиваються поступово: біль стає стійким, обмежує рухи та не минає так, як звичний дискомфорт після навантаження. Він часто зберігається у спокої або вночі, але жодна окрема характеристика не підтверджує діагноз. Висока температура виникає не в усіх, а кількість лейкоцитів у крові іноді залишається нормальною.
Звернути увагу потрібно на:
- локальний біль у шиї, грудному або поперековому відділі спини;
- болючість під час рухів, скутість і напруження м’язів навколо ураженої ділянки;
- слабкість, нездужання, підвищення температури або озноб;
- біль із поширенням у кінцівку, оніміння або зниження сили, якщо залучені нервові структури.
Такі скарги можуть нагадувати дегенеративні зміни хребта — поступове зношення дисків і суглобів, а також компресійний перелом або пухлинні ураження. Відрізнити ці стани тільки за суб’єктивними відчуттями або описом болю неможливо.
Чому спондилодисцит потребує своєчасного виявлення
Без лікування інфекція інколи поширюється за межі диска та кістки й утворює абсцес — обмежене скупчення гною. Якщо він виникає в хребтовому каналі, можливе стискання нервових структур. А руйнування кісткової тканини іноді призводить до деформації та нестабільності, коли хребет гірше утримує навантаження.
Ці ускладнення розвиваються не в кожного, однак пояснюють, чому затяжний біль із загальним нездужанням потребує перевірки. Своєчасне встановлення причини допомагає профільному лікарю визначити подальшу тактику до появи помітного порушення функцій.
Як діагностують спондилодисцит
Обстеження починається з розмови та огляду: лікар уточнює тривалість болю, перенесені інфекції й втручання, перевіряє силу та чутливість кінцівок. Далі оцінюють С-реактивний білок і швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) — показники запалення. Вони допомагають визначити активність процесу, але не встановлюють його причину.
Підтвердити спондилодисцит допомагає поєднання результатів візуалізації з лабораторними даними. Для пошуку збудника призначають посіви крові; якщо є потреба, виконують біопсію — забір невеликого зразка тканини, часто під контролем КТ. Зразок досліджують на наявність мікроорганізмів і змін тканин, якщо причина залишається незрозумілою.
Діагностика спондилодисциту — це не один знімок. Рентген показує звуження проміжку між хребцями та руйнування їхніх поверхонь, але ці зміни нерідко з’являються із затримкою. Нормальний ранній рентген не виключає інфекції та не замінює МРТ (за обґрунтованої підозри).
МРТ, КТ та УЗД у разі спондилодисциту
МРТ хребта — основний метод візуалізації у разі підозри на інфекцію хребта. Вона показує зміни кісткового мозку, диска та навколишніх м’яких тканин, допомагає оцінити хребтовий канал. Контрастне підсилення краще окреслює поширення запалення та можливі абсцеси; потребу в ньому визначають з огляду на діагностичне завдання й протипоказання.
КТ хребта докладніше відображає кісткові руйнування та є альтернативою, коли немає можливості провести МРТ, хоча гірше оцінює ранні зміни кісткового мозку та частину м’якотканинних ускладнень. КТ не є рівноцінною заміною МРТ в усіх ситуаціях. Проте саме її використовують для планування та проведення прицільної біопсії.
УЗД не підтверджує інфекцію диска та хребців, оскільки кістка обмежує проходження ультразвуку. Проте в деяких випадках воно допомагає знайти інше джерело інфекції або оцінити доступні м’які тканини за окремими показаннями.
Застосовувати всі методи одночасно не потрібно: дослідження вибирають відповідно до конкретного запитання та діагностичної мети.
Коли звернутися до лікаря за підозри на спондилодисцит
Зверніться до лікаря, якщо біль у спині посилюється, стає постійним або поєднується з гарячкою, особливо після інфекції або хірургічного втручання. Відсутність підвищеної температури не є підставою відкладати консультацію, якщо біль незвичний або тривалий. Візьміть попередні знімки, висновки та результати аналізів, щоби лікар міг оцінити зміни в часі.
Нова слабкість у кінцівках, втрата чутливості в промежині, затримка сечі або втрата контролю над сечовипусканням потребують невідкладної медичної допомоги. Так само не треба чекати планового обстеження, якщо стан різко гіршає, з’являється гарячка та/або сплутаність свідомості. У таких випадках звертайтеся по екстрену допомогу, а не тільки записуйтеся на діагностику.
Лікування спондилодисциту визначає профільний лікар за результатами обстеження та встановлення причини. Радіолог описує зміни на зображеннях, але сам висновок МРТ і КТ не замінює остаточного діагнозу та рішення щодо подальших дій.
Якщо є підозра на спондилодисцит, не відкладайте з’ясування причини болю: потрібні огляд лікаря та обстеження за показаннями. У діагностичному центрі «RADI» в Києві можна пройти МРТ або КТ за призначенням лікаря для оцінювання стану хребта.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Джерела
- IDSA. Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Treatment of Native Vertebral Osteomyelitis in Adults, 2015
- American College of Radiology. ACR Appropriateness Criteria: Suspected Spine Infection, 2021
- National Library of Medicine National Center for Biotechnology Information
Ціни на послуги
Поширені питання
Чи можна діагностувати спондилодисцит лише за рентгеном?
Ні, лише рентгену недостатньо: на початку захворювання зміни можуть бути непомітними. У разі підозри лікар зазвичай призначає МРТ, аналізи на запалення та посіви крові. Іноді для уточнення причини потрібна біопсія ураженої ділянки.
Чи потрібне контрастне підсилення під час МРТ-діагностики спондилодисциту?
Ні, контрастне підсилення потрібне не в кожному випадку, хоча часто допомагає уточнити поширення інфекції та виявити абсцеси. МРТ без контрасту теж може бути інформативною. Протокол обирають відповідно до мети обстеження та стану людини.
Чи використовують КТ хребта для діагностики спондилодисциту?
Так, КТ використовують для оцінювання кісткових руйнувань, за неможливості провести МРТ та для наведення під час біопсії. Водночас вона гірше показує ранні зміни кісткового мозку й частину змін м’яких тканин, тому не завжди замінює МРТ.
Чим небезпечний спондилодисцит та чи можна його повністю вилікувати?
Можливі ускладнення — абсцеси, руйнування хребців і стискання нервових структур. Повне одужання можливе, але прогноз залежить від збудника, поширеності процесу та супутніх станів. Тактику визначає профільний лікар за результатами обстеження.
