Кіста головного мозку: прояви та діагностика
Ви пройшли МРТ головного мозку з іншої причини — і раптом у висновку з’явився рядок «кістозне утворення». Серце забилося. Відразу спадає на думку найгірше. Саме так найчастіше пацієнти вперше дізнаються про кісту головного мозку — несподівано, у звичайний день; і відразу починають хвилюватися про операцію та наслідки. Тому у статті розберемося, що стоїть за цим діагнозом, чому він частіше лякає, ніж реально загрожує, і коли все ж варто діяти.
Що таке кіста головного мозку
Уявіть невеликий міхур, заповнений рідиною, приблизно як пухир на шкірі після опіку, тільки всередині черепа. Саме такий вигляд має кіста головного мозку. Це доброякісне утворення, зі спинномозковою рідиною (ліквор) або схожою за складом речовиною всередині. Жодних злоякісних клітин і ніякого стрімкого зростання — найчастіше.
Саме слово «кіста» походить із грецької мови й буквально означає «пухир». Точне визначення: обмежена порожнина в тканині мозку або його оболонках, заповнена рідким вмістом і оточена власною оболонкою.
Часто пацієнти з кістозним утворенням у мозку не мають симптомів і живуть із ним усе життя, навіть не підозрюючи про патологію.
Крім того, кіста головного мозку — це не така вже й рідкість. За результатами кількох великих досліджень із застосуванням МРТ:
- арахноїдальні кісти (найпоширеніший вид кіст головного мозку) виявляють приблизно у 1–2 % населення;
- у дітей до 18 років поширеність дещо вища — орієнтовно 2,6 %;
- серед людей старше за 70 років кісти виявляють у 2,3 %;
- чоловіки мають кісти мозку приблизно у 2 рази частіше, ніж жінки.
Основні види кіст головного мозку
Кісти головного мозку класифікують за походженням і локалізацією. Це важливо, тому що від виду безпосередньо залежить тактика ведення пацієнта.
За походженням
- Вроджені (первинні) — формуються ще під час внутрішньоутробного періоду, коли мозок тільки розвивається. Виникають без видимих руйнувань нервової тканини та в деяких випадках не мають симптомів.
- Набуті (вторинні) — розвиваються впродовж життя на місці пошкодженої або загиблої мозкової тканини. Причиною можуть стати інсульт, травма голови, перенесена інфекція тощо.
За локалізацією
- Арахноїдальна кіста — найпоширеніша. Локалізована в арахноїдальній оболонці мозку (на його поверхні, а не всередині). Заповнена спинномозковою рідиною. Найчастіше її перебіг не має симптомів. Найбільш типові місця — середня черепна ямка (скронева ділянка), задня черепна ямка, мозкові опуклості.
- Колоїдна кіста — вроджена, формується в шлуночках мозку (частіше в III шлуночку). Заповнена в’язким гелеподібним вмістом. Небезпечна тим, що має можливість періодично перекривати відтік спинномозкової рідини та спричиняти стрибки внутрішньочерепного тиску.
- Дермоїдна кіста — рідкісна вроджена аномалія. Утворюється через порушення міграції клітин під час внутрішньоутробного періоду, іноді містить шкірні клітини, волосся, жирові включення. Трапляється дуже рідко.
- Кіста шишкоподібної залози — невелике утворення в епіфізі (шишкоподібній залозі). Зазвичай випадкова знахідка, не потребує лікування.
- Кіста судинного сплетення — частіше її виявляють у плода під час ультразвукової діагностики під час вагітності, і вона здебільшого самостійно зникає до народження або незабаром після нього.
- Посттравматична / постінсультна кіста — виникає на місці загиблих нейронів. Мозок «заповнює» утворену порожнину рідиною.
Чому виникає кіста головного мозку
Вроджені та набуті кісти головного мозку мають різні причини.
Вроджені кісти з’являються через:
- порушення розвитку мозку під час внутрішньоутробного розвитку;
- внутрішньоутробні інфекції (цитомегаловірус, токсоплазмоз тощо);
- кисневе голодування плода;
- резус-конфлікт між матір’ю та дитиною;
- приймання вагітною препаратів із тератогенним ефектом.
Набуті кісти виникають як наслідок:
- інсульту (ішемічного або геморагічного);
- черепно-мозкових травм;
- перенесених нейроінфекцій — менінгіту, енцефаліту та ін.;
- паразитарних уражень (найчастіше ехінококозу);
- хірургічних втручань на мозку.
Симптоми: коли кіста «мовчить», а коли — ні
Тут важливо зрозуміти ключовий принцип: симптоми кісти головного мозку залежать не від самого факту наявності утворення, а від його розміру, локалізації та впливу на навколишні структури.
Найчастіше — тиша. Кісти головного мозку, особливо невеликі, ніяк себе не проявляють. Людина живе, працює, займається спортом — і не підозрює про проблему. Саме тому такі кісти називають «випадковими знахідками»: їх виявляють, коли МРТ призначають із зовсім іншої причини.
Симптоми кісти головного мозку найчастіше виникають, якщо вона досягає значних розмірів і починає тиснути на сусідні структури мозку — нервові центри, судини або шляхи відтоку спинномозкової рідини. Оскільки черепна коробка — це жорсткий «контейнер», який не розширюється, будь-який додатковий тиск має ознаки.
Найхарактерніші прояви в таких випадках:
- головний біль — інтенсивний, що не зникає після приймання звичайних знеболювальних засобів, іноді посилюється за зміни положення голови;
- нудота, не пов’язана зі споживанням їжі, особливо вранці;
- відчуття тиску «на очі зсередини» та порушення зору;
- шум у вухах і зниження слуху;
- запаморочення та порушення координації рухів;
- непритомні стани;
- судоми та епілептичні напади (у разі подразнення деяких ділянок мозку);
- порушення пам’яті та концентрації уваги.
У дітей на тлі кісти можуть виникати затримка мовлення та рухового розвитку. У малюків до закриття тім’ячок тиск усередині черепа компенсується інакше — через розширення кісток черепа, тому симптоми кісти головного мозку можуть тривалий час не виникати.
Усі перераховані симптоми є неспецифічними. Це означає, що вони можуть виникати через десятки інших станів, не пов’язаних із кістою. Саме тому рішення про зв’язок симптомів з утворенням ухвалює тільки лікар-невролог, спираючись на результати нейровізуалізації.
Ускладнення, пов’язані з кістою головного мозку
Коли немає спостереження та у випадках активного зростання, кіста призводить до:
- гідроцефалії — порушення циркуляції спинномозкової рідини з її накопиченням у шлуночках мозку;
- розриву кісти з виливанням вмісту, що потребує невідкладної допомоги;
- стійкого підвищення внутрішньочерепного тиску;
- формування епілептогенних вогнищ — ділянок, що провокують судомні напади;
- у дітей — до затримки розвитку (психічного та інтелектуального).
Ще раз підкреслимо: ці ускладнення розвиваються не найчастіше, а у виняткових випадках — здебільшого за великих кістах і/або тих, що швидко зростають.
Профілактика утворення кіст у головному мозку насамперед спрямована на усунення причин, що спричиняють їхню появу — травм, інфекцій та порушень мозкового кровообігу.
Діагностика кіст головного мозку: як виявити та розпізнати
Жоден аналіз крові, УЗД шиї чи рентген черепа не виявляють кісту головного мозку. Діагноз встановлюють виключно методами нейровізуалізації — магнітно-резонансна та/або комп’ютерна томографія.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ — золотий стандарт діагностики кіст головного мозку. Вона дає змогу:
- точно визначити локалізацію (де саме є утворення);
- виміряти його розміри;
- оцінити вміст — рідина, гель, інша речовина;
- з’ясувати вплив на сусідні структури мозку;
- диференціювати кісту від пухлини або абсцесу.
На МРТ-знімках кіста головного мозку має вигляд чітко окресленої «порожньої» плями з рівними контурами. Якщо є потреба, проводять МРТ із контрастним підсиленням: контраст накопичується в пухлинах, але не накопичується в кістах — це одна з ключових ознак для розмежування цих станів.
Комп’ютерна томографія
КТ застосовують в екстрених ситуаціях (наприклад, після травми голови) та у випадках, коли МРТ протипоказана (зокрема за наявності деяких металевих імплантатів у тілі). КТ добре виявляє кісти головного мозку, але поступається МРТ у деталізації м’яких тканин. Крім того, КТ є незамінною, якщо потрібно оцінити кісткові структури черепа або виключити кальцифікацію утворення.
У діагностичному центрі «RADI» КТ та МРТ можна пройти на сучасних апаратах Philips, які допомагають встановити точний діагноз — Ingenia Ambition S 1.5T та Incisive CT Plus на 128 зрізів.
Додаткові методи діагностики кіст головного мозку
- Електроенцефалографія (ЕЕГ) — за судомних нападів вона допомагає оцінити електричну активність мозку.
- УЗД головного мозку (нейросонографія) — використовують у новонароджених і немовлят через відкрите тім’ячко. У дорослих через кістки черепа мозок не можна візуалізувати за допомогою ультразвуку.
- Ангіографія — у разі підозр на поєднання із судинною патологією.
Що відбувається після виявлення кісти головного мозку
Отримавши висновок з описом кісти головного мозку, багато пацієнтів впадають у паніку. Однак насправді є чіткий алгоритм дій:
- Звернутися до невролога з результатами МРТ або КТ.
- Лікар оцінить відповідність знімків вашим скаргам.
- Якщо кіста невелика, стабільна та скарг немає — призначають динамічне спостереження: періодичні МРТ (зазвичай раз на рік) для контролю розмірів. Якщо вона росте, тисне на структури мозку або спричиняє виражені симптоми — невролог скеровує до нейрохірурга для вибору лікування.
Рішення про лікування кісти головного мозку ухвалюють на підставі комплексного аналізу симптомів і результатів нейровізуалізації.
Коли потрібно негайно записатися на обстеження
Не чекайте на плановий візит, якщо у вас з’явилися:
- раптовий сильний головний біль («найсильніший у житті»);
- судомний напад, якого раніше не було;
- гостре порушення мовлення, зору або рухів;
- зомління без очевидної причини.
Ці симптоми потребують негайного звернення по медичну допомогу.
Планово варто записатися на МРТ головного мозку, якщо вас турбують хронічні головні болі, які не піддаються лікуванню, погіршення пам’яті, незрозумілі запаморочення або шум у вухах.
Якщо вас турбують неврологічні симптоми або ви хочете пройти МРТ чи КТ головного мозку — зверніться до нашого діагностичного центру. Ми проводимо дослідження на сучасному обладнанні та надаємо детальний висновок, який допоможе вашому лікарю ухвалити правильне рішення.
Стаття підготовлена фахівцями діагностичного центру в інформаційних цілях. Не є заміною консультації лікаря.
Ціни на послуги
Поширені питання
Який вигляд має кіста головного мозку на МРТ та КТ?
Кісти головного мозку мають вигляд округлих або овальних порожнинних утворень із чіткими, рівними контурами, заповнених рідиною.
- На КТ: зазвичай гіподенсивні (темні), близькі за щільністю до спинномозкової рідини. Без набряку навколо доброякісних випадків. Колоїдні кісти можуть бути гіперденсивними (світлішими).
- На МРТ: сигнал близький до ліквору — гіпоінтенсивний (темний) на Т1/FLAIR і гіперінтенсивний (яскравий) на Т2. Стінки утворення тонкі, без вираженого накопичення контрасту в простих кістах.
Зовнішній вигляд залежить від типу кісти (арахноїдальна, колоїдна, епідермоїдна тощо). Іноді вміст кісти неоднорідний.
Чи є можливість, що кіста головного мозку переросте в рак?
Найчастіше кісти головного мозку (особливо арахноїдальні, пінеальні, нейрогліальні) — доброякісні й не перероджуються в рак.
Рідко кістозні утворення можуть бути пов’язані з пухлинами (неопластичні кісти) або існувати паралельно з ними, але справжнє злоякісне переродження типової кісти є дуже малоймовірним. Якщо є підозрілі ознаки (нерівні стінки, накопичення контрасту, зростання), лікар проводить диференціальну діагностику.
Чи потрібно видаляти кісту мозку, якщо вона не турбує?
Найчастіше — ні. Маленькі, стабільні, безсимптомні кісти спостерігають із періодичними контрольними МРТ/КТ (динамічне спостереження).
Над операцією (видалення, фенестрація, шунтування) розмірковують, якщо кіста:
- росте;
- спричиняє симптоми (головний біль, судоми, неврологічний дефіцит);
- блокує відтік ліквору (гідроцефалія);
- здавлює важливі структури мозку.
Рішення завжди індивідуальне — залежить від розміру, локалізації та типу.
Чим небезпечна кіста головного мозку?
Небезпека переважно пов’язана не із самою кістою, а з її впливом на мозок:
- здавлення навколишніх тканин → неврологічні симптоми (головний біль, порушення зору, координації, чутливості, судоми);
- блокування циркуляції ліквору → гідроцефалія та підвищення внутрішньочерепного тиску (нудота, блювота, сплутаність свідомості);
- рідко — розрив, крововилив або раптове збільшення;
- у критичних локалізаціях (наприклад, колоїдна кіста III шлуночка) можуть виникнути гострі стани, аж до загрози життю.
Багато кіст усе життя залишаються безсимптомними та безпечними.
Чи можна виявити кісту мозку на КТ або МРТ без контрасту?
Так, найчастіше це є можливим.
- Прості лікворні кісти добре видно на МРТ без контрасту (особливо на послідовностях Т2 та FLAIR) та на КТ (як гіподенсивні утворення).
- Контраст використовують для диференціальної діагностики: щоб виключити пухлину, абсцес або запальний процес.
