Які дослідження можуть призначити в разі синдрому «ліктя тенісиста» (латерального епікондиліту)
Піднімаєте чашку кави — і гострий біль пронизує лікоть. Тиснете руку колезі — знову дискомфорт. Відчиняєте двері — лікоть нагадує про себе. Якщо ці ситуації вам знайомі, можливо, ви зіткнулися з латеральним епікондилітом — станом, який у народі називають «ліктем тенісиста». Цікавий факт полягає в тому, що тенісні травми становлять тільки 5 % всіх випадків цього захворювання. Набагато частіше від епікондиліту ліктьового суглоба страждають маляри, теслі, програмісти й навіть домогосподарки. Поширеність епікондиліту ліктя в загальній популяції становить 1,3 %, а пік захворюваності припадає на вік 45–54 роки. Водночас залишаються питання: як лікар точно визначає, що у вас саме «лікоть тенісиста», а не інше захворювання, які інструментальні дослідження в разі синдрому «лікоть тенісиста» можуть знадобитися. Про це й поговоримо в сьогоднішній нашій статті.
Що таке «лікоть тенісиста»
Латеральний епікондиліт, епікондиліт ліктя, «лікоть тенісиста» — це запалення та мікропошкодження сухожиль, які кріпляться до зовнішньої частини ліктьового суглоба.
Головна причина розвитку латерального епікондиліту — повторювані навантаження: різкі рухи кистю, підйом важких предметів, робота інструментами або тривала робота за комп’ютером. Через постійне перенапруження волокна сухожилля пошкоджуються, навколо розвивається запалення та з’являється біль.
Для латерального епікондиліту є характерним біль на зовнішній поверхні ліктя, слабкість хвата й неприємні відчуття під час спроби підняти чашку або стиснути кулак. Цей стан добре піддається лікуванню, особливо якщо почати його вчасно, як тільки з’явилися перші симптоми «ліктя тенісиста».
Коли клінічного огляду недостатньо: показання для візуалізації в разі підозри на «лікоть тенісиста»
Найчастіше досвідчений лікар встановлює діагноз латерального епікондиліту на підставі вашої розповіді про симптоми та фізикального огляду. Він попросить вас розігнути кисть або середній палець, долаючи опір, промацає ділянку латерального надвиростка (кістковий виступ на зовнішній стороні ліктя) й оцінить силу хвата. Тому візуалізаційні дослідження рідко потрібні під час первинного звернення з болем у латеральній частині ліктя.
Інструментальну діагностику латерального епікондиліту призначають, якщо:
- симптоми зберігаються, попри адекватне консервативне лікування впродовж 6–12 тижнів;
- біль з’явився після травми ліктя;
- є підозра на інші причини болю (защемлення нерва, артроз, пухлину);
- планується хірургічне втручання;
- потрібно точно оцінити ступінь пошкодження сухожилля;
- потрібен контроль ефективності лікування.
МРТ ліктьового суглоба є найбільш широко використовуваним методом візуалізації, вона має високу чутливість, специфічність і точність для діагностики латерального епікондиліту. Однак це не єдиний метод, який рекомендує лікар. Серед можливих призначень рентгенографія, УЗД і КТ ліктьового суглоба.
Рентгенографія: виключаємо кісткову патологію
Рентгенографія — це стандартне перше дослідження, яке призначає лікар за стійкого болю в лікті. Рентгенівські знімки дають чіткі зображення щільних структур, як-от кістки, і можуть бути виконані для виключення артрозу ліктьового суглоба.
На рентгені в разі латерального епікондиліту лікар має можливість побачити:
- кісткові шпори (остеофіти) на латеральному надвиростку;
- кальцифікати в ділянці прикріплення сухожиль;
- ознаки дегенеративних змін суглоба;
- що немає переломів або тріщин.
Водночас рентген відмінно показує кістки, але не візуалізує м’які тканини — сухожилля, зв’язки, м’язи. Саме тому за «ліктя тенісиста», який насамперед вражає сухожилля, рентген використовується здебільшого для виключення інших патологій, ніж для підтвердження діагнозу.
У багатьох пацієнтів із вираженими симптомами «ліктя тенісиста» рентгенограми можуть бути абсолютно нормальними.
УЗД ліктьового суглоба: доступна та інформативна діагностика
Ультразвукове дослідження ліктьового суглоба в останні роки стрімко завойовує позиції як один із кращих методів діагностики латерального епікондиліту. Його перевагами є те, що воно:
- відмінно показує сухожилля, зв’язки, м’язи — саме ті структури, які уражаються в разі «ліктя тенісиста»;
- дає можливість проводити динамічний огляд під час руху пацієнта, щоби побачити взаємодію різних структур — фахівець у деяких випадках попросить вас зігнути або розігнути руку безпосередньо під час дослідження, що допомагає виявити нестабільність або защемлення тканин;
- дає змогу порівняти пошкоджений і непошкоджений лікоть в одному сеансі, що дає лікарю додаткову інформацію;
- забезпечує мінімальний дискомфорт для пацієнта й оптимальну зручність, а також є значно дешевшим, ніж МРТ.
Під час латерального епікондиліту на УЗД виявляють:
- гіпоехогенність сухожилля (темні ділянки, що вказують на дегенерацію тканини);
- потовщення загального сухожилля розгиначів у місці прикріплення;
- часткові або повні розриви сухожилля;
- нерівність поверхні латерального надвиростка;
- кальцифікати в товщі сухожилля.
Додатково до стандартного УЗД лікар іноді використовує доплерівський режим, який показує кровотік. Це підвищує точність діагностики. Поява нових судин у ділянці пошкодження — ознака хронічного запалення та спроб організму відновити тканину.
МРТ ліктьового суглоба: максимум інформації
Магнітно-резонансна томографія ліктьового суглоба — це дійсно «золотий стандарт» для оцінювання м’яких тканин ліктьового суглоба. МРТ дає зображення м’яких тканин організму, включно з м’язами й сухожиллями, й іноді призначається для визначення ступеня пошкодження сухожилля або виключення інших травм. Вона є особливо показною в таких випадках, як:
- неефективність консервативного лікування — якщо після 3–6 місяців терапії поліпшення немає;
- планування операції — хірургу потрібна детальна інформація про стан усіх структур;
- неясна клінічна картина — коли симптоми не відповідають типовому «ліктю тенісиста»;
- підозра на супутні пошкодження зв’язок, хряща, нервів.
МРТ надає надзвичайно детальну інформацію щодо:
- стану загального сухожилля розгиначів — ступінь дегенеративних змін (тендиноз), часткові розриви (частіше з нижньої поверхні), повні розриви сухожилля, набряк у товщі сухожилля тощо;
- супутніх ушкоджень — наприклад, травма радіальної колатеральної зв’язки — часта знахідка, що супроводжує ушкодження загального сухожилля розгиначів;
- змін у кістці — набряк кісткового мозку латерального надвиростка, кісткові ерозії, остеофіти тощо;
- стану інших структур — суглобовий хрящ (виключення артрозу), суглобова капсула й наявність рідини в суглобі, м’язи передпліччя.
Цікаво, що вираженість змін на МРТ не завжди суворо корелюється із силою болю. Тому МРТ є надійним інструментом для виявлення ранніх порушень і оцінювання хронічного латерального епікондиліту.
КТ ліктьового суглоба
Комп’ютерна томографія ліктя в разі латерального епікондиліту призначається рідко. Основними показаннями для її призначення є:
- підозра на перелом, який не видно на звичайному рентгені;
- оцінювання складних кісткових деформацій;
- планування складних хірургічних втручань;
- оцінювання стану суглоба за наявності протипоказань до МРТ
КТ дає чудове зображення кісткових структур, але, як і рентген, погано показує м’які тканини. Для діагностики «ліктя тенісиста» цей метод використовується тільки в специфічних ситуаціях на розсуд лікаря.
Порівняння методів: що вибрати в разі «ліктя тенісиста»
|
Метод |
Переваги |
Недоліки |
Основне застосування |
|
Рентген |
Швидко, дешево, доступно |
Не показує сухожилля |
Виключення кісткової патології |
|
УЗД |
Показує сухожилля, динамічне дослідження, недорого |
Результат залежить від досвіду лікаря |
Первинна діагностика, контроль лікування |
|
МРТ |
Максимум інформації про всі структури |
Дорожче, довго, протипоказання |
Перед операцією, неясні випадки |
|
КТ |
Відмінна візуалізація кісток |
Не показує сухожилля, променеве навантаження |
Підозра на перелом |
Що далі: інтерпретація результатів
Отримавши результати дослідження, не намагайтеся розшифрувати їх самостійно. Висновок рентгенолога або лікаря УЗД — це не діагноз, це інформація для фахівця (ортопеда, травматолога, спортивного лікаря), який встановить остаточний діагноз і визначить тактику лікування, оцінивши:
- ваші скарги та симптоми;
- результати клінічного огляду;
- дані візуалізації;
- ефективність попереднього лікування;
- ваш спосіб життя та умови професійної діяльності.
Рання діагностика — ключ до успішного лікування
Латеральний епікондиліт — це захворювання, яке добре піддається лікуванню на ранніх стадіях. Чим раніше встановлено точний діагноз і розпочато адекватну терапію, тим вищі шанси на повне відновлення без хірургічного втручання. Сучасні методи візуалізації дають можливість:
- точно визначити ступінь пошкодження сухожилля;
- виявити супутні проблеми (пошкодження зв’язок, нервів тощо);
- виключити інші причини болю в лікті;
- вибрати оптимальну стратегію лікування;
- контролювати ефективність терапії.
Здебільшого «лікоть тенісиста» успішно лікується консервативно — модифікацією навантаження, фізіотерапією, спеціальними вправами. Однак для правильного лікування потрібна правильна діагностика.
Якщо ви ще не зіткнулися із цією проблемою, але перебуваєте в групі ризику, не забувайте про профілактику латерального епікондиліту. Вона, навіть якщо не зможе повністю запобігти розвитку патологічного стану, то принаймні допоможе його відстрочити.
Турбує біль у лікті? Не знаєте, яке обстеження вам потрібно? Зверніться до інформаційної служби нашого діагностичного центру. Ми проведемо комплексне обстеження на сучасному обладнанні:
- УЗД ліктьового суглоба з доплерографією;
- МРТ на томографі 1,5 Т із високою деталізацією м’яких тканин;
- КТ із високою роздільною здатністю;
- висновок, складений експертом, що спеціалізується на проблемах опорно-рухового апарату.
Точність нашої діагностики допоможе вам повернутися до активного життя без болю!
Поширені питання
Як відрізнити «лікоть тенісиста» від бурситу?
«Лікоть тенісиста» й бурсит проявляються по-різному, хоча обидва спричиняють біль у ділянці ліктя. За «ліктя тенісиста» біль посилюється під час розгинання кисті, підняття предметів, рукостискання. Болючою є зовнішня частина ліктя, де прикріплюються сухожилля розгиначів, набряк виражений слабо. За бурситу біль локалізується ззаду, у ділянці ліктьової сумки. Часто помітна м’яка округла припухлість, шкіра іноді тепла, біль є менш пов’язаним із рухами кисті, ніж за зовнішнього епікондиліту, і частіше відчувається як тиск або розпирання. Для уточнення діагнозу лікар найчастіше рекомендує пройти ультразвукове дослідження.
Як довго проходить «тенісний лікоть»?
Середній термін відновлення під час синдрому «ліктя тенісиста» становить 6–12 тижнів за своєчасного лікування. У легких випадках поліпшення настає через 2–4 тижні. Якщо запалення затягнулося або пошкодження сухожиль виражене, відновлення іноді триває 3–6 місяців. Найдовше проходить хронічна форма, особливо якщо людина і далі навантажує руку. МРТ або УЗД дають можливість оцінити ступінь ураження та вибрати коректний план терапії, який пришвидшить відновлення.
Чи можна піднімати важкі предмети, якщо у вас «лікоть тенісиста»?
За «ліктя тенісиста» піднімати важкі предмети не можна, особливо в гострому періоді. Перевантаження розгиначів передпліччя посилює мікропошкодження сухожиль і провокує біль. Навіть невелика вага, якщо її піднімати ривком або на витягнутій руці, має можливість уповільнити відновлення. Дозволені легкі побутові навантаження, які не викликають дискомфорту. Тренування тимчасово замінюють щадними вправами: розтяжкою, ізометрією, роботою без ваги. Повертатися до підйому важких предметів можна тільки після зменшення болю та з дозволу лікаря або реабілітолога.
Що не можна робити під час епікондиліту?
Під час епікондиліту важливо уникати дій, які посилюють навантаження на запалені сухожилля. Це допомагає зменшити біль і запобігти переходу процесу в хронічну форму. Тобто категорично не можна:
- піднімати важкі предмети та виконувати силові вправи, що задіюють передпліччя;
- різко згинати або розгинати руку, працювати молотком, викруткою, садовим або спортивним інвентарем;
- робити одноманітні повторювані рухи кистю та передпліччям — вони посилюють мікротравми;
- ігнорувати біль і далі тренуватися «через дискомфорт»;
- проводити прогрівання в гостру фазу — тепло посилює набряк;
- робити глибокий масаж на місці болю — це іноді посилює запалення;
- довго працювати за комп’ютером без перерви — статичне напруження м’язів передпліччя погіршує стан.
Що буде, якщо не лікувати «лікоть тенісиста»?
Без лікування «ліктя тенісиста» біль стає стійким. Запалення в місці прикріплення сухожиль посилюється, і тканини починають дегенерувати — це знижує силу хвата й рухливість руки, повсякденні дії, які раніше були безболісними, починають спричиняти різкий дискомфорт, зростає ризик хронічного епікондиліту, який лікується довше та складніше, іноді формується слабкість передпліччя та порушення функції кисті, що обмежує можливість працювати й займатися спортом.
Що на УЗД і МРТ вказує на те, що це латеральний епікондиліт?
За латерального епікондиліту («ліктя тенісиста») УЗД і МРТ фіксують характерні зміни, які підтверджують діагноз і допомагають оцінити ступінь ураження тканин.
Ультразвук добре показує стан сухожиль і навколишніх м’яких тканин. Для епікондиліту характерні:
- потовщення сухожилля розгиначів передпліччя в місці прикріплення до латерального надвиростка;
- розпушення та неоднорідність структури волокон;
- ознаки хронічного запалення — посилення кровотоку за результатами доплерографії;
- мікророзриви або ділянки дегенерації;
- нестача рідини всередині суглоба (що допомагає виключити бурсит).
МРТ більш точно оцінює глибину пошкоджень і зміни в кістці. Діагностичними ознаками «ліктя тенісиста» на МРТ вважаються:
- виражений набряк і запалення сухожиль розгиначів;
- ділянки тендинозу — ділянки дегенерації без запалення;
- маленькі розриви волокон сухожилля;
- набряк кісткового мозку в ділянці латерального надвиростка — поширена ознака за тривалого епікондиліту;
- збережена цілісність суглобового хряща й капсули (що виключає інші хвороби ліктя).
УЗД підходить для первинної діагностики та контролю лікування латерального епікондиліту, а МРТ — для складних або затяжних випадків.
