Менінгіома

Методи діагностики та спостереження в разі менінгіом

Менінгіома — це пухлина, яка утворюється з оболонок головного або спинного мозку. Дуже поширений тип новоутворень ЦНС: на думку експертів, менінгіома трапляється щорічно приблизно у 8–10 осіб на 100 000, водночас доброякісні форми становлять приблизно 95 %. Через широке використання КТ і МРТ багато менінгіом виявляють випадково — під час обстеження з інших причин. Тому ми вирішили обговорити, що таке менінгіома, чому вона виникає та якими симптомами проявляється, а також які є методи діагностики та спостереження за менінгіомами. Сподіваємося, це допоможе вам краще контролювати своє здоров’я.

Причини виникнення менінгіоми

Точні причини менінгіоми до кінця не вивчені, але відомо кілька чинників, які можуть сприяти її розвитку:

  • вплив радіації — у людей з опроміненням в анамнезі ризик вищий;
  • гормональні особливості — менінгіоми частіше трапляються в жінок, що з великою ймовірністю свідчить про роль гормонів;
  • генетична схильність — мутації, спадкові синдроми (наприклад, нейрофіброматоз II типу) можуть підвищувати ризик;
  • черепно-мозкові травми — ризик вищий за важких ушкоджень;
  • вплив шкідливих хімічних речовин — тривалий контакт із деякими лугами, кислотами, розчинниками та іншими токсинами;
  • вікові зміни — ризик зростає з віком, здебільшого пухлини діагностуються після 50 років тощо.

Симптоми менінгіоми

Менінгіома іноді довго не дає виражених проявів, особливо якщо росте повільно (як найчастіше і відбувається). Однак із часом, у процесі зростання, можуть з’являтися такі симптоми, як:

  • головний біль — найчастіша ознака, особливо вранці або за прогресування пухлини;
  • судомні напади — якщо пухлина подразнює кору мозку;
  • нудота і блювота (за підвищення внутрішньочерепного тиску);
  • запаморочення та проблеми з координацією (особливо часто за пухлини в задній частині черепа);
  • порушення зору та/або слуху — залежать від локалізації пухлини: можливе двоїння, зниження гостроти зору, дзвін у вухах;
  • слабкість або оніміння кінцівок — якщо пухлина здавлює нервові структури в ділянці хребта;
  • втрата або зниження нюху;
  • порушення роботи сечового міхура та/або кишківника (за менінгіоми спинного мозку в ділянці попереку);
  • зміни пам’яті, особистості, можливостей концентрувати увагу — особливо під час пухлин, що наближені до лобової частки.

Комбінація симптомів залежить від того, де саме локалізована пухлина: у головному або спинному мозку, а також у якій їхній ділянці. Крім того, на інтенсивність прояву хвороби впливає ступінь менінгіоми.

Методи діагностики та спостереження за менінгіомами

Для діагностики менінгіом є кілька варіантів, які можуть по-різному комбінуватися між собою:

  • Неврологічне обстеження. На першому етапі лікар-невролог проводить огляд: перевіряє рефлекси, силу м’язів, координацію, функцію мовлення, зір. Це допомагає запідозрити пухлину, навіть якщо симптоми слабкі.
  • Комп’ютерна томографія головного мозку — швидке дослідження, яке дає змогу побачити пухлину, особливо якщо є відкладення кальцію в менінгіомі. КТ голови також є корисною в екстрених випадках, коли потрібно швидко оцінити стан черепа й інших структур.
  • Магнітно-резонансна томографія — золотий стандарт у діагностиці менінгіом, незалежно від того, потрібно знайти пухлину в головному чи спинному мозку. МРТ показує точне розташування пухлини та її зв’язок із мозковими структурами, дає можливість оцінити розмір, форму та поширеність, виявляє набряк навколо пухлини, можливий вплив на мозок та ін. Під час повторних МРТ можна контролювати ріст менінгіоми та вирішувати, чи потрібна операція. У діагностичному центрі «RADI» можна пройти МРТ головного мозку і МРТ хребта на сучасному обладнанні на базі інтелектуальних технологій.

Також у деяких випадках лікар рекомендує забір зразка тканини (біопсію) для визначення ступеня менінгіоми (доброякісна, атипова, злоякісна). Гістологічне дослідження допомагає лікарям планувати подальше лікування та не пропустити ускладнення менінгіоми.

Водночас не всі менінгіоми вимагають негайного лікування. Якщо пухлина маленька, не викликає симптомів і повільно росте, лікар часто пропонує відкласти активне лікування менінгіоми й складає стратегію спостереження, включно з регулярним МРТ для відстеження динаміки. Такий підхід знижує ризик зайвого хірургічного втручання.

Як часто проводять контрольні МРТ / КТ

Частота контрольних досліджень залежить від розміру та зростання пухлини:

  • За стабільної та безсимптомної менінгіоми — МРТ кожні 6–12 місяців перші роки, потім рідше (частоту рекомендує лікар).
  • Якщо пухлина збільшується або з’являються симптоми — є вірогідність, що контроль буде частішим (наприклад, кожні 3–6 місяців).
  • Після хірургічного лікування — МРТ за індивідуальним планом, щоб відстежувати можливий рецидив.

Коли потрібна операція, а коли можна обмежитися спостереженням

Операція в разі менінгіоми показана, якщо:

  • пухлина спричиняє симптоми (головні болі, судоми, неврологічні порушення тощо);
  • новоутворення швидко росте;
  • її розташування загрожує життєво важливим мозковим структурам.

Якщо менінгіома маленька, повільно росте й не заважає функції мозку — є можливим консервативне спостереження («watch-and-wait»).

Переваги діагностики в нашому центрі

  1. Сучасне обладнання: Philips Incisive CT Plus на 128 зрізів (КТ) і Philips Ingenia Ambition S 1.5T (МРТ) 2022 року випуску.
  2. Досвідчені радіологи, які спеціалізуються на пухлинах ЦНС.
  3. Можливість проводити регулярні контрольні дослідження з оцінюванням динаміки зростання.
  4. Зворотний зв’язок із вашим неврологом і нейрохірургом для розроблення плану дослідження, адаптованого до вашої ситуації.

Менінгіома — поширена пухлина мозку, яка часто росте повільно й іноді довго не викликає симптомів. Завдяки сучасним методам діагностики — особливо МРТ і КТ — можна точно виявити її розташування та контролювати динаміку. У нашому діагностичному центрі ви здобудете професійне оцінювання стану, регулярне спостереження та рекомендації щодо подальших кроків. Якщо у вас є симптоми або ви хочете перевірити свій стан, запишіться до нас на МРТ / КТ — своєчасна діагностика важлива для збереження здоров’я. Подбайте про себе!

Поширені питання

Чим небезпечна менінгіома?

Менінгіома найчастіше росте повільно, але її небезпека в іншому. Пухлина тисне на структури мозку, порушує їхню роботу та із часом спричиняє стійкі неврологічні симптоми. Можливі головні болі, судоми, зниження зору, слабкість у кінцівках. За великої менінгіоми підвищується внутрішньочерепний тиск, що загрожує життю. Небезпека також у тому, що пухлина іноді непомітно прогресує роками. Тому такі важливі рання діагностика й регулярне спостереження в нейрохірурга.

Який розмір менінгіоми вважається великим?

Менінгіома вважається великою, коли її діаметр досягає 3 см і більше. Пухлини такого розміру починають здавлювати навколишні структури, підвищувати внутрішньочерепний тиск і спричиняти виражені неврологічні симптоми — головні болі, слабкість, порушення зору або судоми. Навіть доброякісна менінгіома за такого розміру має можливість змінювати будову тканин мозку й заважати його роботі. Тому великі утворення вимагають активного спостереження та обговорення тактики лікування з нейрохірургом.

Чи можна жити з менінгіомою без операції?

Так, у деяких випадках можна жити з менінгіомою без операції. Усе залежить від розміру пухлини, її розташування та того, чи спричиняє вона симптоми. Спостереження є можливим, якщо менінгіома невелика (до 20–25 мм), не росте за інформацією МРТ, не тисне на важливі структури мозку, не викликає неврологічних порушень. Такі менінгіоми часто виявляють випадково. На думку експертів, до 30–40 % пухлин ростуть дуже повільно або залишаються стабільними впродовж багатьох років. За динамічного спостереження менінгіом є важливими: регулярність інструментального контролю (МРТ у перші роки виявлення — кожні 6–12 місяців, потім рідше) і контроль симптомів. Якщо пухлина збільшується або загострюється симптоматика, лікар розглядає перехід до активних видів лікування менінгіоми — операція, променева терапія.

Із чого складається менінгіома?

Менінгіома складається з клітин мозкових оболонок — тканин, що покривають головний і спинний мозок. Основні компоненти:

  • менінгеальні клітини — головний структурний елемент, що формує пухлину;
  • сполучна тканина — підтримує каркас пухлини;
  • судини — живлять пухлину кров'ю, іноді утворюючи розгалужену мережу;
  • кальцифікати (не завжди) — ділянки відкладень кальцію, які роблять пухлину твердою.

Менінгіома зазвичай доброякісна, повільно зростаюча, але її структура й локалізація можуть спричиняти тиск на мозок або нервові структури.

Як швидко росте менінгіома головного мозку?

Швидкість росту менінгіоми головного мозку залежить від її типу, локалізації та індивідуальних особливостей пацієнта. У середньому доброякісні менінгіоми ростуть повільно — приблизно 1–2 мм на рік у діаметрі. Однак є агресивніші форми (атипові або анапластичні менінгіоми), які можуть збільшуватися швидше — до 5–10 мм на рік. Важливо спостерігати пухлину на МРТ або КТ динамічно, щоб вчасно оцінити зростання та прийняти рішення про активне лікування.

Є можливість, що менінгіома переродиться в злоякісну пухлину?

Доброякісна менінгіома рідко перетворюється на злоякісну. Здебільшого менінгіоми ростуть повільно й мають низький потенціал злоякісності. Однак є атипова (WHO II) й анапластична (WHO III) менінгіоми, які вже спочатку мають вищий ступінь агресивності, швидше ростуть і частіше рецидивують. Тому регулярне спостереження за допомогою МРТ або КТ має величезне значення, навіть для доброякісних форм. Вони допомагають вчасно виявити зміни та, якщо є потреба, скоригувати лікування.

Як часто потрібно робити МРТ у разі менінгіоми?

Частота МРТ за менінгіоми залежить від її розміру, локалізації та характеру росту:

  • Невеликі, доброякісні менінгіоми без симптомів — зазвичай 1 раз на 6–12 місяців перші 1–2 роки, потім за стабільного стану можна раз на 1–2 роки.
  • Менінгіоми, які ростуть або спричиняють симптоми — контроль має бути частішим, кожні 3–6 місяців до стабілізації.
  • Після операції або лікування — МРТ роблять через 3–6 місяців, потім — за індивідуальним планом для контролю рецидиву.

Регулярні обстеження дають можливість вчасно помітити зростання або зміни структури пухлини та скоригувати лікування.