Сіалоаденіт

Діагностика сіалоаденіту: як вчасно розпізнати запалення слинних залоз і що робити далі

Помітили дивний набряк на щоці або під щелепою? Боляче розтулити рот або ковтати? Ці симптоми можуть свідчити про запалення слинних залоз — сіалоаденіт. У цій статті розберемося, чому виникає запалення слинних залоз, які методи діагностики використовує сучасна медицина та чому своєчасне встановлення діагнозу є принципово важливим.

Що таке сіалоаденіт і наскільки він поширений

Слинні залози — це невеликі органи, які виконують набагато більше завдань, ніж здається на перший погляд. Вони не тільки зволожують їжу, але й захищають порожнину рота від бактерій, беруть участь у травленні та захисті зубної емалі. У людини є три пари великих слинних залоз: привушні (найбільші), підщелепні та під’язикові. Крім них, у слизовій оболонці щік, піднебіння та язика розкидано безліч дрібних залоз.

Сіалоаденіт — це запальний процес в одній або декількох слинних залозах. Захворювання трапляється в людей будь-якого віку та становить від 42 до 54 % усіх патологій слинних залоз. Найчастіше страждають привушні та підщелепні залози. Найвразливіша група — люди віком 50–60 років із хронічними захворюваннями, а також діти від 7 до 14 років, у яких найчастіше трапляється вірусна форма хвороби — епідемічний паротит.

Причини розвитку сіалоаденіту

Збудники сіалоаденіту — це бактерії, віруси, рідше — грибки, які потрапляють у залозу через протоки, з кров’ю або лімфою.

Основні бактеріальні збудники сіалоаденіту: Staphylococcus aureus, стрептококи, кишкова паличка та інша флора. Вірусні — грип, паротит, герпес, Coxsackievirus, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барра. Здебільшого, навіть за наявності в організмі збудника, не у всіх пацієнтів виникає запалення слинних залоз, потрібні певні умови.

Чинники ризику, що впливають на ймовірність виникнення сіалоаденіту

  • Закорковування проток (сіалолітіаз) — дуже поширена причина запалення. Утворений конкремент блокує відтік слини, створює тиск і провокує інфекцію.
  • Зневоднення та сухість у роті (зокрема на тлі терапії деякими препаратами).
  • Хронічні захворювання — цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, цироз печінки.
  • Аутоімунні захворювання (особливо часто синдром Шегрена).
  • Зниження імунітету, зокрема під час післяопераційного періоду (особливо в літніх пацієнтів) та променевої терапії.
  • Запалення зубів і ясен, фурункули, флегмони та абсцеси обличчя та шиї.

Гострий сіалоаденіт частіше спричиняють бактерії, а хронічна форма сіалоаденіту розвивається як через бактеріальну флору, так і на тлі аутоімунних процесів або вроджених аномалій проток.

Як проявляється сіалоаденіт

Симптоми залежать від форми сіалоаденіту — гострої чи хронічної. За гострої форми вони яскраво виражені й розвиваються швидко.

Симптоми гострого сіалоаденіту

  • Гострий біль, що посилюється під час жування, ковтання та розтуляння рота.
  • Припухлість щоки, ділянки під нижньою щелепою або язиком.
  • Почервоніння шкіри над залозою та підвищення локальної температури.
  • Зниження слиновиділення та відчуття в’язкості в роті.
  • Виділення гною з неприємним запахом після натисканні на залозу.
  • Підвищення температури до 38–39 °C, озноб, слабкість — ознака системної реакції організму.
  • Труднощі під час ковтання, аж до неможливості нормально їсти.
  • Збільшення лімфовузлів у ділянці шиї та під щелепою.

Симптоми хронічного сіалоаденіту

За хронічного сіалоаденіту симптоми менш виражені: періодичне незначне збільшення залози, відчуття дискомфорту, зниження вироблення слини. Саме хронічна форма нерідко залишається без уваги та призводить до незворотних змін у тканині залози.

Коли потрібно терміново звернутися до лікаря

  • З’явився виражений односторонній набряк обличчя або шиї.
  • Температура тіла вища ніж 38 °C і тримається понад добу.
  • З порожнини рота виділяється гній.
  • Ви не можете нормально розтулити рот або проковтнути їжу.
  • Симптоми стрімко наростають упродовж декількох годин.

Чим небезпечний сіалоаденіт, якщо його не лікувати

Ускладнення сіалоаденіту можуть бути різними:

  • Якщо гостре запалення не лікувати вчасно, воно часто переходить у гнійну фазу з утворенням абсцесу — обмеженого скупчення гною всередині залози. Це вже хірургічний стан.
  • Якщо лікування було неповним або неправильним, хвороба переходить у хронічну форму. Поступово нормальна тканина залози заміщується рубцевою — цей процес називається склерозуванням. У результаті орган перестає нормально функціонувати. У рідкісних випадках хронічний запальний процес у слинних залозах провокує пухлину, тому диференціальна діагностика є принципово важливою.

Діагностика сіалоаденіту: що та навіщо

Точний діагноз — це половина успішного лікування. Лікар починає з огляду та збору скарг, після чого призначає інструментальні обстеження, серед яких УЗД, КТ та МРТ, а також лабораторні дослідження. Схема залежить від виду сіалоаденіту.

Ультразвукова діагностика сіалоаденітів

УЗД слинних залоз — найдоступніший, безпечний та інформативний метод первинної діагностики за запалення слинних залоз. Це безболісна процедура без променевого навантаження, яку можна проводити навіть за гострого запалення. Ультразвук дає можливість:

  • оцінити розмір, структуру та контури залози;
  • виявити ознаки запалення — набряк та зміну ехогенності;
  • виявити камені в протоках (конкременти);
  • діагностувати абсцес — скупчення гною — на ранній стадії;
  • виявити кісти та інші об’ємні утворення;
  • виключити пухлину (УЗД вказує на характер утворення, але остаточна діагностика вимагає додаткових методів);
  • у режимі доплера — оцінити кровотік у залозі.

УЗД слинних залоз є методом вибору за первинного звернення та за контролю після лікування сіалоаденіту. Пацієнтам із хронічним сіалоаденітом рекомендують проходити контрольне УЗД 1–2 рази на рік.

Комп’ютерна томографія слинних залоз

КТ слинних залоз є особливо цінною, коли потрібна точна інформація про розташування та розмір каменів у протоках, а також у разі підозри на поширення запалення на навколишні тканини та кістки. КТ — метод вибору в складних випадках з обструкцією протоки та в разі підозри на абсцес, який важко оцінити за допомогою УЗД.

На знімках КТ фахівець бачить:

  • точні розміри та локалізацію конкрементів (каменів);
  • ступінь запального процесу та його поширеність;
  • стан навколишніх тканин, м’язів, кісток;
  • судинні зміни, якщо було введено контрастну речовину.

Треба зважати на те, що КТ пов’язана з радіаційним навантаженням, тому її не призначають без показань. Сучасні томографи дають можливість мінімізувати дозу опромінення без негативного впливу на високу діагностичну точність.

Магнітно-резонансна томографія слинних залоз

МРТ слинних залоз — найінформативніший метод для оцінювання м’яких тканин. Він не використовує рентгенівське випромінювання та дуже добре відображає тканину самої залози, її протоки, навколишні структури та лімфовузли. Вона незамінна за:

  • підозри на пухлинний процес — для точного стадіювання;
  • синдрому Шегрена та інших аутоімунних уражень залоз;
  • виявлення абсцесів та свищів;
  • оцінювання стану проток;
  • диференціальної діагностики між запаленням та новоутворенням.

На МРТ не завжди добре видно дрібні кальциновані камені — у цьому КТ має перевагу. Тому за слинних каменів методи часто комбінують.

Лабораторна діагностика

Паралельно з інструментальною діагностикою призначають загальний аналіз і біохімію крові, аналіз слини, бактеріологічний посів, ПЛР.

Біопсія

У складних випадках — у разі підозри на аутоімунне ураження або пухлину — діагностику сіалоаденіту доповнюють біопсією залози під контролем ультразвуку. Це дає можливість здобути клітинний матеріал для гістологічного дослідження та встановити остаточний діагноз.

Профілактика сіалоаденіту: як знизити ризик

Повністю виключити ймовірність запалення слинних залоз неможливо, але кілька простих правил істотно знижують ризик:

  • пийте достатню кількість води — зневоднення знижує вироблення слини та створює умови для запалення;
  • дотримуйтесь гігієни порожнини рота — регулярне чищення зубів знижує бактеріальне навантаження;
  • своєчасно лікуйте карієс і захворювання ясен;
  • регулярно проходьте планові огляди в стоматолога.

Сіалоаденіт добре піддається лікуванню за своєчасного звернення. Діагностичний центр «RADI» надає ключову послугу в діагностиці — УЗД слинних залоз. Ми проводимо дослідження на сучасному апараті експертного рівня, який забезпечує високу точність результатів. Не відкладайте обстеження, якщо вас турбує припухлість у ділянці обличчя або шиї, біль під час жування, сухість у роті або підвищення температури. Раннє виявлення дає можливість уникнути гнійних ускладнень, хірургічного втручання та незворотних змін у тканині залози.

Матеріал має виключно інформаційний характер і не є медичною консультацією. Для встановлення діагнозу та призначення лікування зверніться до лікаря.

Ціни на послуги

Поширені питання

Як довго триває запалення слинних залоз?

Терміни залежать від форми захворювання, причини та того, наскільки швидко розпочато лікування. Гострий сіалоаденіт за правильного лікування проходить у середньому за 1–2 тижні. Вірусна форма (наприклад, епідемічний паротит) зазвичай проходить за 7–10 днів за легкого перебігу, за середньотяжкого — до 2–3 тижнів. Гнійний сіалоаденіт з абсцесом потребує хірургічного розтину, після чого відновлення займає 2–4 тижні. Хронічний сіалоаденіт повністю не виліковується, але можна досягти тривалої ремісії.

Які віруси та бактерії найчастіше спричиняють сіалоаденіт?

Бактеріальні збудники сіалоаденіту: найчастіше Staphylococcus aureus; іноді висівається стрептокок, кишкова паличка та інша анаеробна флора; у літніх пацієнтів та людей у будинках для людей похилого віку інфекцію все частіше спричиняє метицилін-резистентний S. aureus (MRSA).

Серед вірусних причин виділяють: вірус епідемічного паротиту, віруси грипу та парагрипу, цитомегаловірус, вірус Коксакі та аденовірус. Вірусний сіалоаденіт також можуть спровокувати вірус герпесу та вірус Епштейна–Барра на тлі загального пригнічення імунної системи. За вірусних інфекцій сіалоаденіт нерідко супроводжує грип, цитомегаловірус, вірус Коксакі, тобто запалення слинних залоз є одним із проявів загальної інфекції, а не самостійним захворюванням.

Що покаже УЗД за сіалоаденіту?

За гострого сіалоаденіту: розміри уражених залоз збільшені; ехогенність паренхіми знижена, часто неоднорідна через овальні гіпоехогенні ділянки; контур залози чіткий і злегка опуклий; кровотік часто посилений. Також є ймовірність, що можуть трапитися збільшені регіонарні лімфовузли з посиленим центральним кровотоком.

Крім того, УЗД виявляє абсцеси (скупчення гною) ще до появи виражених зовнішніх ознак та камені в протоках.

За хронічного сіалоаденіту: паренхіма гіпоехогенна, неоднорідна через точкові та лінійні гіперехогенні включення, контур нерівний.

На УЗД картинка за сіалоаденіту малоспецифічна, тому діагноз визначають з огляду на клінічну картину та лабораторні показники. УЗД — ключовий, але не єдиний інструмент діагностики.

У яких випадках можуть призначити МРТ або КТ у разі підозри на сіалоаденіт?

УЗД здебільшого вирішує поставлені діагностичні завдання, але є ситуації, коли без томографії не можна забезпечити точність.

КТ призначають, коли:

  • потрібно точно визначити розмір, кількість і локалізацію каменів у протоках;
  • є підозра на поширення запалення за межі залози — на навколишні м’язи, кістки або тканини шиї;
  • потрібно оцінити ступінь і межі абсцесу перед операцією;
  • УЗД дало неоднозначний результат.

МРТ призначають, коли:

  • потрібно відрізнити запалення від новоутворення;
  • є ознаки аутоімунного ураження, насамперед синдрому Шегрена;
  • потрібно оцінити стан лімфовузлів шиї та поширеність патологічного процесу;
  • пацієнту протипоказано опромінення;
  • після лікування потрібен детальний контроль відновлення тканин залози.

На практиці лікар під час діагностики сіалоаденіту нерідко комбінує методи.