Методи діагностики плекситів: як вчасно виявити ураження нервового сплетіння
Уявіть розподільну коробку в домашній електромережі — той вузол, від якого розходяться дроти до кожної кімнати. Нервові сплетення в нашому тілі влаштовані за схожим принципом: це скупчення нервів, які «розподіляють» сигнали від спинного мозку до рук, ніг, шиї. Коли таке сплетіння запалюється або пошкоджується, розвивається плексит (або плексопатія).
Плексит — це не просто защемлення нерва, це патологія, за якої страждає велика мережа нервових волокон, що відповідають за рухи, чутливість і живлення тканин цілої ділянки тіла — запальне ураження нервового сплетіння. Без лікування плекситу є ймовірність, що він призведе до парезу (часткового паралічу) або атрофії м’язів.
Плексит однаково часто трапляється у чоловіків і жінок. Пік захворюваності — це вікова група від 20 до 60 років, тобто в найактивніший і працездатний період життя. Водночас є ризик початку хвороби в будь-якому віці, навіть у новонародженого, якщо у матері були важкі пологи.
Види плекситів: шийний, плечовий, попереково-крижовий
Розрізняють три великі нервові сплетення — шийне, плечове та попереково-крижове. Сплетіння виконують багато важливих функцій: рухову, чутливу, трофічну (живлення тканин).
Шийний плексит — за цього ураження виникають болі в потилиці та шиї, іноді — гикавка через подразнення діафрагмального нерва. У запущених випадках розвивається парез шийних м’язів.
Плечовий плексит — найпоширеніший варіант. Біль у ключиці та плечі, що «стріляє» в руку, слабкість кисті, оніміння пальців — його типові ознаки. Серед чинників, що зумовлюють плечовий плексит, найпоширенішими є травми. Пошкодження сплетіння є можливим за перелому ключиці, вивиху, розтягнення зв’язок, пошкодження сухожиль та забиття плеча.
Попереково-крижовий плексит — відповідає за ноги та органи малого таза. Біль у попереку та нозі, порушення ходи, проблеми з сечовим міхуром або кишківником можуть бути його симптомами. Головними причинами виникнення плекситу на рівні нервового сплетіння крижів і куприка є такі запальні процеси, як аднексит, сальпінгіт, цистит, простатит тощо.
Чому плексит так складно діагностувати «на око»
Головна підступність плекситу — він маскується під інші захворювання. Наприклад, симптоми плекситу можна сплутати з невралгією. Однак за невралгії уражені тканини тіла, що оточують нерв, а за плекситу — безпосередньо нервове сплетіння або, частіше, його частина. Біль у руці або нозі, слабкість, оніміння — усі ці симптоми типові також для радикуліту, поліомієліту, полінейропатії, сирингомієлії. Також плексит має схожу симптоматику з такими патологіями, як-от неврит тощо.
Саме тому правильний діагноз неможливо встановити без інструментальних досліджень.
Методи діагностики плекситів
- Магнітно-резонансна томографія — золотий стандарт у діагностиці стану нервових сплетінь, особливо коли йдеться про ушкодження плечового сплетення. МРТ дає змогу пошарово дослідити анатомічну будову сплетіння, точно визначити анатомічну цілісність волокон та обсяг ушкодження. Виявляє запалення, ушкодження нервів, наслідки травм, пухлини. Крім того, за її допомогою можна діагностувати не тільки плексит або неврит сформованих нервів, а й хворобу Шарко-Марі-Тута, розриви нервових корінців, пухлини, метастатичні ураження тощо.
МРТ призначають, коли інші методи не дали чіткої картини, у разі підозри на пухлину, а також під час плануванні хірургічного лікування. У низці випадків МРТ виконують із введенням контрастної речовини — це дає можливість краще виявити запальні ділянки та новоутворення. - Комп'ютерна томографія — дослідження проводять в тих випадках, коли потрібно оцінити кісткові структури, які можуть здавлювати нерви: остеохондрозні розростання, переломи, додаткові шийні ребра, пухлини хребта та ін. КТ виконують швидше за МРТ, що важливо в екстрених ситуаціях. Однак цей метод є пов'язаним з рентгенівським опроміненням, тому його призначають за суворими показаннями.
- Ультразвукова діагностика периферичних нервів — порівняно новий і дуже перспективний метод комплексної діагностики плекситів. Ще 15–20 років тому захворювання периферичних нервових стовбурів діагностували клінічно та підтверджували електрофізіологічними методами — електронейромієлографією. Сьогодні УЗД дає можливість безпосередньо «побачити» нерви: зробити чітке зображення нервових стовбурів і визначити будь-які зміни — від запалення до здавлення, від наявності кісти до пухлини нерва. Воно з точністю візуалізує місце, глибину та протяжність пошкодженої ділянки, а також стан навколишніх тканин, артерій, вен.
Ультразвукове дослідження не має променевого навантаження, доступна ціна, є можливість обстеження в динаміці (наприклад, оцінити, як нерв відновлюється після лікування). УЗД особливо актуальне як доповнення до клінічного дослідження та ЕМГ для виявлення причин здавлення нерва, а також за пальпованих утворень у проєкції нервових стовбурів. Важливим правилом діагностики захворювань нервів є потреба у проведенні електроміографії нерва перед УЗД: спочатку ЕМГ, потім — УЗД нерва. - Електроміографія / електронейрографія (функціональна діагностика) — ці методи не «бачать» структуру нерва, але оцінюють його функцію: наскільки добре нерв проводить імпульси та як реагують м’язи. Нейроміографія спрямована на дослідження стану нервової системи та якості передачі імпульсів. Це незамінний інструмент для підтвердження самого факту ураження нервового сплетіння, визначення ступеня пошкодження та моніторингу відновлення в процесі лікування.
- Рентгенографія — перший крок за травм. Рентген призначають насамперед для виключення переломів, вивихів та інших ушкоджень кісток, які могли стати причиною виникнення плекситу. Цей метод діагностики плекситів є доступним, швидким і недорогим, але показує тільки кісткові структури — для оцінювання стану самих нервів його недостатньо.
Роль лабораторних аналізів у діагностиці плекситу
Аналізи крові допомагають встановити причину виникнення плекситу. Якщо є потреба, досліджують рівень цукру в крові, проводять біохімічний аналіз крові, визначають ревматоїдний фактор та С-реактивний білок. Ця інформація дає можливість виключити цукровий діабет (часта причина ураження периферичних нервів), ревматологічні та інфекційні захворювання.
Коли звертатися до лікаря: тривожні симптоми
Не відкладайте візит до фахівця, якщо ви помічаєте:
- стійкий біль у плечі, руці або нозі, що не проходить після відпочинку,
- оніміння, «сироти», зниження чутливості в кінцівці,
- слабкість у руці або нозі (важко підняти руку, утримати предмет, ходити),
- відчуття, що кінцівка «не слухається»,
- біль, що посилюється під час руху.
Плексит — захворювання, за якого час працює проти пацієнта. Без своєчасної діагностики та лікування є можливість, що хвороба призведе до стійких паралічів та атрофії м’язів. Разом з тим за раннього звернення прогноз найчастіше є сприятливим. Найефективнішими способами виявлення плекситу вважають МРТ та КТ. У поєднанні з УЗД та ЕМГ/ЕНМГ вони дають можливість точно встановити діагноз, визначити причину та ступінь ураження — а отже, підібрати правильне лікування. Не чекайте, поки симптоми стануть нестерпними. Запишіться на діагностику — зробіть перший крок до одужання.
Профілактика плекситу
Профілактика плекситу спрямована на усунення чинників, які пошкоджують нервові сплетення, і включає уникнення травм, дотримання правил ергономіки під час фізичної праці, підтримання правильної постави, контроль ваги та своєчасне лікування інфекцій та ендокринних порушень.
Матеріал підготовлено фахівцями діагностичного центру. Інформація має освітній характер і не є медичною рекомендацією. Зверніться до лікаря для індивідуальної консультації.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чи є можливість, що плексит пройде самостійно?
У легких випадках — так, частково. Якщо плексит був спричинений тимчасовим здавленням або перевантаженням, симптоми можуть зменшитися після усунення причини. Однак повне самовільне одужання без лікування є малоймовірним: без терапії запалення прогресує, нерви втрачають провідність, а м'язи слабшають. Відкладення лікування підвищує ризик хронізації та незворотних змін.
Скільки триває лікування плекситу?
Тривалість залежить від причини, тяжкості та своєчасності лікування:
- Гостра форма — від 3 до 6 тижнів за умови адекватної терапії.
- Підгостра форма — 1,5–3 місяці.
- Хронічна форма — від 3 до 6 місяців і більше, потребує курсів підтримувальної терапії.
Повне відновлення нервової провідності інколи триває до року.
Чим небезпечний плексит?
Якщо не було лікування або воно проведене несвоєчасно, є можливість, що плексит призведе до серйозних ускладнень:
- Парези та паралічі — стійка слабкість або повна нерухомість кінцівки.
- М'язова атрофія — зменшення об'єму та сили м'язів через денервацію.
- Контрактури — стійке обмеження рухливості суглобів.
- Хронічний больовий синдром — нейропатичний біль, що важко піддається лікуванню.
- Порушення трофіки — набряки, зміни шкіри, трофічні виразки.
- Інвалідизація — за тяжкого ураження плечового або попереково-крижового сплетіння.
Що покажуть УЗД та МРТ за плекситу?
УЗД нервів та м’яких тканин виявляє:
- потовщення та набряк нервових стовбурів сплетіння;
- зміну ехогенності нерва (зниження однорідності структури);
- ознаки компресії нерва (наприклад, гематомою, пухлиною, збільшеним лімфовузлом);
- васкуляризацію (у режимі доплера).
МРТ:
- набряк та запальні зміни нервового сплетіння;
- ознаки демієлінізації або аксонального ушкодження;
- грижі диска, пухлини, гематоми, аномалії судин тощо (можливі причини виникнення плекситів);
- стан м'язів, що локалізовані поруч з патологічною ділянкою — ознаки денерваційних змін (набряк або атрофія).
МРТ є інформативнішим методом для оцінювання стану самого сплетіння, тоді як УЗД зручне для динамічного спостереження та виявлення компресійних причин.
