Камені в слинних залозах: чому вони утворюються та коли треба звернутися до лікаря
Здебільшого люди знають про камені в нирках або жовчному міхурі. Однак майже ніхто не замислюється, що є можливість виникнення схожої проблеми прямо в роті — у слинних залозах. На думку експертів, з утворенням конкрементів у протоках слинних залоз стикається 1 % населення, і найчастіше у віці 20–45 років. У статті розберемося: що таке слинокам’яна хвороба, чому утворюються камені в слинних залозах, як діагностувати камені слинної залози.
Що таке слинний камінь
У нашому тілі є три пари великих слинних залоз: підщелепні, під’язикові та привушні. Щохвилини вони виробляють слину, яка по тонких протоках надходить у порожнину рота. Коли цей відтік порушується, мінеральні солі зі слини починають осідати та поступово утворюють щільні утворення — конкременти, або камені слинної залози. Медична назва цього стану — сіалолітіаз (від грец. sialon — слина, lithos — камінь). Саліволіти можуть бути крихітними (як зернятко) або досягати декількох сантиметрів. Найчастіше вони утворюються в одній залозі, дуже рідко — відразу в декількох.
Причини утворення каменів у слинних залозах
Точний механізм утворення слинних каменів наука досі не з’ясувала повністю. Однак відомі чинники, які суттєво підвищують ризик.
Загальні (внутрішні) причини
- Порушення кальцієвого обміну.
- Дефіцит вітаміну А.
- Системні захворювання та деякі препарати — синдром Шегрена, діуретики, антигістамінні засоби, подагра, аутоімунні захворювання тощо.
Місцеві (зовнішні) причини
Іноді «запускаючим елементом» стає чужорідне тіло, що потрапило в проток залози: щетинка зубної щітки, рибна кісточка, лушпиння насіння. Навколо нього починають осідати мінеральні солі, і поступово формується саліволіт. Анатомічні особливості будови проток теж мають роль: у деяких людей вони із самого початку дуже звивисті, що уповільнює потік слини.
80 % сіалолітіазу — камені в піднижньощелепній залозі. Це пояснюють анатомією: її протока йде знизу вгору проти сили тяжіння, слина тут більш в’язка й багата на кальцій — ідеальне середовище для утворення каменів.
Хто входить до групи ризику слинокам’яної хвороби
- Чоловіки віком 25–45 років (хворіють у середньому у 2 рази частіше, ніж жінки).
- Люди, які лікуються препаратами, що знижують слиновиділення: антигістамінні, діуретики (сечогінні), деякі антидепресанти.
- Хронічно зневоднені — ті, хто мало п’є води, зловживає кавою або алкоголем.
- Ті, хто курить: нікотин впливає на склад слини та густоту її компонентів.
Симптоми слинокам’яної хвороби
Підступність сіалолітіаза полягає в тому, що невеликі камені можуть роками ніяк не давати про себе знати. Людина дізнається про них випадково — на рентгені з іншого приводу. Проте коли камінь перекриває протоку, симптоми стають досить відчутними:
- Біль під час їди («слинна коліка») — гострий, наростаючий біль у ділянці залози, який з’являється на початку трапези (коли слиновиділення посилюється) і поступово вщухає через кілька годин після їди.
- Набряк у ділянці щоки або під підборіддям — залозу роздуває через скупчення слини. Це видно або відчувається під час промацування.
- Біль, що віддає у вухо, скроню або шию — нерідко пацієнти спочатку звертаються до ЛОРа, думаючи, що в них почався отит.
- Сухість у роті, відчуття в’язкості слини — якщо відтік порушений, слини стає менше або вона змінює консистенцію.
- Неприємний присмак, гіркота в роті (особливо після їди).
- Підвищення температури тіла та загальне нездужання — сигнал про те, що до каменів у слинних залозах додалося запалення (сіаладеніт).
Коли потрібно терміново звернутися до лікаря
Якщо біль сильний, спостерігається підвищення температури, набряк стрімко наростає — це ознаки нагноєння залози. Такий стан потребує негайної медичної допомоги, самолікування неприпустиме.
Як діагностувати камені слинної залози
Якщо лікар (стоматолог, ЛОР або терапевт) запідозрив проблему, наступний крок — інструментальна діагностика:
- УЗД слинних залоз — першочерговий метод. Інформативність досягає 97 %. Швидко, безпечно, без радіаційного навантаження. Дає можливість визначити розмір і локалізацію каменів у слинних залозах, оцінити їхній стан.
- Комп’ютерна томографія слинних залоз — призначають у складних випадках. Дає найповнішу картину: точні розміри, положення каменю до протоки, ступінь ураження навколишніх тканин.
- Магнітно-резонансна томографія м’яких тканин шиї — особливо інформативна для оцінювання м’яких тканин і диференціальної діагностики з пухлинами або запаленнями лімфовузлів.
- Сіалографія — рентгенологічне дослідження з введенням контрастної речовини в протоки залози. Дає можливість побачити архітектуру проток і точно визначити місце закорковування.
Якщо у вас періодично набрякає щока або підборіддя (особливо під час їди) — не чекайте, що це мине. УЗД слинних залоз займе 15–20 хвилин і дасть точну відповідь. Це набагато краще, ніж місяцями лікувати незрозумілий набряк.
Що буде, якщо не лікувати камені в слинних залозах
Є можливість, що без лікування слинокам’яної хвороби, навіть невеликий конкремент, який поки що вас не турбує, із часом:
- повністю перекриє протоку та спричинить гостре запалення залози з болем, підвищенням температури та сильним набряком;
- призведе до утворення абсцесу або флегмони — гнійних ускладнень, які лікують уже в умовах стаціонару;
- стане причиною хронічного запалення, за якого залоза поступово заміщується сполучною тканиною і втрачає функцію;
- у рідкісних запущених випадках — потребуватиме видалення всієї залози.
За своєчасного виявлення прогноз дуже сприятливий. Маленькі камені нерідко виходять самостійно, якщо забезпечити рясне пиття та масаж. Більші видаляють сучасними малоінвазивними методами — сіалоендоскопією або ультразвуковим дробленням — без потреби у видаленні залози.
Чи можна запобігти розвитку слюнокам’яної хвороби
Повної гарантії успішності профілактики сіалолітіазу немає, але кілька простих звичок набагато знижують ризик:
- пийте достатньо води — не менше за 1,5–2 літри на день — добре зволожена слина не така схильна до утворення осаду;
- стимулюйте слиновиділення — лимонний сік, квашена капуста, жувальна гумка без цукру допомагають «промивати» протоки;
- дотримуйтесь гігієни порожнини рота — правильний догляд знижує ризик інфекцій, які можуть сприяти застою слини;
- відмовтеся від куріння — нікотин змінює склад і густоту слини;
- під час терапії «підсушуючими» препаратами додатково стежте за питним режимом і повідомляйте лікаря про будь-який дискомфорт у ділянці слинних залоз, підвищення в’язкості слини тощо.
Маєте сумніви? Пройдіть обстеження. УЗД слинних залоз у діагностичному центрі «RADI» — це швидкий і безболісний спосіб переконатися, що все гаразд. Наші фахівці проводять обстеження без черг і направлень. Щоб дізнатися більше, залиште заявку на сайті, напишіть нам у соціальних мережах або зателефонуйте.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. За наявності скарг або сумнівів зверніться до фахівця для індивідуальної консультації та обстеження.
Ціни на послуги
Поширені питання
Який лікар лікує сіалолітіаз?
Єдиного «відповідального» фахівця тут немає — залежить від ситуації. Оториноларинголог (ЛОР) має кваліфікацію для діагностики та лікування сіалолітіазу, хоча лікарі інших спеціальностей також можуть діагностувати або лікувати це захворювання. На практиці першим найчастіше є стоматолог або терапевт, які встановлюють попередній діагноз. Для діагностики використовують УЗД, рентген, КТ або МРТ, а для консервативної терапії призначають антибіотики, препарати, що стимулюють вироблення слини, та протизапальні засоби. Якщо ж доходить до видалення каменю або операції — до лікування долучається щелепно-лицьовий хірург.
Чим небезпечна слинокам’яна хвороба?
Сама по собі хвороба не є смертельною, але ігнорувати її не варто. Небезпека наростає поступово: коли камінь перекриває протоку, застій слини створює сприятливі умови для розмноження бактерій, що спричиняє запалення та інфекцію. Далі — гірше: саліволіти можуть стати причиною формування абсцесу або флегмони та потребують оперативного видалення. У найзапущеніших випадках інфекція поширюється на глибокі тканини голови та шиї, що призводить до небезпечних для життя станів. Хронічне запалення також поступово руйнує тканину залози, замінюючи її рубцевою — залоза втрачає функцію.
Чи можуть камені зі слинних залоз вийти без лікування?
Тільки дрібні камені можуть самостійно виділятися з проток залози — цьому сприяє рясне слиновиділення. Рекомендуються продукти, що посилюють функцію слинних залоз: гострі, солоні, кислі. Кілька разів на день корисно полоскати рот підкисленою лимоном водою або смоктати лимон. Однак і такий режим не завжди призводить до бажаного результату. Великі камені самостійно не виходять — вони потребують медичного втручання: від ендоскопічного видалення до ультразвукового дроблення. Намагатися «видавити» камінь самостійно не потрібно — у деяких випадках це посилює запалення.
Чи є можливість, що сіалолітіаз рецидивує?
Так, це реальна проблема. Деякі люди схильні до рецидиву утворення каменів, що потребує постійного спостереження та профілактичних заходів. Дотримання рекомендацій лікаря та зміна способу життя можуть знизити ризик рецидиву. Особливо високий ризик у тих, хто не усунув першопричини: порушення обміну кальцію, хронічне зневоднення, прийом «підсушуючих» препаратів. Якщо камені виникають повторно або з’явилося запалення, іноді потрібне хірургічне лікування: видалення каменю з протоки залози або видалення залози, якщо камінь не вдається витягти. Тому після успішного лікування важливо раз на 6–12 місяців робити контрольне УЗД — це дає можливість виявити рецидив на ранній стадії, поки камінь ще маленький.
