Хондрома

Причини розвитку та методи діагностики хондром

Пухлина, яка не болить, — особливо підступна. Хондрома саме до таких і належить. Іноді вона роками росте всередині кістки, ніяк себе не видаючи, а потім стає причиною несподіваного перелому або, у гіршому випадку, перероджується в злоякісне новоутворення. У цій статті розберемося, що таке хондрома, у кого вона найчастіше виникає, які симптоми мають спричинити у вас підозру та чому МРТ — золотий стандарт її діагностики.

Що таке хондрома

Наш організм складається з безлічі видів тканин. Хрящ — одна з них. Він покриває суглобові поверхні, утворює вушні раковини, кінчик носа, міжхребцеві диски. У нормі хрящові клітини (хондроцити) ростуть тільки там, де належить. Коли вони починають розмножуватися в нетиповому місці (наприклад, усередині кісткової тканини або на її поверхні), формується хондрома — це доброякісна пухлина зі зрілої хрящової тканини.

Важливо розуміти: «доброякісна» не означає «безпечна». За певних умов хондрома здавлює сусідні структури, провокує переломи, а іноді — трансформується в хондросаркому — злоякісну пухлину.

  • Хондроми становлять приблизно 10–12 % усіх пухлин скелета.
  • Найчастіше на неї хворіють діти та молоді люди від 10 до 30 років, пік захворюваності — 11–16 років.
  • 80 % хондром виникають у коротких трубчастих кістках кистей і стоп.
  • Понад 90 % пухлин із хрящової тканини є поодинокими (солітарними); множинні хондроми є, але трапляються рідко.

Види хондром

За локалізацією відносно кістки хондроми поділяють на два основні типи:

  • Центральна (енхондрома) — пухлина формується всередині кістки, у кістковому каналі. Трапляється найчастіше.
  • Периферична (екхондрома) — пухлина росте зовні, виступаючи за контури кістки в навколишні м’які тканини.

Ще окремо виділяють м’якотканинну хондрому — рідкісну доброякісну пухлину, яка складається з хрящової тканини, але розвивається не в кістках, а в м’яких тканинах (підшкірній клітковині, м’язах, сухожиллях).

За локалізацією новоутворення з хрящової тканини можуть виникати в:

  • фалангах пальців рук і ніг (найпоширеніше місце);
  • п’ясткових і плеснових кістках;
  • плечовій, стегновій, великогомілковій кістках;
  • ребрах, грудині, лопатці;
  • кістках основи черепа та навколоносових пазухах (рідкісна, але небезпечна локалізація);
  • хребті (дуже рідко).

Чому виникає хондрома: причини та чинники ризику

Точні причини розвитку хондроми досі не встановлені. Проте вчені виділили низку чинників, які підвищують ризик появи пухлини.

1. Порушення ембріонального розвитку хряща

Найпоширеніша теорія: у період внутрішньоутробного розвитку або в ранньому дитинстві невеликі ділянки хрящової тканини опиняються «не на своєму місці» — потрапляють всередину кістки або зміщуються на її поверхню. Згодом ці клітини починають безконтрольно ділитися, утворюючи пухлину.

2. Травми та переломи кісток

Травматичний чинник — один із найбільш вивчених. Дослідники зазначають підвищений ризик появи хондроми після переломів: порушення цілісності кістки нерідко провокує аномальну регенерацію хрящових клітин. Саме тому хрящові пухлини пальців нерідко виявляють у людей, які перенесли травми кисті.

3. Запальні та інфекційні процеси

Хронічні захворювання суглобів і кісток, а також перенесені вірусні або бактеріальні інфекції з ураженням кісткової тканини можуть порушувати нормальний поділ хрящових клітин. Постійний запальний фон створює середовище, у якому клітини починають поводитися непередбачувано.

4. Генетична схильність

Спадковість має роль насамперед за множинних хондром. За генетичних синдромів (зокрема хвороби Ольє (енхондроматозі) та синдрома Маффуччі) у кістках утворюється відразу багато вогнищ хрящової тканини. Вони передаються спадково та суттєво підвищують ризик злоякісного переродження.

5. Інші чинники

Серед додаткових чинників ризику: куріння та зловживання алкоголем, тривалий вплив токсичних речовин, а також вплив іонізуючого випромінювання (з-поміж іншого — вона часто розвивається в дітей, які перенесли променеву терапію).

Симптоми хондроми: як зрозуміти, що щось не так

Головна підступність хондроми — тривалий безсимптомний перебіг. Пухлину часто виявляють випадково: під час рентгену із зовсім іншої причини — наприклад, після удару або під час обстеження перед операцією.

Проте зі зростанням пухлини можуть з’являтися такі ознаки:

  • Біль у ділянці ураженої кістки — спочатку слабкий, тупий, такий, що посилюється за великих розмірів пухлини або коли вона здавлює нервові волокна.
  • Видима або відчутна припухлість — особливо типова для периферичних хондром пальців і довгих кісток.
  • Деформація кістки або пальця — за тривалого зростання пухлина змінює форму кінцівки.
  • Патологічний перелом — кістка в місці пухлини ослаблена, і перелом іноді стається за мінімальної травми або навіть без неї. (Нерідко саме так і виявляють хондрому.)
  • Обмеження рухливості суглоба (частіше в тих випадках, коли пухлина розташована поруч із суглобом).
  • Утруднення носового дихання — за хондроми носових пазух, яку пацієнти часто приймають за хронічний риніт або синусит.

Коли потрібно терміново звернутися по медичну допомогу

  • Якщо у вас виник біль у кістці без видимої травми.
  • Якщо ви відчуваєте ущільнення або горбок на кістці.
  • Якщо після незначного удару стався перелом.
  • Якщо вже діагностована хондрома почала швидко рости або боліти — це ознака можливого злоякісного переродження.

Діагностика хондроми: які методи використовують

Для встановлення діагнозу потрібні інструментальні методи візуалізації. Жоден лікар не встановить діагноз «хондрома» тільки на підставі огляду — пухлину потрібно побачити.

Рентгенографія

Рентген — це зазвичай перше дослідження, яке призначає лікар у разі підозри на патологію кістки. Він добре виявляє кальцинати всередині пухлини (відкладення солей кальцію, типові для хрящових пухлин), а також зміни в структурі кістки. Однак у рентгена є істотний недолік: хрящова тканина сама по собі не видна на рентгенограмі. Це означає, що хондроми без вираженого звапнення легко пропустити, а за локалізації в черепі або хребті рентген майже неінформативний.

Комп’ютерна томографія

КТ — це пошаровий рентгенівський знімок, який дає тривимірне зображення. Цей метод незамінний, коли пухлина лежить у важкодоступних місцях: основа черепа, ребра, грудина, хребет, навколоносові пазухи. Комп’ютерний томограф дає змогу:

  • точно визначити положення, форму та розміри хондроми;
  • оцінити стан кортикального шару кістки (чи не зруйнований він);
  • виявити ознаки деструкції — руйнування кісткової тканини;
  • спланувати хірургічне втручання.

Водночас КТ поступається МРТ в оцінюванні м’якотканинного компонента пухлини та недостатньо точно диференціює доброякісні хрящові пухлини від злоякісних.

Магнітно-резонансна томографія

МРТ — найінформативніший метод діагностики хондром. На відміну від рентгена та КТ, МРТ не використовує іонізуюче випромінювання та чудово візуалізує м’які тканини, хрящ і кістковий мозок. Саме МРТ дає можливість:

  • виявити пухлину на ранній стадії, коли вона ще мала й ніяк не проявляється;
  • точно оцінити внутрішню структуру хондроми — наявність кістозних змін, некрозу, ділянок активного росту;
  • визначити, чи не проростає пухлина в навколишні м’які тканини, судини та нерви;
  • відрізнити хондрому від хондросаркоми (злоякісної пухлини);
  • визначити точну локалізацію нервових стовбурів і судин для безпечного планування операції.

Для максимально точних результатів рекомендують томографи потужністю від 1,5 Тесла і вище. Діагностичний центр «RADI» пропонує пройти обстеження саме на такому апараті. Philips Ingenia Ambition S 1.5T забезпечує високу інформативність результатів у разі підозри на малігнізацію (злоякісне переродження) хондроми — а це, нагадаємо, реальний ризик, особливо для великих пухлин довгих трубчастих кісток.

Ультразвукова діагностика

Ультразвукове дослідження не є основним методом діагностики хондроми, оскільки не дає можливості оцінити внутрішньокісткові структури. Проте УЗД використовують як додатковий інструмент: завдяки йому оцінюють м’якотканинний компонент пухлини, відстежують зміни в динаміці, а також виконують біопсію під контролем ультразвуку — безпечно й точно забирають зразок тканини для гістологічного аналізу.

Біопсія

Якщо інструментальні методи не дають однозначної відповіді — особливо коли потрібно відрізнити хондрому від хондросаркоми — лікар призначає біопсію. Це забір невеликого фрагмента тканини пухлини з подальшим мікроскопічним дослідженням. Саме результати цих досліджень є остаточною верифікацією діагнозу — гістологія дає точну відповідь на питання: доброякісна це пухлина чи ні.

Що робити, якщо вам встановили діагноз «хондрома»

Насамперед — не панікувати. Здебільшого хондрома має сприятливий прогноз, але це не привід відкладати лікування та спостереження.

Алгоритм дій:

  1. Зверніться за консультацією до травматолога-ортопеда або онколога, який має досвід роботи з пухлинами кісток.
  2. Пройдіть повноцінне інструментальне обстеження — МРТ та/або КТ з огляду на локалізацію пухлини.
  3. Зробіть біопсію для уточнення характеру новоутворення з хрящової тканини (якщо є така потреба).
  4. Дотримуйтесь рекомендацій щодо динамічного спостереження: планові МРТ раз на 6–12 місяців дають можливість відстежувати поведінку пухлини.
  5. Під час вибору хірургічного лікування хондроми краще зупинитися на закладі з досвідом онкоортопедичних операцій.

Хондрома — яскравий приклад того, як небезпечно чекати. Сучасна діагностика дає можливість виявити хондрому на найранішій стадії — задовго до появи симптомів. МРТ покаже точну структуру пухлини, КТ допоможе оцінити її вплив на кістку, а біопсія остаточно розставить усе на свої місця. Якщо вас турбує біль у кістці, ви відчуваєте незрозуміле ущільнення або у вас був патологічний перелом — не відкладайте діагностику. Запишіться на МРТ або КТ з інформативними результатами в нашому діагностичному центрі.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. За наявності симптомів зверніться до фахівця.

Ціни на послуги

Поширені питання

Чи є можливість, що хондрома зникне самостійно?

Ні. Хондрома — це пухлина зі зрілої хрящової тканини, і вона не має здатності до саморозсмоктування. На відміну від деяких кіст або запальних змін, хондрома не реагує на зміну способу життя, дієти чи фізичної активності. У частини пацієнтів — особливо дітей та підлітків — ріст хондроми сповільнюється або тимчасово зупиняється після завершення формування скелета. Це створює ілюзію «зникнення», але пухлина просто перестає активно рости. Водночас зупинка росту не означає безпеку. Хондрома, як і раніше, ослаблює кістку та зберігає ризик злоякісного переродження.

Чи небезпечна хондрома?

Так, але ступінь небезпеки залежить від конкретної ситуації, зокрема від своєчасності діагностики та якості спостереження. Її головні ризики — патологічний перелом, здавлення нервів і судин (найчастіше під час зростання на певних ділянках — основа черепа, хребет, великі кістки кінцівок), злоякісне переродження, деформація кістки. Крім того, багато що залежить від локалізації хондроми. Наприклад, невелика хондрома пальця за правильного спостереження — зовсім не те саме, що велика хондрома стегнової кістки. Ступінь небезпеки оцінює лікар індивідуально.

Чи є можливість, що хондрома переросте в рак?

Так, така трансформація є можливою. Хондрома перетворюється в хондросаркому — злоякісну пухлину з хрящової тканини. Це один із ключових ризиків, через який лікарі наполягають на спостереженні.

Ризик вищий у таких ситуаціях:

  • Великі пухлини (понад 5–6 см) у довгих трубчастих кістках, ребрах, тазі, лопатці.
  • Множинні хондроми — за хвороби Ольє ризик малігнізації сягає 25–30 %, за синдрому Маффуччі — до 40 %.
  • Вік від 40–45 років — у цій групі хондроми поводяться менш передбачувано.
  • Раптова поява болю в раніше безболісній пухлині або різке зростання — це тривожні сигнали, що вимагають негайного обстеження.

Водночас хондроми пальців рук і ніг малігнізуються дуже рідко — їхній ризик мінімальний. Поодинокі невеликі енхондроми в молодому віці також мають хороший прогноз за умови правильного контролю.

Чи обов’язково видаляти хондрому?

Не завжди. Тактика лікування визначається індивідуально та залежить від розміру, локалізації, динаміки росту та ризику ускладнень.

Операція є обов’язковою за:

  • швидкого росту пухлини або підозри на злоякісне переродження;
  • патологічного перелому або високого ризику його виникнення (значного витончення кортикального шару);
  • вираженого больового синдрому, здавлення нервів або судин;
  • деформації кістки або порушення функції кінцівки;
  • великих хондром довгих кісток у дорослих — через високий ризик малігнізації.

На чому краще видно хондрому: на КТ чи МРТ?

Однозначного переможця немає — обидва методи незамінні, але кожен «бачить» своє. Правильніше запитати: що саме вам потрібно побачити?

КТ краще підходить, коли потрібно:

  • виявити кальцинати всередині пухлини;
  • оцінити стан кортикального (зовнішнього) шару кістки — чи зруйнований він;
  • дослідити важкодоступні ділянки: ребра, грудину, основу черепа, навколоносові пазухи;
  • планувати операцію — КТ дає тривимірну мапу кістки.

МРТ краще підходить, коли потрібно:

  • оцінити саму хрящову тканину пухлини — її структуру, кісти, ділянки некрозу;
  • визначити поширення на м’які тканини, судини та нерви;
  • відрізнити хондрому від хондросаркоми;
  • виявити ранню пухлину до появи симптомів;
  • обстежити дітей — МРТ не використовує рентгенівське випромінювання.

На практиці в складних або спірних випадках лікарі призначають обидва дослідження: КТ дає картину кісткової тканини, МРТ — м’яких тканин. Разом вони забезпечують повноцінну діагностику.