Головні методи діагностики сечокам’яної хвороби
Уролітіаз, або сечокам’яна хвороба — це стан, за якого в нирках або сечовивідних шляхах утворюються камені. На думку ВООЗ, це захворювання трапляється у 5–15 % людей у світі, частіше в чоловіків і людей старше 30 років. Камені можуть спричиняти сильний біль, аж до ниркових колік, і призводити до серйозних ускладнень, якщо їх не виявити вчасно. У цій статті ми розповімо, які причини й симптоми сечокам’яної хвороби, які є типи сечокам’яної хвороби, як сучасні методи діагностики допомагають виявити СКХ і чому є важливим якомога раніше звернутися до лікаря.
Які є типи сечокам’яної хвороби
Сечокам’яна хвороба виникає, коли в сечі накопичуються речовини, які формують тверді відкладення — камені. Вони можуть з’являтися в нирках, сечоводах, сечовому міхурі або сечовипускальному каналі. Тому за локалізацією конкрементів сечокам’яну хворобу підрозділяють на:
- Нефролітіаз (сечокам’яна хвороба нирок) — камені в нирках (часто протікає безсимптомно до початку руху каменя, інколи спричиняє тупий біль у попереку, кров у сечі). Камені в нирках є особливо небезпечними переходом стану в гідронефроз (розширення ниркової миски з ризиком атрофії тканин нирки) і розвитком пієлонефриту.
- Уретеролітіаз — камені в сечоводі (проявляється різким болем, що іррадіює в пах, частим і болісним сечовипусканням). Камені в сечоводі можуть блокувати відтік сечі та спричиняти гостру ниркову недостатність, є частою причиною ниркової коліки.
- Цистолітіаз — камені в сечовому міхурі (спричиняють біль внизу живота, особливо під час сечовипускання, а в чоловіків стан часто супроводжується затримкою сечі, є можливою кров у сечі та інфекція).
- Уретролітіаз — камені в сечовипускальному каналі (рідко). Спричиняють гостру затримку сечі та потребують екстреного втручання.
Також СКХ можуть розділяти за типом каменів. Вони бувають кальцієвими (найпоширеніші та найщільніші), уратними (пов’язані з високим рівнем сечової кислоти, часто трапляються за неправильного харчування), струвітними (з’являються через інфекції сечовивідних шляхів), цистиновими (рідкісні, пов’язані зі спадковими порушеннями обміну речовин). Знання типу каменів є важливим, оскільки це один з основних чинників вибору ефективного лікування сечокам’яної хвороби.
Можливі симптоми та причини сечокам’яної хвороби
Причини сечокам’яної хвороби багаточинникові — на утворення каменів впливають обмін речовин, харчування, спосіб життя та супутні захворювання.
До головних чинників ризику СКХ найчастіше відносять:
- порушення водного режиму (недостатнє споживання води);
- неправильне харчування (зокрема надлишок солі, м’яса в раціоні, нестача фруктів, овочів і клітковини, часте голодування або переїдання);
- обмінні порушення (подагра — підвищений рівень сечової кислоти, цистинурія, порушення кальцієвого або оксалатного обміну);
- інфекції сечовивідних шляхів;
- застій сечі (найчастіше під час аденоми простати, нейрогенного сечового міхура, аномалій сечових шляхів);
- гормональні та ендокринні порушення (наприклад, гіперпаратиреоз, цукровий діабет, ожиріння);
- нестача руху (сприяє застою сечі та вимиванню кальцію з кісток);
- приймання деяких препаратів (зокрема діуретиків, вітаміну D, сульфаніламідів, аскорбінової кислоти у високих дозах).
Загальними ознаками каменів у сечовивідних шляхах (нирках, сечоводах, сечовому міхурі та сечовивідному каналі) можуть бути:
- гострий або тупий біль у попереку, боці та/або паху;
- кров у сечі (стає рожевою чи червоною);
- зміна кольору сечі;
- часте сечовипускання або відчуття печіння під час сечовипускання;
- нудота, блювота чи підвищення температури в разі інфекції.
Якщо ви помітили ці ознаки сечокам’яної хвороби, важливо якомога швидше звернутися до лікаря, пройти обстеження та здобути точний діагноз.
Головні методи діагностики сечокам’яної хвороби
Сучасні діагностичні центри пропонують кілька методів, щоб точно виявити сечокам’яну хворобу. Ось головні з них:
- Аналіз сечі. Простий тест, який показує, чи є в сечі кров, солі або ознаки інфекції. Пацієнт здає сечу в стерильний контейнер, а лабораторія аналізує склад. Це допомагає зрозуміти, які речовини можуть утворювати камені.
- Ультразвукове дослідження органів сечовидільної системи (сечового міхура, нирок тощо). Безпечний метод, який використовує звукові хвилі для створення зображення сечовивідних шляхів. УЗД показує розмір, форму й розташування каменів. Для процедури іноді потрібно випити води, щоб сечовий міхур був повним.
- Рентгенографія сечовидільної системи. Допомагає побачити камені, які містять кальцій і помітні на знімках. Не всі камені можна виявити цим способом, тому лікар за деяких обставин призначає додаткові дослідження. Перед процедурою іноді потрібна спеціальна підготовка. Її краще обговорити зі своїм лікарем.
- Комп’ютерна томографія сечовидільної системи. Найточніший метод для діагностики СКХ. КТ створює докладні зображення внутрішніх органів і виявляє навіть дрібні камені. Процедура проходить швидко: пацієнт лежить в апараті, який робить знімки за лічені хвилини. Також є прицільний КТ-пошук конкрементів сечовидільної системи, що радять і для діагностики, и для контролю стану пацієнтів за сечокам’яної хвороби.
- Аналізи крові. Лабораторне дослідження крові перевіряє, як працюють нирки, і виявляє рівень речовин, як-от кальцій або сечова кислота, які впливають на утворення каменів. Для цього беруть кров із вени — це проста та швидка процедура.
Якщо у вас підозрюють напад сечокам’яної хвороби, у діагностичному центрі «RADI» ви зможете пройти УЗД і КТ органів сечовидільної системи на сучасному обладнанні — Philips EPIQ 7 Elite (УЗД) і Philips Incisive CT Plus на 128 зрізів (КТ). Ці інструментальні методи діагностики сечокам’яної хвороби допоможуть точно визначити конкременти: їхню наявність, розмір, щільність, розташування тощо. Якщо вам призначено діагностику СКХ, зв’яжіться з нашим контакт-центром, щоб уточнити можливість і правила проведення досліджень.
Чому важливо звернутися по професійну допомогу
Діагностичні центри мають сучасне обладнання, яке забезпечує точні результати. Досвідчені фахівці допоможуть правильно інтерпретувати інформацію та направлять до лікаря для подальшого лікування. Точна діагностика дає змогу уникнути ускладнень сечокам’яної хвороби.
Що робити після обстеження сечовивідних шляхів
Головне — потрібно дочекатися результатів!
Після обстеження лікар вивчить здобуту інформацію та визначить, яке лікування потрібне. Воно залежить від розміру, типу й локалізації каменів. Можуть призначити дієту, медикаментозну терапію або, у деяких випадках, хірургічне втручання з видалення каменів. Важливо пам’ятати: будь-які рішення про лікування має ухвалювати фахівець після консультації. Самолікування в кращому разі буде марним, у гіршому — зашкодить здоров’ю.
Сечокам’яна хвороба — серйозна патологія, але сучасні методи діагностики, як-от УЗД, КТ та аналізи, допомагають виявити її на ранніх стадіях. Якщо ви помітили симптоми, не відкладайте візит до діагностичного центру. Своєчасне обстеження — це перший крок до отримання правильного лікування та поліпшення самопочуття. Запишіться на консультацію до лікаря, щоб здобути точний діагноз (не завжди це буде СКХ, навіть якщо симптоми схожі) і почати свій шлях до здоров’я.
Поширені питання
Чим є небезпечною сечокам’яна хвороба?
Сечокам’яна хвороба (СКХ) є небезпечною не тільки больовими нападами, а й серйозними ускладненнями, особливо якщо немає лікування. До ускладнень сечокам’яної хвороби належать: ниркові коліки — найсильніший біль через рух каменю; обструкція (закорковування) сечових шляхів, що інколи перекриває відтік сечі та спричиняє гідронефроз — розширення ниркової миски з ризиком атрофії тканини; інфекція сечових шляхів (зокрема пієлонефрит); утворення абсцесу або емпієми нирки; сепсис; хронічна хвороба нирок; втрата ниркою функції. Усі ускладнення уролітіазу є смертельно небезпечними станами. Крім того, навіть після їхнього успішного лікування та видалення конкрементів, є небезпека рецидиву — камені можуть утворюватися знову, особливо без зміни способу життя. Тому лікарі рекомендують дотримуватися правил профілактики сечокам’яної хвороби.
Чи всі камені в органах сечовидільної системи можна побачити на УЗД?
Не всі камені в органах сечовидільної системи можна точно побачити на УЗД — усе залежить від їхнього розміру, складу та розташування. Навіть сучасний апарат високого класу інколи не бачить дрібні камені (<3 мм), камені в середній і нижній третині сечоводу (через перекриття кишковими газами), камені із сечової кислоти. Також органи сечовидільної системи, а відповідно й конкременти в них, можуть погано візуалізуватися через ожиріння. УЗД — це еталонний метод для первинної діагностики, але в разі сумнівів чи ускладнень призначають КТ нирок без контрасту або оглядову урографію. Це більш чутливі методи, особливо за підозри на уратні камені. МРТ під час СКХ не застосовується — камені на МРТ не можна побачити.
Як довго перебуває камінь у сечоводі?
Камінь перебуває в сечоводі від кількох годин до кількох місяців — усе залежить від його розміру, форми та реакції організму. Наприклад, дрібні камені (до 5 мм) у 70–80 % випадків виходять самостійно впродовж 1–4 тижнів, середні (5–7 мм) — можуть застрягти на кілька тижнів або місяців, а шанс на їхній самостійний вихід знижується до 50 %, великі (>7 мм) — найчастіше потребують медикаментозного або хірургічного лікування. Тривале перебування каменя (понад 4–6 тижнів) найчастіше спричиняє стійке порушення відтоку сечі, розширення ниркової миски (гідронефроз), запалення (пієлонефрит), зниження функції нирки. За болю, температури, якщо немає сечі або є ознаки інфекції, потрібно терміново звернутися до лікаря.
Чим допоможе КТ за сечокам’яної хвороби?
Комп’ютерна томографія — «золотий стандарт» за сечокам’яної хвороби. Вона дає змогу побачити те, що не завжди виявляє УЗД або рентген. Наприклад, КТ допомагає виявити камені будь-якого складу, включно з уратними (невидимі для УЗД і рентгена), точно визначити розмір, форму, щільність і точне розташування каменів, а також їхню кількість у нирках, сечоводі та сечовому міхурі, оцінити ступінь порушення відтоку сечі, виявити ускладнення (запалення, набряк, абсцеси, зміни в тканині нирки тощо). Усе це допомагає лікарю обрати правильну тактику: спостереження, медикаментозне дроблення або операція. За СКХ здебільшого проводять КТ без введення контрасту.
