Періартрит

Періартрит: прояви та діагностика

Ви тягнетеся за чашкою на верхній полиці, і раптом гострий біль пронизує плече. Прокидаєтеся вночі, бо рука ниє та не дає спокою. Начебто не падали, нічого надмірно не піднімали, а плече болить уже кілька тижнів. Звучить знайомо? Якщо так, то, можливо, ви зіткнулися з періартритом. Це одне з найпоширеніших і водночас недооцінених захворювань опорно-рухового апарату. У цій статті пояснимо, що відбувається в суглобі за періартриту, чому болить саме плече, які симптоми мають вас занепокоїти і, головне, — як сучасна діагностика допомагає встановити точний діагноз і уникнути серйозних ускладнень.

Періартрит — це не просто біль у плечі. Без правильної діагностики та лікування він найчастіше призводить до повної втрати рухливості суглоба.

Що таке періартрит

Назва «періартрит» перекладається з грецької як «запалення навколо суглоба». На відміну від артриту, за якого страждає сам хрящ і суглобові поверхні, періартрит вражає м’які тканини навколо суглоба: сухожилля, зв’язки, м’язи та суглобову капсулу (щільну «оболонку», яка утримує суглоб). Найпоширеніший його різновид — плечолопатковий періартрит (іноді його називають синдромом замороженого плеча).

Плечолопатковий періартрит становить орієнтовно 70–80 % усіх «ревматичних» скарг на плечовий суглоб. На думку різних експертів, від 4 до 10 % дорослих стикаються із цим захворюванням. У віковій групі 60–70 років цифри зростають до 15–20 %. Приблизно один із чотирнадцяти дорослих людей страждає на цю патологію — часто, навіть не знаючи про це.

Рідше захворювання вражає ліктьовий, зап’ястковий, кульшовий (ділянку вертела), колінний і гомілковостопний суглоби, а також суглоби кисті та стопи.

Профілактика періартриту включає помірне фізичне навантаження без різких рухів, регулярну гімнастику та розтяжку, контроль постави під час роботи, захист від травм і переохолодження, а також контроль хронічних захворювань, з-поміж іншого — цукрового діабету, гіпо- та гіпертиреозу.

Чому найчастіше болить саме плече

Плечовий суглоб — найрухливіший у тілі людини. Саме він дає можливість нам піднімати руку в усіх напрямках: вгору, убік, обертати нею. Однак за таку свободу рухів доводиться платити: усередині плечового суглоба майже немає зв’язок, як в інших суглобах, і все навантаження для стабілізації лягає на навколишні м’які тканини — м’язи-ротатори (так звану «ротаторну манжету»), сухожилля, суглобову капсулу.

Коли ці тканини перевантажуються, запалюються або травмуються, виникає періартрит. Запускається запальний процес, тканини ущільнюються, втрачають еластичність; так суглоб поступово «замерзає».

Хто входить до групи ризику запалення періартикулярних структур

Ризик виникнення періартриту є в будь-якої людини, але в деяких групах він усе ж вищий. У зоні підвищеного ризику:

  • Жінки віком понад 40–50 років — гормональні зміни в період менопаузи погіршують живлення тканин.
  • Люди з високими фізичними навантаженнями — особливо ті, хто часто працює з піднятими руками (зокрема муляри, будівельники, тенісисти, плавці).
  • Офісні працівники — через тривале одноманітне положення тіла та напруження шийного відділу хребта.
  • Люди з остеохондрозом шийного відділу — порушення кровообігу в шийно-плечовій ділянці безпосередньо провокує запалення навколосуглобових тканин.
  • Люди, які перенесли травму плеча або операцію (зокрема мастектомію — видалення молочної залози).
  • Пацієнти із цукровим діабетом і захворюваннями щитоподібної залози — ендокринні порушення підвищують ризик у кілька разів.

Також до причин розвитку періартриту належать хронічні мікротравми, травми та недостатній відпочинок під час навантажень, захворювання хребта (не тільки остеохондроз), що спричиняють защемлення нервів, відповідальних за живлення тканин, судинні порушення, запальні процеси (з-поміж іншого — тендиніт, бурсит), вроджена гіпермобільність суглобів та ін.

Як розвивається хвороба: три стадії запалення навколосуглобових тканин

Періартрит не виникає раптово. Зазвичай він розвивається повільно, проходячи кілька стадій (початкову, гостру, хронічну), і чим раніше його виявити, тим простіше вилікувати. Від стадії безпосередньо залежать і інтенсивність проявів періартриту, зокрема рівень болю.

Стадія 1 — початкова («проста форма»)

Біль у плечі майже не чутно в спокої. Він з’являється тільки під час певних рухів — наприклад, за спроби завести руку за спину, розчесати волосся або одягти пальто. Найчастіше на цьому етапі люди не йдуть до лікаря, списуючи симптоми на втому або «потягнув м’яз». Це велика помилка: саме на ранній стадії лікування є найефективнішим.

Стадія 2 — Гостра форма

Біль стає інтенсивним, поширюється на шию та руку, посилюється вночі. Людина починає мимоволі «берегти» плече, обмежуючи рухи. Суглоб часто має вигляд припухлого, шкіра над ним нагрівається. Підняти пряму руку вище рівня плеча або відвести її вбік уже дуже складно.

Стадія 3 — Хронічна форма

Біль іноді дещо вщухає, але рухливість суглоба різко обмежена. Сухожилля та капсула суглоба фіброзуються — замінюються щільною рубцевою тканиною. У медичній літературі цей стан називають адгезивним капсулітом. Рука майже не піднімається, будь-які активні рухи спричиняють дискомфорт. Іноді відновити повний обсяг рухів уже неможливо.

Тому, якщо біль у плечі не вщухає понад 2–3 тижні, зверніться до лікаря та пройдіть діагностику найближчим часом. Це важливо!

Симптоми періартриту плечового суглоба

Прояви періартриту можуть бути схожими на інші захворювання, тому самодіагностика є ненадійною. Проте є типові ознаки, які мають вас занепокоїти та змусити задуматися.

Біль

  • Біль у ділянці плеча, лопатки, іноді — шиї або руки.
  • Посилення болю вночі (особливо коли лежите на хворому плечі).
  • Біль під час спроби підняти руку, завести за спину, зробити обертальний рух.
  • У гострій формі — сильний біль (навіть у спокої), який погано знімається звичайними знеболювальними.

Обмеження рухів

Це друга ключова ознака. Типовий тест за періартриту плечового суглоба: спробуйте завести руку за спину, як за застібання бюстгальтера або чухання лопатки. Утруднення або біль під час такого руху — характерний симптом періартриту. Також утруднені підняття руки вище голови та обертання плеча.

Також до симптомів періартриту належать напруження та болючість м’язів навколо плеча, відчуття скутості вранці, набряк, локальне почервоніння і підвищення температури шкіри над суглобом, порушення сну через біль, слабкість кінцівки (відчуття, що вона «не слухається»).

Як діагностують періартрит

Сучасна діагностика періартриту — це не тільки огляд та опитування. Для встановлення точного діагнозу використовують комплекс методів візуалізації, який дає змогу буквально «зазирнути» всередину суглоба, не вдаючись до операції.

Ультразвукова діагностика

УЗД суглоба — швидкий, доступний та інформативний метод первинної діагностики. Він дає можливість у режимі реального часу оцінити стан м’яких тканин. У разі періартриту ультразвук показує:

  • потовщення та зміни структури сухожиль ротаторної манжети;
  • наявність рідини в суглобовій сумці (бурсит);
  • розриви сухожиль і зв’язок — навіть невеликі;
  • потовщення суглобової капсули;
  • кальцинати (відкладення солей кальцію в тканинах);
  • звуження субакроміального простору (ознака імпіджмент-синдрому).

УЗД особливо цінне тим, що лікар має можливість провести дослідження в русі — попросити пацієнта підняти руку та спостерігати в режимі реального часу, як поводяться структури суглоба. У деяких випадках ультразвукова діагностика дає можливість не звертатися до дорожчих методів.

Магнітно-резонансна томографія

МРТ суглобів — найінформативніший метод дослідження м’яких тканин. Він не передбачає рентгенівського опромінення та є повністю безпечним. За періартриту завдяки томографу фахівець оцінює:

  • потовщення суглобової капсули та перикапсулярних тканин;
  • зменшення об’єму суглобової порожнини (ознака адгезивного капсуліту);
  • стан усіх м’язів ротаторної манжети — у деталях, недоступних для УЗД;
  • часткові та повні розриви сухожиль;
  • запальні зміни в м’язах, зв’язках і синовіальній оболонці;
  • ранні стадії дегенеративних змін, які не видно на рентгені.

МРТ дає 3D-картину, що дає лікарю можливість точно визначити не тільки наявність, але й масштаб ураження. Це особливо важливо під час планування лікування періартриту та в складних діагностичних випадках.

Комп’ютерна томографія

КТ добре візуалізує кісткові структури, тому її призначають у разі підозри на переломи, зміни в кістках, остеофіти (кісткові шпори), які можуть здавлювати сухожилля. У разі патології, що стосується виключно м’яких тканин, КТ поступається МРТ за інформативністю. У низці випадків призначають комплекс із КТ та МРТ для отримання повної картини стану кісток і м’яких тканин.

Рентгенографія

Рентген зазвичай призначають найперше — для виключення переломів, вивихів, грубих змін кісток і кальцинатів. За чистого періартриту рентген нерідко не показує істотних відхилень, що й відрізняє його від артрозу. Тому рентген — це старт діагностики, а не фініш.

Лабораторні аналізи

Аналізи крові (загальний, біохімічний, ревмопроби) допомагають виключити системні причини запалення — ревматоїдний артрит, подагру, інфекційні артрити. Це важлива частина диференціальної діагностики.

Чому важлива точна діагностика періартриту

Симптоми періартриту схожі на багато інших захворювань: артроз, артрит, грижа шийного диска, невралгія, навіть стенокардія — усі вони можуть проявлятися болем у плечі. Без точної діагностики лікування часто спрямовується не туди, і замість поліпшення стан буде гіршати.

Діагностичний центр «RADI» має обладнання експертного класу для проведення УЗД, МРТ та КТ суглобів. Досвідчені фахівці проводять дослідження в комфортних умовах і в зручний для вас час. За результатами обстеження у вас буде детальний висновок, з яким можна звернутися до лікаря профільної спеціальності. Не терпіть біль — дізнайтеся її точну причину! Запишіться на обстеження вже зараз.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. За наявності симптомів зверніться до фахівця.

Ціни на послуги

Поширені питання

У яких суглобах найчастіше розвивається періартрит?

Можливість розвитку періартриту є в будь-якому суглобі тіла — скрізь, де є сухожилля, зв’язки та суглобова капсула. Однак найчастіше уражається плечовий суглоб — у 70–80 % усіх випадків, на другому місці — кульшовий (~10 %).

Чим відрізняється періартрит від артриту?

Обидва слова містять «артр-» (від грец. arthron — суглоб), обидва стани спричиняють біль у суглобі. Однак між ними є принципова відмінність — у тому, які саме тканини уражені. Періартрит — це запалення поза суглобом (страждають сухожилля, зв’язки, суглобова капсула, бурси), а артрит — всередині суглоба. За періартриту хрящ і кістка не уражені (на початку хвороби), а за артриту хрящ руйнується — це основний механізм патології. Відповідно відрізняються і симптоми захворювань, зокрема біль. За періартриту він виникає тільки за певних рухів і найчастіше активний вночі, а за артриту — постійний і посилюється під час навантаження.

Чим небезпечний періартрит?

Без лікування періартрит переходить у хронічну форму із серйозними наслідками — адгезивний капсуліт із повною або частковою втратою рухливості, розриви сухожиль і зв'язок, вивихи суглоба, хронічний біль, порушення сну, зниження працездатності, у рідкісних випадках — приєднання інфекції та розвиток гнійного процесу.

Як довго лікують періартрит?

Тривалість лікування залежить насамперед від стадії, на якій виявлено захворювання. Універсальної відповіді немає — у різних пацієнтів терміни істотно відрізняються. Інколи це 2–4 тижні активного лікування + 1–2 місяці реабілітації, а в інших випадках — 6–18 місяців і більше. Також на швидкість одужання впливають: вік і загальний стан здоров’я пацієнта, наявність супутніх хвороб (цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози та ін.), точність діагнозу та правильність підібраного лікування, а також дисциплінованість самого пацієнта — виконання вправ, фізіопроцедур і дотримання режиму навантажень.

Що видно на УЗД та МРТ за періартриту?

УЗД та МРТ — два основні методи діагностики періартриту. Кожен із них надає свою інформацію. Що саме виявляє УЗД, а що покаже тільки МРТ суглобів — у нашій статті, у розділі «Як діагностують періартрит». Важливо розуміти, що УЗД та МРТ — взаємодоповнювальні методи. УЗД швидше, дешевше, дає можливість досліджувати суглоб під час руху та чудово бачить кальцинати. МРТ дає повнішу картину м'яких тканин, особливо в разі підозри на адгезивний капсуліт або за неоднозначних результатів УЗД. У складних випадках лікарі призначають обидва методи.

Чи покаже КТ періартрит?

КТ частково покаже ознаки періартриту, але це не найкращий вибір для діагностики цього захворювання, її частіше використовують у комплексі з УЗД та МРТ як додатковий метод в особливих клінічних ситуаціях. Наприклад, у разі підозри на кальцифікуючий тендиніт, за поєднання з кістковою патологією, за неможливості проведення МРТ, а також після травми — для виключення переломів і вивихів у комплексі з іншими знахідками.

Періартрит і адгезивний капсуліт — це одне й те саме?

Ні, це не одне й те саме — хоча ці поняття тісно пов'язані. Періартрит — це широке поняття, яке позначає запалення будь-яких м'яких тканин навколо суглоба: сухожиль, зв'язок, м'язів, бурс, суглобової капсули. Під цим терміном йдеться про групу захворювань. Залежно від того, яка саме тканина запалена, виділяють тендиніт (запалення сухожилля), тендобурсит (запалення сухожилля і сумки), бурсит (запалення суглобової сумки), лігаментит (запалення зв'язок), адгезивний капсуліт (запалення і «злипання» суглобової капсули). За адгезивного капсуліту суглобова капсула не просто запалюється: вона ущільнюється, рубцюється і фактично «приклеюється» до голівки кістки, різко обмежуючи її рухливість. Тобто капсуліт — конкретна нозологія, одна з форм періартриту.