Синдром зап'ястного каналу

Синдром зап’ястного каналу: симптоми та методи діагностики

Якщо ви прокидаєтеся вночі від оніміння та поколювання в руках, відчуваєте слабкість під час захоплення предметів або помічаєте, що речі буквально «вислизають» із пальців — є ймовірність, що це синдром зап'ястного каналу. Цей стан трапляється набагато частіше, ніж здається, і важливо вчасно його розпізнати. Тому в цій статті поговоримо про те, що таке синдром зап’ястного каналу, які причини й ознаки його виникнення, а головне — коли потрібно пройти діагностику синдрому зап’ястного каналу.

Що таке синдром зап’ястного каналу й наскільки поширена ця проблема

Синдром зап’ястного каналу — це найчастіша форма здавлення периферичних нервів. Також його називають СЗК, синдромом карпального каналу, зап’ястним тунельним синдромом, карпальним тунельним синдромом, кистьовим тунельним синдромом, синдромом друкарки тощо.

На думку експертів, загальна поширеність СЗК становить орієнтовно 14,4 % серед дорослого населення. Водночас підтверджені клінічно та електрофізіологічно випадки трапляються у 2,7 % людей.

  • У жінок СЗК трапляється в 3 рази частіше, ніж у чоловіків.
  • Приблизно 10 % людей стикаються із цим синдромом упродовж життя.
  • В деяких професійних групах (робота за комп’ютером, будівельники, стоматологи) поширеність досягає 30–50 %.

Що таке зап’ястковий канал і чому виникає проблема

Зап’ястковий (зап’ястний) канал — це вузький тунель на внутрішній стороні зап’ястя, утворений кістками й щільною зв’язкою (утримувачем згиначів).

Через цей канал проходить серединний нерв, який відповідає за чутливість великого, вказівного, середнього пальців і половини безіменного пальця, а також він керує деякими м’язами кисті.

Коли в цьому обмеженому просторі виникає набряк або збільшується тиск, серединний нерв здавлюється. Спочатку відбувається порушення мієлінової оболонки нерва, а потім — пошкодження нервових волокон. Здавлення серединного нерва в зап’ястковому каналі і його пошкодження спричиняє симптоми, які називають синдромом зап’ястного (карпального) каналу.

Хто в групі ризику синдрому карпального каналу

Основні чинники ризику та причини виникнення синдрому зап’ястного каналу можна розділити на:

  • Професійні — повторювані рухи кистю (набір тексту, робота з інструментами), тривала робота за комп’ютером, робота з вібруючими інструментами — програмісти, музиканти, швачки, будівельники, перукарі, стоматологи, офісні працівники тощо.
  • Медичні стани — гормональні зміни та набряки (зокрема під час вагітності, менопаузи, зниження функції щитоподібної залози), анатомічні особливості та травми в зап’ясті, що спричиняють набряк і звуження тунелю, системні захворювання (цукровий діабет, подагра, ревматоїдний артрит, ожиріння, ниркова недостатність та ін.).
  • Інші — вік від 40 років і жіноча стать (через більш вузький канал).

Як проявляється симптом зап’ястного каналу

Симптоми синдрому зап’ясткового каналу важливо розглядати в призмі ранніх (нічних), денних і пізніх проявів (виникають, якщо немає лікування). Це допомагає вчасно виявити проблему та почати лікування.

Ранні ознаки тунельного синдрому зап’ястя

Нічні симптоми — це класична ознака СЗК:

  • оніміння та поколювання в пальцях, особливо в другій половині ночі;
  • потреба в «струшуванні» руки або опусканні її вниз для полегшення;
  • пробудження через дискомфорт у руці.

Денні прояви карпального тунельного синдрому

У разі прогресування захворювання симптоми з’являються і вдень:

  • оніміння та поколювання у великому, вказівному, середньому й половині безіменного пальця;
  • біль, який іноді поширюється від зап’ястя вгору передпліччям;
  • зниження чутливості кінчиків пальців;
  • незручність під час дрібних рухів (застібання ґудзиків, письмо тощо).

Пізні симптоми синдрому зап’ястного каналу

Якщо не почати лікування, то можуть розвинутися і такі серйозні стани, як-от:

  • постійне оніміння;
  • слабкість кисті, особливо великого пальця;
  • атрофія (зменшення) м’язів основи великого пальця;
  • неможливість міцно стиснути кулак;
  • випадання предметів із рук.

У 30 % пацієнтів уражаються обидві руки, хоча симптоми частіше більш виражені на домінантній (робочій) руці.

Методи діагностики зап’ястного тунельного синдрому

Найчастіше діагностика починається з клінічного огляду. Лікар проводить спеціальні тести, здебільшого застосовують:

  • тест Тінеля — легке постукування по зап’ястку в ділянці серединного нерва спричиняє поколювання в пальцях;
  • тест Фалена — згинання зап’ястка на 30–60 секунд провокує оніміння та поколювання.

За результатами оцінювання чутливості та сили м’язів кисті фахівець призначає інструментальні методи діагностики.

Електронейроміографія (ЕНМГ)

Це золотий стандарт діагностики синдрому зап’ястного каналу.

Дослідження оцінює:

  • швидкість проведення імпульсу по серединному нерву;
  • ступінь пошкодження нервових волокон;
  • наявність інших нейропатій.

ЕНМГ допомагає об’єктивно підтвердити діагноз і визначити тяжкість ураження: легкий, середній або важкий ступінь.

УЗД зап’ястя

Ультразвукове дослідження зап’ястя — сучасний, безболісний і доступний метод, який дає можливість визначити:

  • збільшення площі поперечного перерізу серединного нерва (норма: 8–11 мм², у разі СЗК: >11–13 мм²);
  • сплощення нерва в ділянці зап’ясткового каналу;
  • вибухання (вигин) утримувача згиначів >2 мм;
  • зміна ехогенності нерва.

Чутливість УЗД у діагностиці синдрому зап’ясткового каналу становить 77–98 %, специфічність — 73–100 %.

МРТ зап’ястя

Магнітно-резонансна томографія променево-зап’ясткового суглоба дає найбільш детальну картину, вона показує:

  • збільшення площі поперечного перерізу серединного нерва >15 мм² (це критерій для діагностики СЗК);
  • підвищення сигналу від нерва на Т2-зважених зображеннях (ознака набряку);
  • сплощення нерва (зміна співвідношення розмірів);
  • вибухання утримувача згиначів;
  • атрофію м’язів кисті на пізніх стадіях.

Чутливість МРТ до синдрому зап’ясткового каналу становить 84–100 %, специфічність — 85–94 %.

МРТ найчастіше призначають у разі атипових симптомів, підозри на об’ємні утворення, а також під час планування операції, оцінювання результатів хірургічного лікування та діагностики рідкісних причин СЗК. МРТ відмінно справляється з виявленням вторинних причин здавлення нерва, які вимагають специфічного лікування карпального тунельного синдрому.

Рентгенографія

Рентген не показує сам нерв, але допомагає виключити:

  • переломи кісток зап’ястя;
  • артрит;
  • кісткові деформації та ін.

Це дуже важливо після травм або в разі підозри на кісткові зміни.

Поєднання методів підвищує точність діагностики:

  • ЕНМГ показує функцію нерва;
  • УЗД і МРТ показують структурні зміни та причини здавлення;
  • разом вони дають повну картину для вибору оптимального лікування.

Чому важлива рання діагностика патології

Своєчасне виявлення синдрому зап’ястного каналу є критично важливим, тому що:

  1. На ранніх стадіях ефективне консервативне лікування (шини, фізіотерапія, зміна режиму роботи), на пізніх — найчастіше допомагає тільки хірургічне втручання, і то не завжди.
  2. Без лікування відбувається незворотне ушкодження нерва.
  3. Хронічне здавлення призводить до атрофії м’язів, яку неможливо відновити.
  4. Якість життя значно знижується через біль і порушення функції руки.

Профілактика синдрому зап’ястного каналу

Профілактика синдрому зап’ястного каналу знижує ризик болю, оніміння та слабкості кисті. Це особливо важливо під час роботи за комп’ютером.

Щоб знизити ризик розвитку СЗК:

  • робіть перерви під час роботи руками кожні 40–60 хвилин;
  • змінюйте положення рук і корпусу;
  • уникайте тривалого згинання або перерозгинання зап’ястків;
  • розташовуйте клавіатуру на рівні ліктів або трохи нижче, мишку — близько до тіла, не напружуйте плечі, зап’ястя — у нейтральному положенні, екран — на рівні очей;
  • робіть вправи для кистей;
  • не спирайтеся вагою на зап’ястя під час активності, підтримуйте правильну поставу, особливо в шиї та плечах;
  • контролюйте свою вагу;
  • лікуйте ендокринні порушення (з-поміж іншого — гіпотиреоз);
  • уникайте роботи з вібруючими поверхнями без захисту;
  • якщо потрібно, використовуйте ортези (бандажі) вночі.

Синдром зап’ястного каналу — поширений стан, який добре піддається лікуванню. Головне — вчасно його розпізнати. Сучасні методи діагностики — УЗД, МРТ, ЕНМГ — дають можливість точно встановити діагноз, визначити ступінь ураження та вибрати оптимальну тактику його лікування.

Не ігноруйте перші симптоми! Якщо ви помічаєте нічне оніміння рук, поколювання в пальцях або слабкість під час захоплення предметів — пройдіть повноцінне обстеження. Рання діагностика — гарантія успішного лікування та збереження повноцінної функції кисті.

У нашому діагностичному центрі доступні всі сучасні методи обстеження в разі синдромі зап’ясткового каналу: УЗД зап’ястя на апаратах експертного класу та МРТ із високою роздільною здатністю. Записатися на дослідження можна за телефоном або онлайн через форму на нашому сайті.

Поширені питання

Як довго триває синдром зап’ясткового каналу?

Тривалість синдрому зап’ясткового каналу залежить від тяжкості стану та обраного лікування. За консервативного лікування легкі випадки можуть поліпшитися впродовж декількох тижнів, а помірні — від декількох тижнів до декількох місяців лікування. Під час вагітності симптоми зазвичай проходять після пологів. За хірургічного лікування повне відновлення триває до 1 року, включно із часом для повного повернення сили та рухливості руки. Без лікування СЗК зазвичай прогресує та гіршає із часом. Рання діагностика та лікування забезпечують майже повне відновлення впродовж перших 6 місяців за легких випадків.

Як можна полегшити прояви карпального тунельного синдрому?

Є кілька ефективних способів полегшення симптомів:

  • носіння шини / бандажа вночі впродовж декількох тижнів або вдень під час дій, що посилюють симптоми (ефективно за легкого та помірного перебігу);
  • прикладання льоду до зап’ястя на 10–15 хвилин і застосування тепла на 15 хвилин перед вправами (тільки за рекомендацією лікаря!);
  • виконання спеціальних вправ на розтягування згиначів зап’ястя, ковзання серединного нерва, ковзання сухожиль;
  • зміна активності — робіть перерви під час повторюваних рухів, струшуйте руками або ворушіть пальцями, обладнайте ергономічне робоче місце тощо;
  • застосування протизапальної терапії (за призначенням лікаря).

У чому небезпека синдрому карпального каналу?

До основних ризиків випадків перебігу синдрому без лікування належать:

  • незворотне пошкодження нерва, яке призводить до дисфункції руки (з-поміж іншого — до втрати чутливості в пальцях і слабкості) — це постійна втрата працездатності та інвалідність;
  • атрофія м’язів (зокрема біля основи великого пальця);
  • хронічний біль у зап’ясті та руці, який із великою ймовірністю поступово перейде в комплексний регіональний больовий синдром.

Звертайтеся до лікаря після виникнення перших симптомів — оніміння, поколювання або біль у руці, особливо вночі.

Як краще тримати руку в разі тунельного синдрому зап’ястя?

Ключовий принцип — пряме й нейтральне положення зап’ястя (особливо під час сну) — зап’ясток не зігнутий вгору, вниз, назовні. Таке положення зап’ястка знижує тиск на нерв у зап’ястному каналі.