Коліно бігуна

«Коліно бігуна»: як встановити точну причину болю

Біль у передній частині коліна — поширена причина звернень до ортопеда та лікаря спортивної медицини. Однак синдром «коліна бігуна» — це не єдине захворювання, а загальний термін для групи станів, які спричиняють біль у коліні та дають схожі супутні симптоми. На думку експертів, щорічна поширеність переднього болю в коліні в популяції досягає 20–23 %, а в спортивних і активних групах показник ще вищий. Лікування залежить від причини, водночас неправильна терапія затримує одужання. Точна діагностика скорочує час на реабілітацію. Тому поговоримо про те, чому розвивається «коліно бігуна», якими симптомами проявляється, крім болю, і яка діагностика потрібна.

Причини, що спричиняють синдром «коліно бігуна»

  • Пателлофеморальний больовий синдром (PFPS) — тертя або нерівномірний контакт надколінка та стегнової кістки під час руху. Виникає через неправильний рух або перевантаження колінної чашечки, що подразнює навколишні тканини.
  • Іліотібіальний синдром (ITBS) — це запалення або подразнення іліотібіального тракту — товстої смуги сполучної тканини, яка проходить зовнішньою стороною стегна та кріпиться до коліна. Біль виникає через тертя тракту об стегнову кістку.
  • Хондромаляція — зміни суглобового хряща під надколінником (розм'якшення або пошкодження).
  • Пателлярний тендиніт (колінне сухожильне навантаження) — запалення сухожилля, особливо часто розвивається в тих, хто робить стрибкові або силові вправи.
  • Меніскова травма — пошкодження хрящових прокладок всередині колінного суглоба, що найчастіше виникає під час різких рухів, поворотів або прямих ударів.

Також причиною іноді є артроз, бурсит, порушення біомеханіки стопи або стегна. Однак найчастіше причиною розвитку «коліна бігуна» є пателлофеморальний больовий синдром і синдром іліотібіального тракту.

Важливо розуміти: біль у передній частині коліна — не діагноз, а симптом. Щоби підібрати лікування, потрібно встановити джерело проблеми.

Як проявляється «коліно бігуна»

Головний симптом «коліна бігуна» — біль під колінною чашечкою або навколо неї. Однак варто звернути увагу на низку чинників:

  • чи посилюється дискомфорт під час спуску сходами, присідання, тривалого сидіння, бігу (особливо за прискорення та під ухил) тощо;
  • чи є відчуття хрускоту, «підвішування», блокування, «ковзання» в суглобі;
  • чи з'являється епізодична набряклість;
  • чи спостерігаєте ви в себе ранкову скутість;
  • який характер болю — він виникає під час руху, прогресує, є постійним тощо.

Ці ознаки можуть бути симптомами декількох станів, включно з ПФБС, артрозом, менископатією, тендинітом. Тому діагностика має бути точною.

Як визначити причину болю в передній частині коліна

Під час діагностики будь-якої медичної проблеми треба послідовність дій, щоб не втратити час, від якого з великою ймовірністю залежить результат лікування, і не витратити зайві гроші. Діагностика «коліна бігуна» — не виняток. Причому в цьому випадку це особливо важливо, адже синдром є симптомом, а не окремим захворюванням.

Клінічний огляд

Перший етап будь-якого обстеження — лікар оцінює положення колінної чашечки, тонус м'язів, ходу, опору. Це допомагає визначити, які тканини страждають і яке саме дослідження потрібно пройти насамперед. Наприклад, є можливість, що фахівець рекомендує щось із цього списку:

УЗД м'яких тканин і суглобів

Ультразвуковий метод допомагає:

  • оцінити сухожилля, бурси, поверхневі структури;
  • виявити тендиніт, бурсит, вогнищеві ушкодження, надриви або пошкодження надколінка, наявність випоту в суглобі;
  • якщо є потреба в динамічному дослідженні (порівняти з рухом).

УЗ-діагностика підходить для первинного оцінювання та контролю лікування.

МРТ колінного суглоба

Магнітно-резонансна томографія є оптимальним методом для пошуку структурних причин болю:

  • показує меніски, зв'язки, хрящ, субхондральну кістку;
  • виявляє ознаки перевантаження, хрящові дефекти, пошкодження менісків, початкові прояви артрозу, запалення м'яких тканин і навколосуглобових структур, зміни в пателлофеморальному зчленуванні (ПФБС неможливо побачити під час ультразвукового дослідження);
  • призначається, якщо клініка неясна або скарги зберігаються >6–8 тижнів.

МРТ допомагає відрізнити PFPS від хондромаляції, пошкодження меніска, прихованих патологій. Для пацієнтів від 35 років вона є особливо актуальною, тому що це вік підвищеного ризику прихованих дегенеративних змін.

У діагностичному центрі «RADI» можна пройти діагностику «коліна бігуна» на новітньому обладнанні, що забезпечує високу точність — Philips EPIQ Elite 2022 (УЗД) і Philips Ingenia Ambition 1.5T S 2022 року.

Коли звертатися за обстеженням

  • Біль зберігається довше 10–14 днів.
  • Біль посилюється за навантаження.
  • З'явилися набряк, нестабільність або різкий хрускіт.
  • Симптоми заважають звичайній активності або тренуванням.

Чому важливо обстежитися своєчасно

Ігнорування болю призводить до хронізації запалення та прогресування хрящових змін. Чим раніше виявлена причина, тим швидше можна почати лікування «коліна бігуна» (а точніше, причини, яка спричинила розвиток синдрому), а це багато в чому забезпечує ефективність терапії.

Що важливо зробити перед візитом до фахівця

  • Записати, коли й за яких дій виникає біль.
  • Принести попередні знімки або дослідження (якщо вони є).
  • Не приймати знеболювальні безпосередньо перед оглядом (якщо це є можливим) — щоб лікар побачив реальну картину.

Типові помилки самодіагностики

  • Ігнорувати погіршення за болю, що прогресує.
  • Збільшувати навантаження без корекції техніки та лікування причини болю.
  • Самостійно застосовувати уколи або «розігрівальні» мазі в разі підозри на артроз — маскують симптоматику й заважають правильно оцінити стан.

Профілактика «коліна бігуна»

Уникнути повторюваних болів допомагає просте й регулярне навантаження без перевантажень. Проблема часто пов'язана з перенапруженням колінного суглоба, слабкістю м'язів стегна або плоскостопістю. Тому важливо підтримувати стабільність суглоба та знижувати ударне навантаження під час ходьби й бігу.

Тому знизити ризик допомагають такі рекомендації, як-от:

  • Чергуйте навантаження та робіть дні відпочинку — м'які тканини встигають відновитися, і ризик запалення знижується.
  • Зміцнюйте м'язи стегна й сідниць — вони стабілізують колінну чашечку та зменшують тертя по сухожилку.
  • Слідкуйте за технікою бігу — надмірний крок і приземлення на пряму ногу збільшують тиск на передню поверхню коліна.
  • Підбирайте зручне взуття з хорошою амортизацією.
  • Використовуйте ортопедичні устілки в разі плоскостопості — вони вирівнюють вісь ноги та зменшують ризик запалення.
  • Розігрівайтеся перед тренуванням і робіть розтяжку після — м'язи краще працюють і менше травмуються.
  • Слідкуйте за своєю вагою та харчуйтеся збалансовано.

Якщо біль уже з'явився, важливо не терпіти його. Обстеження — УЗД, МРТ і консультація ортопеда — допомагає точно визначити причину й вибрати лікування. МРТ — золотий стандарт для оцінювання хряща, менісків і прихованих пошкоджень, але в деяких випадках буде достатньо й УЗД. Рання та точна діагностика скорочує час відновлення та знижує ризик рецидиву. Щоб записатися на дослідження — УЗД або МРТ колінного суглоба — зв'яжіться з нашим контакт-центром або залиште заявку на нашому сайті.

Поширені питання

Чи потрібно надівати наколінники під час бігу, щоб уникнути синдрому «коліно бігуна»?

Наколінники під час бігу не завжди обов'язкові й не гарантують захист від синдрому «коліно бігуна». Їх використовують найчастіше для:

  • зниження болю за вже наявних проблем;
  • підтримки колінного суглоба за слабких зв'язок або нестабільності;
  • поліпшення усвідомлення рухів, м'язового напруження та положення власного тіла в просторі.

Головним для профілактики є правильна техніка бігу, зміцнення квадріцепсів і сідничних м'язів, поступове збільшення навантаження та підбір зручного взуття. Якщо з'являється біль у коліні, варто звернутися до лікаря або фізіотерапевта, а не покладатися тільки на наколінники.

Чи можна займатися спортом за пателлофеморального синдрому?

Так, за пателлофеморального синдрому можна займатися спортом, але з обмеженнями й коригуванням навантаження. Мета — зменшити біль і не погіршити пошкодження суглобового хряща.

Рекомендації, над якими варто замислитися:

  • уникайте вправ із сильним тиском на коліно (присідання «вниз до підлоги», стрибки, випади);
  • більше часу приділяйте плаванню, вело- та еліптичному тренажеру;
  • зміцнюйте квадріцепси, сідничні та стегнові м’язи;
  • контролюйте техніку руху й навантаження;
  • у разі появи болю — зменшуйте інтенсивність або тимчасово припиняйте вправу.

Регулярна робота з фізіотерапевтом допомагає безпечно підтримувати фізичну активність і запобігати прогресуванню синдрому.

Чи допоможуть тейпи зняти біль за синдрому «коліно бігуна»?

Тейпи можуть тимчасово зменшити біль за синдрому «коліно бігуна», але не усувають причину. Вони діють завдяки:

  • легкій фіксації колінної чашечки, покращуючи її рух;
  • стимуляції рецепторів шкіри, що зменшує відчуття болю;
  • корекції навантаження на м'язи та зв'язки.

Ефект зазвичай короткотривалий. Головна профілактика й лікування — зміцнення квадріцепсів і сідничних м'язів, правильна техніка бігу, поступове збільшення навантажень і відповідне взуття. Тейпи краще використовувати під контролем фізіотерапевта, щоб не нашкодити суглобу.

Що покаже УЗД у разі «коліна бігуна» й чим МРТ краще?

У разі синдрому «коліно бігуна» УЗД є інформативно обмеженим дослідженням. Воно має можливість показати:

  • потовщення або запалення м'яких тканин навколо колінної чашечки;
  • накопичення рідини в суглобі (синовіт);
  • пошкодження зв'язок або сухожиль у разі поверхневих змін.

МРТ у разі синдрому «коліно бігуна» точніша, тому що:

  • візуалізує хрящ, меніски та глибокі структури колінного суглоба;
  • виявляє ранні ознаки пошкодження суглобового хряща;
  • показує запалення м'яких тканин і синовіальної оболонки;
  • допомагає планувати лікування та оцінювати ефективність терапії.

Іншими словами, УЗД зручне для первинного оцінювання, а МРТ дає максимально повну картину змін у суглобі.