Корінцевий синдром

Корінцевий синдром: причини виникнення та методи діагностики

Корінцевий синдром — це комплекс симптомів, що виникають у разі здавлення або подразнення спинномозкових нервових корінців. У медицині його часто називають радикулопатією. Стан супроводжується болем, онімінням, поколюванням або слабкістю в тих ділянках тіла, які пов'язані з ураженим нервом. Таке порушення не є самостійним захворюванням, а розвивається як наслідок інших патологій хребта. За статистикою, до 70 % людей, хоча б раз у житті, відчували прояви корінцевого синдрому — найчастіше за остеохондрозу або грижі міжхребцевого диска. Тому в цій статті обговоримо, які обстеження пройти в разі появи корінцевого синдрому та чому він з'являється.

Що відбувається під час корінцевого синдрому

Щоб зрозуміти механізм виникнення корінцевого синдрому, потрібно трохи згадати анатомію. Зі спинного мозку виходить безліч нервових корінців, які передають сигнали до м'язів і органів. Коли один із цих корінців здавлюється (наприклад, зміщеним диском, кістковим наростом або запаленою тканиною), порушується передача імпульсів.

Симптоми корінцевого синдрому

У результаті процесу здавлювання нервових корінців з'являються:

  • гострий або тягучий біль, що поширюється по ходу нерва;
  • оніміння, поколювання, відчуття «мурашок»;
  • зниження чутливості шкіри;
  • слабкість м'язів і обмеження рухливості;
  • рухові розлади;
  • посилення болю під час кашлю, чхання або різких рухів.

Залежно від того, яка ділянка хребта уражена — шийна, грудна або попереково-крижова, — прояви корінцевого синдрому будуть різнитися. Наприклад, у разі ураження шийних корінців біль віддаватиме в плече та руку, спостерігатиметься оніміння пальців; за попереково-крижового синдрому страждають сідниці, стегно або нога до стопи.

За тривалого перебігу є можливим виснаження м'язів і зниження сили.

Основні причини корінцевого синдрому

До найчастіших причин виникнення корінцевого синдрому належать:

  • Дегенеративні зміни хребта — остеохондроз, грижі та протрузії міжхребцевих дисків. Вони звужують простір між хребцями та здавлюють нервовий корінець.
  • Травми хребта — удари, переломи, зміщення хребців.
  • Спондильоз та артроз дуговідросткових суглобів, за яких формуються кісткові нарости (остеофіти).
  • Новоутворення (з-поміж інших — кісти) хребетного каналу, що створюють тиск на нервові структури.
  • Інфекційні та запальні процеси, включно з герпетичною радикулопатією.
  • Переохолодження та фізичні перевантаження, що підсилюють м’язовий спазм і набряклість тканин.

У всіх випадках основна причина корінцевого синдрому — механічний або запальний вплив на нервовий корінець, який порушує його нормальну роботу.

Діагностика корінцевого синдрому

Точний діагноз встановлюється лікарем-неврологом. На консультації він проводить огляд, оцінювання рефлексів, м'язової сили та чутливості, збір анамнезу. Однак клінічної інформації недостатньо, тому застосовуються інструментальні методи діагностики корінцевого синдрому.

До них належать:

  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — основний спосіб візуалізації м'яких тканин. Дає можливість побачити грижі дисків, стеноз хребетного каналу та компресію нервових корінців.
  • Комп'ютерна томографія (КТ) — доповнює МРТ, особливо в разі підозри на кісткові зміни або наслідки травми.
  • Рентгенографія хребта — показує деформації, зміщення хребців і остеофіти, але не дає можливість оцінити м'які тканини.
  • Електроміографія (ЕМГ) — оцінює, наскільки сильно пошкоджений нерв і як страждає провідність імпульсів до м'язів.

Сучасна діагностика корінцевого синдрому ґрунтується на комплексному підході — поєднанні клінічного огляду та візуальних методів. Це дає можливість визначити джерело компресії та вибрати правильне лікування.

Діагностичний центр «RADI» використовує сучасне обладнання для підвищення точності оцінювання пошкоджень нервів і зниження додаткових ризиків. Дослідження проводять на апаратах — Philips Incisive CT Plus на 128 зрізів (КТ) і Philips Ingenia Ambition S 1.5T (МРТ).

Лікування та профілактика корінцевого синдрому

Лікування корінцевого синдрому спрямоване не тільки на усунення болю, але й на причину його виникнення. Після уточнення діагнозу лікар підбирає методи лікування корінцевого синдрому — від медикаментозної терапії до фізіопроцедур або хірургічного втручання в разі важкої компресії.

Щоб уникнути повторних загострень, важливо дотримуватися профілактики:

  • зміцнення м'язів спини та правильна постава;
  • виключення переохолодження та надмірних навантажень;
  • контроль маси тіла;
  • своєчасне лікування остеохондрозу та гриж дисків;
  • регулярні обстеження під час хронічних болів у спині.

Корінцевий синдром — одне з найчастіших наслідків захворювань хребта. Є можливість, що радикулопатія спричинить виражені болі, обмеження рухливості та порушення чутливості, але за ранньої діагностики та правильного лікування прогноз є сприятливим. Сучасні методи діагностики корінцевого синдрому — МРТ, КТ, ЕМГ — дають можливість точно визначити джерело компресії нерва та запобігти ускладненням. Якщо біль у спині супроводжується онімінням або слабкістю кінцівок, не варто терпіти: звернення за професійною допомогою — перший крок до відновлення, захисту нервової системи та свободи рухів.

Поширені питання

У чому різниця між корінцевим болем і радикулопатією?

Корінцевий біль — це симптом, що виникає в разі подразнення або здавлення спинномозкового нерва (він відчувається по ходу нерва, наприклад — від попереку до ноги), тоді як радикулопатія — ширше поняття. Вона є комплексним станом, який включає біль, що виник через компресію (стискання) або запалення корінців спинномозкових нервів. Радикулопатія — це більш офіційний медичний термін, тоді як корінцевий синдром (а отже — і біль) є поширеним у побуті.

Чи можна робити масаж у разі корінцевого синдрому?

Масаж під час корінцевого синдрому є допустимим тільки після зняття гострого болю та за призначенням лікаря. У період загострення він посилюватиме запалення та набряк. На етапі відновлення масаж покращує кровообіг, знижує м'язову напругу та пришвидшує загоєння тканин. Важливо, щоби процедуру проводив фахівець, який знає особливості радикулопатії, інакше є можливість, що неправильний вплив посилить здавлення нерва.

Як довго зазвичай триває корінцевий синдром?

Тривалість корінцевого синдрому залежить від причини та своєчасності лікування. Під час легких форм симптоми можуть пройти за 2–4 тижні, якщо є правильна терапія та щадний режим. Якщо є грижа диска або виражене здавлення нерва, відновлення триває місяцями. За хронічних дегенеративних змін радикулопатія періодично загострюватиметься, тому важливо усунути першопричину та дотримуватися профілактичних заходів.

Що видно на рентгенографії, МРТ і КТ у разі корінцевого синдрому?

Під час корінцевого синдрому кожен метод візуалізації показує різні аспекти ураження хребта та нервових структур.

Рентгенографія:

  • показує кістки хребта, але не бачить нерви та м'які тканини;
  • виявляє остеохондроз, деформації, остеофіти (кісткові розростання), зменшення міжхребцевих проміжків;
  • допомагає запідозрити механічну причину здавлення нерва, але не визначає ступінь пошкодження корінця.

Комп'ютерна томографія:

  • дає пошарове зображення кісткових структур із високою точністю;
  • допомагає оцінити розміри міжхребцевих отворів, наявність грижі, стенозу спинномозкового каналу або кісткових здавлень;
  • часто використовується, якщо є протипоказання до МРТ або потрібно уточнити ступінь компресії.

Магнітно-резонансна томографія:

  • найінформативніший метод у разі радикулопатії;
  • дає можливість побачити м'які тканини — міжхребцеві диски, нервові корінці, м'язи, судини;
  • визначає запалення, набряк і ступінь компресії нерва, а також виявляє грижі, протрузії, пухлини, кісти;
  • допомагає відрізнити корінцевий синдром від інших причин болю (наприклад, міофасціальних або судинних).

Отже, рентген підходить для первинного оцінювання кісткових змін, КТ уточнює ступінь механічного здавлення, а МРТ є ключовим методом для візуалізації самого нервового корінця та м'якотканинних структур.

Який інструментальний метод діагностики найкраще виявляє корінцевий синдром?

Найінформативнішим методом діагностики корінцевого синдрому вважається МРТ хребта. Дослідження дає можливість побачити м'які тканини, нервові корінці, міжхребцеві диски та визначити ступінь їхнього здавлення. МРТ виявляє запалення, набряк і грижі, які спричиняють радикулопатію.