Навіщо призначають КТ та МРТ за лабіринтиту
Раптове запаморочення, нудота, шум у вухах і відчуття, ніби підлога зникає з-під ніг, — симптоми, які рідко залишаються без уваги. Найчастіше люди відразу пов’язують їх із перевтомою, перепадом тиску або «продутим вухом». Проте якщо за запаморочення є ще й зниження слуху, а стан не минає за кілька годин, лікар має запідозрити лабіринтит — запалення внутрішнього вуха — і скерувати на КТ або МРТ. Розберемося, що це за хвороба, чому вона потребує такої діагностики та чим у цьому випадку відрізняється КТ від МРТ.
Що таке лабіринтит
Лабіринтит — це запальне захворювання внутрішнього вуха (лабіринту), яке уражає одночасно орган слуху та орган рівноваги. Захворювання майже завжди є вторинним: воно розвивається на тлі іншого запального процесу — найчастіше отиту, рідше — менінгіту або травми.
Важливо не плутати лабіринтит із вестибулярним нейронітом — захворюванням, за якого запалюється тільки вестибулярна гілка восьмого черепного нерва. За нейроніту пацієнта турбує виключно запаморочення, а слух залишається збереженим. За лабіринтиту ж страждає весь лабіринт, тому до запаморочення додаються шум у вухах і зниження слуху. Ця відмінність має практичне значення: вона впливає на те, яке обстеження та в якому обсязі призначить лікар для виявлення причин вашого стану.
Як часто трапляється запалення внутрішнього вуха
Серед усіх патологій внутрішнього вуха на лабіринтит припадає приблизно 4 % випадків, і це захворювання трапляється з однаковою частотою у чоловіків і жінок у будь-якому віці. Найчастіше вірусну форму захворювання діагностують у дорослих віком від 30 до 60 років, а ось для дітей віком до двох років характерна інша картина — гнійний лабіринтит, що розвинувся як ускладнення менінгіту.
Причини розвитку лабіринтиту
Лабіринтит розвивається, коли інфекція або запалення поширюються на внутрішнє вухо з сусідніх структур. Основні шляхи:
- Вірусний. Найпоширеніша причина у дорослих — респіраторні віруси, віруси грипу, рідше — збудники кору або паротиту.
- Отогенний (бактеріальний). Запалення переходить на лабіринт із середнього вуха за гострого або хронічного гнійного отиту. Особливу небезпеку становить холестеатома — утворення, яке здатне зруйнувати кісткові структури та відкривати інфекції прямий шлях до внутрішнього вуха.
- Менінгогенний. Інфекція проникає в лабіринт з боку мозкових оболонок під час менінгіту. Цей шлях типовий для дітей раннього віку.
- Травматичний. Перелом скроневої кістки, баротравма або ускладнення після операцій на вусі також можуть стати причиною запалення.
Типові симптоми лабіринтиту
Клінічна картина лабіринтиту зазвичай включає:
- системне запаморочення — відчуття обертання предметів або власного тіла;
- нудоту та блювоту, яка не приносить полегшення;
- нестійкість та порушення рівноваги під час ходьби;
- зниження слуху та шум в ураженому вусі;
- мимовільні коливальні рухи очей (ністагм).
За гнійної форми можуть з’явитися біль у вусі, гнійні виділення та підвищення температури до 38–39 °C. Таке поєднання симптомів — підстава для негайного звернення до лікаря, оскільки нелікований гнійний лабіринтит з великою ймовірністю спричиняє тяжкі ускладнення: поширення запалення на мозкові оболонки, абсцес мозку або мозочка, неврит лицьового нерва.
Чому лікарі перестраховуються: лабіринтит легко сплутати з небезпечнішими станами
Інструментальна діагностика лабіринтиту, а не тільки огляд, потрібна тому, що запаморочення, нудота та порушення рівноваги — це ті симптоми, якими проявляється інсульт у задніх відділах головного мозку, що відповідають за координацію рухів. А на так званий вертебробазилярний (задній) басейн кровообігу припадає 20–25 % усіх ішемічних інсультів, які клінічно проявляються набагато менш очевидно, ніж інсульти передніх відділів мозку. Нерідко єдиним симптомом стає саме запаморочення. На думку експертів, такі інсульти під час первинного звернення пропускають приблизно в 35 % випадків — тобто лікар без додаткових досліджень помиляється помітно частіше, ніж хотілося б.
Також причиною таких симптомів можуть бути пухлини. Невринома слухового нерва (вестибулярна шваннома) — доброякісне новоутворення, яке росте на тому самому нерві, що відповідає за слух і рівновагу, і інколи дає симптоми, майже не відрізнимі від лабіринтиту. Вона трапляється нечасто (приблизно в 1 людини з 100 000 на рік), але саме тому без знімка розрізнити ці два стани тільки за скаргами пацієнта немає жодної можливості.
Навіщо призначають КТ та МРТ у разі підозри на лабіринтит
Комп’ютерна томографія
Комп’ютерна томографія — швидкий і широкодоступний метод, який добре справляється з двома завданнями.
По-перше, КТ скроневих кісток детально показує кісткові структури внутрішнього вуха, соскоподібного відростка та середнього вуха. Це незамінне дослідження, коли є підозра на отогенну природу лабіринтиту. КТ покаже руйнування кісткових стінок за холестеатоми, ознаки мастоїдиту або перелом скроневої кістки після травми.
По-друге, КТ головного мозку — часто перший крок за гострого запаморочення з неврологічними симптомами, оскільки вона швидко виключає крововилив і допомагає ухвалити рішення в перші години. Слабким місцем методу є невисока чутливість до свіжого ішемічного інсульту. Тому КТ часто стає тільки першим етапом діагностики, а не остаточною відповіддю.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ влаштована інакше і вирішує завдання, які не під силу КТ.
Магнітно-резонансна томографія — це «золотий стандарт» візуалізації м’яких тканин, нервів і структур внутрішнього вуха. За допомогою внутрішньовенного контрастування на основі гадолінію МРТ має можливість виявити запалення: посилення сигналу від вестибулярного нерва або лабіринту безпосередньо вказує на нейроніт або лабіринтит і підтверджує діагноз, а не просто виключає інші причини.
Крім того, МРТ внутрішнього вуха з контрастуванням — головний метод виявлення невриноми слухового нерва та інших утворень у ділянці мостомозочкового кута. Саме МРТ дає змогу надійно відрізнити доброякісну пухлину від запального процесу.
Також МРТ значно перевершує КТ у візуалізації стовбура мозку та мозочка — тих самих структур, ураження яких під час інсульту задніх відділів мозку так легко сприйняти за лабіринтит. Однак навіть МРТ у перші 24–48 годин після початку інсульту іноді дає хибнонегативний результат, тому за умови збереження неврологічних симптомів лікар інколи рекомендує повторне дослідження через деякий час, щоб не пропустити загрозу для життя.
Як лікар обирає між КТ та МРТ
МРТ та КТ у разі підозри на лабіринтит: що краще?
Рішення завжди ухвалюють на основі клінічної картини, а не за шаблоном.
Якщо у лікаря є підстави підозрювати отогенну природу захворювання — хронічний отит, виділення з вуха, дані про холестеатому — насамперед призначають КТ скроневих кісток. Якщо ж є неврологічні ознаки, чинники судинного ризику (гіпертонія, атеросклероз, цукровий діабет, вік від 50 років) або симптоми зберігаються довше, ніж зазвичай, пріоритетним є МРТ головного мозку з прицільним дослідженням внутрішніх слухових проходів. Нерідко обидва методи доповнюють один одного: КТ оцінює стан кістки, МРТ — нервів, лабіринту і мозку.
Профілактика лабіринтиту
Профілактика лабіринтиту полягає у своєчасному лікуванні гострого та середнього отиту, уникненні переохолоджень, вакцинації від грипу та пневмококу, а також у захисті голови від травм. Основа — запобігання поширенню інфекцій із носоглотки та ротової порожнини.
У медичному центрі «RADI» проводимо КТ та МРТ на сучасному обладнанні, що особливо важливо під час дослідження таких тонких структур, як-от скронева кістка та внутрішній слуховий прохід. Знімки розшифровують досвідчені лікарі радіологічної діагностики, а результати пацієнт отримує у визначені терміни.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця. У разі наявності симптомів зверніться до лікаря.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чим небезпечний лабіринтит?
Лабіринтит — це запалення внутрішнього вуха (лабіринту), яке без лікування не проходить непомітно. Ускладненнями лабіринтиту можуть стати:
- стійке зниження або повна втрата слуху (особливо за гнійної форми);
- хронічне запаморочення та порушення рівноваги, що підвищує ризик падінь;
- внутрішньочерепні ускладнення (менінгіт, енцефаліт, абсцес мозку або мозочка);
- мастоїдит, петрозит, неврит лицьового нерва;
- у важких випадках — сепсис або летальний результат.
Особливо небезпечним є гнійний (бактеріальний) лабіринтит. Він швидко поширюється на сусідні структури. Серозний (вірусний) варіант зазвичай має легший перебіг, але теж потребує уваги.
Що покаже МРТ за лабіринтиту?
МРТ — один із найінформативніших методів, особливо з контрастом.
Вона виявляє:
- запальні зміни в равлику, переддвер’ї та півколових каналах;
- набряк і потовщення структур внутрішнього вуха;
- інші причини (пухлини, інсульт, абсцес мозку, менінгіт);
- ознаки осифікуючого лабіринтиту в хронічній стадії.
МРТ краще візуалізує м’які тканини та допомагає у диференціальній діагностиці лабіринтиту з іншими захворюваннями.
Чи є КТ інформативною за лабіринтиту?
Так, але в обмежено. КТ скроневих кісток добре виявляє:
- кісткову деструкцію, ознаки мастоїдиту або петрозиту;
- ускладнення у середньому вусі та соскоподібному відростку;
- у хронічній стадії — осифікацію (закальцювання) лабіринту.
Однак КТ є менш чутливою до ранніх запалень м’яких тканин у внутрішньому вусі, якщо порівнювати з МРТ. Її часто використовують для виключення хірургічних ускладнень та в разі підозри на бактеріальний процес.
Чи є можливість, що лабіринтит пройде самостійно, без лікування?
Вірусний (серозний) лабіринтит часто проходить самостійно або на тлі симптоматичного лікування впродовж кількох днів–тижнів. Однак покладатися на це ризиковано — є можливою поява залишкових порушень слуху або рівноваги. Гнійний (бактеріальний) лабіринтит не проходить самостійно та потребує обов’язкового лікування, інакше можуть розвинутися тяжкі ускладнення.
Як довго лікують лабіринтит?
- Гостра фаза (сильне запаморочення, нудота) — зазвичай минає за 2–7 днів за умови правильного лікування лабіринтиту.
- Повне відновлення рівноваги та слуху — від кількох тижнів до 1–3 місяців (іноді довше).
- За тяжких форм або ускладнень реабілітація інколи займає більше часу, можливі залишкові явища.
Лікування включає спокій, симптоматичні засоби (протиблювотні, вестибулярні супресори, кортикостероїди), антибіотики за умови бактеріальної природи захворювання та вестибулярну реабілітацію.
