Клацаючий палець

Клацаючий палець: причини та діагностика

Ви прокинулися вранці та виявили, що палець не розгинається? Або під час згинання чуєте характерне клацання та відчуваєте біль біля основи пальця? Можливо, це клацаючий (або тригерний) палець — поширене захворювання, яке трапляється частіше, ніж ви думаєте. Тому в цій статті поговоримо про те, що таке клацаючий палець і як цей стан ще називають, які є симптоми цього стану, чому формується клацаючий палець і як підтвердити хворобу Нотта.

Що таке синдром клацаючого пальця

Клацаючий палець — це стан, за якого палець застрягає в зігнутому положенні, а потім різко розгинається з характерним клацанням. Уявіть собі тугу петлю на мотузці: сухожилля вашого пальця намагається пройти через звужений канал, і цей процес супроводжується заїданням і болючим клацанням пальця. Відбувається це через те, що кільцеподібна зв’язка біля основи пальця потовщується або запалюється, створюючи перешкоду для нормального ковзання сухожилля згинача. У результаті на сухожиллі іноді утворюється невелике потовщення, що погіршує проблему.

Синдром клацаючого пальця часто називають хворобою Нотта (стенозуючим лігаментітом) і стенозуючим теносиновітом. Водночас стенозуючий теносинівіт і стенозуючий лігаментіт — це взаємопов’язані патології кисті, що спричиняють біль і «клацання» пальців через порушення ковзання сухожиль, але вони відрізняються локалізацією запалення. Лігаментіт — це звуження каналу через запалення зв’язки, а теносинівіт — запалення оболонки сухожилля, що спричиняє його потовщення. За тригерного пальця обидві структури можуть страждати одночасно.

У МКХ-10 клацаючий палець, хвороба Нотта та стенозуючий теносинівіт йдуть під міжнародною назвою Trigger finger (тригерний палець).

Наскільки поширений синдром клацаючого пальця

Клацаючий палець — це не рідкість. На думку експертів:

  • 2–3 % дорослого населення стикаються із цією проблемою, хоча б раз;
  • щорічна захворюваність становить 28 випадків на 100 тис. осіб;
  • найчастіше захворювання розвивається в людей віком 50–60 років;
  • у 6 разів частіше трапляється в жінок, ніж у чоловіків;
  • у людей із цукровим діабетом частота зростає до 5–20 %.

Найчастіше клацання під час розгинання пальця з’являється на домінуючій руці, хоча є можливість, що патологія виникне відразу на обох руках. Здебільшого страждають безіменний, середній і великий палець.

Чому виникає клацання пальця

Найчастіше точна причина залишається невідомою — лікарі називають це ідіопатичним станом. Однак є низка чинників, які підвищують ризик розвитку захворювання:

  • медичні стани — цукровий діабет (найбільш значний чинник ризику), ревматоїдний артрит та інші запальні захворювання суглобів, що призводять до потовщення зв’язок, захворювання щитоподібної залози (частіше гіпотиреоз), синдром зап’ясткового каналу;
  • професійні та повсякденні чинники — деякі експерти вказують на підвищений ризик у людей, чия робота або повсякденна діяльність пов’язані з повторюваними рухами пальців і кистей, використанням ручних інструментів, силовим хватом;
  • травми та анатомічні особливості — пряма травма долоні або пальця, анатомічні варіації будови сухожиль і зв’язок, попередні операції на кисті.

Як проявляється синдром клацаючого пальця

Симптоми клацання пальця зазвичай розвиваються поступово.

До ранніх ознак клацання пальця належить:

  • легкий дискомфорт біля основи пальця (на рівні долоні);
  • безболісне клацання під час згинання або розгинання пальця;
  • ранкова скутість пальців.

Упродовж прогресування до них можуть приєднатися:

  • виразне клацання під час русів пальцями;
  • болісність біля основи ураженого пальця;
  • поява невеликого ущільнення або вузлика в основі пальця, який можна намацати;
  • застрягання пальця в зігнутому положенні, особливо вранці;
  • потреба допомагати іншою рукою, щоб розігнути палець.

У важких випадках:

  • палець постійно перебуває в зігнутому положенні;
  • неможливо самостійно розігнути палець;
  • з’являється виражений біль.

Найчастіше симптоми клацання пальця посилюються вранці після сну, коли рука тривалий час перебувала в розслабленому зігнутому положенні, і поступово поліпшуються впродовж дня.

Діагностика клацаючого пальця

Хоча діагноз тригерного пальця зазвичай ставиться на підставі клінічного огляду та бесіди з пацієнтом, сучасна ультразвукова діагностика має важливу роль у підтвердженні діагнозу та оцінюванні ступеня змін.

Ультразвукова діагностика за клацаючого пальця є методом вибору з кількох причин:

  • Забезпечує високу точність — дає можливість чітко побачити потовщення кільцевої зв’язки А1 і виміряти товщину зв’язки (в нормі 0,4–0,6 мм, у разі захворюванні — 1,1–2,9 мм).
  • Допомагає оцінити стан сухожилля — виявляє потовщення та зміни структури сухожиль, виявляє вузлики на сухожиллях, оцінює наявність рідини в сухожильній піхві (теносиніт).
  • Дає можливість провести динамічне дослідження — є можливими: спостереження за рухом сухожилля в режимі реального часу, візуалізація утрудненого ковзання сухожилля через звужену зв’язку і проведення порівняння із сусідніми здоровими пальцями.
  • Можна оцінити кровопостачання — завдяки доплерографії можна виявити посилення кровотоку на ділянці запалення.
  • Допомагає планувати лікування клацаючого пальця — визначає ступінь тяжкості захворювання, допомагає лікарю вибрати оптимальну тактику лікування, дає можливість провести ін’єкцію кортикостероїдів під контролем УЗД (що набагато підвищує точність і безпеку процедури), дає можливість контролювати ефективність лікування.

На ранніх стадіях клацаючий палець добре піддається консервативному лікуванню. Тому, чим раніше проведена точна діагностика клацаючого пальця та виявлені всі особливості патології — тим кращий прогноз.

Профілактика клацаючого пальця

Профілактика стенозуючого лігаментіту (хвороби Нотта, клацаючого пальця) полягає в зниженні навантаження на кисті, чергуванні роботи з відпочинком, регулярній розминці для рук і уникненні їхнього переохолодження. Важливо дотримуватися правильної техніки рухів, використовувати ортези під час навантаження та своєчасно лікувати супутні запальні захворювання.

Клацаючий палець — поширений, але добре вивчений, стан, який помітно впливає на якість життя. Сучасні методи діагностики, особливо ультразвукове дослідження, дають можливість точно встановити діагноз, оцінити ступінь змін і вибрати оптимальну тактику лікування. Якщо ви помітили в себе характерні симптоми, не займайтеся самолікуванням. У діагностичному центрі «RADI» можна пройти УЗД м’яких тканин кисті на сучасному обладнанні експертного класу, яке дає змогу здобути максимально точну інформацію про стан ваших сухожиль і зв’язок.

Рання діагностика — запорука швидкого повернення до повноцінного життя без болю та дискомфорту. Подбайте про здоров’я своїх рук сьогодні!

Поширені питання

Чи є можливість, що синдром клацаючого пальця пройде самостійно?

Так, є можливість, що клацаючий палець пройде без лікування, але це відбувається не завжди. Згідно з великим дослідженням, проведеним у 2018 році, 52 % пацієнтів із клацаючим пальцем одужали без будь-якого лікування. Середній час до повного одужання склав 8 місяців із моменту першого звернення до лікаря. Однак тут варто врахувати те, що статистика по пальцях різниться. Великий палець має найвищі шанси на самостійне одужання — 72 % випадків проходять без лікування, інші пальці відновлюються самостійно набагато рідше. Крім того, є чинники, які знижують ймовірність самостійного одужання:

  • наявність цукрового діабету (у діабетиків стан протікає важче та гірше піддається будь-якому лікуванню);
  • запущені випадки з постійним блокуванням пальця;
  • чим довше тривають симптоми, тим менша ймовірність спонтанного одужання.

Тому краще звернутися до лікаря для оцінювання стану та отримання рекомендацій, навіть за легких симптомів. Без лікування є можливість, що стан буде:

  • прогресувати до постійної контрактури (палець застрягне в зігнутому положенні);
  • спричиняти хронічний біль;
  • значно обмежувати функцію руки.

Чим небезпечна хвороба Нотта?

Хоча клацання пальця іноді здається незначною проблемою, без лікування воно має можливість призвести до серйозних ускладнень, які значно вплинуть на функцію руки та якість життя. До основних ризиків належать: постійна контрактура пальця, яка унеможливлює виконання простих повсякденних завдань (застібання ґудзиків, утримання предметів, набір тексту тощо) — навіть хірургічне лікування не завжди відновлює повний обсяг рухів; втрата функції руки; хронічний біль і дискомфорт, які спричиняють порушення сну; поширення стану на інші пальці тієї ж або протилежної руки; пошкодження сухожиль (зокрема їх повний розрив); постійний набряк пальців і всієї кисті; психологічний дискомфорт (особливо через деформацію кисті) тощо.

Чи корисний масаж за хвороби Нотта?

Так, є можливість, що масаж буде корисним компонентом консервативного лікування клацаючого пальця, особливо на ранніх стадіях захворювання й у поєднанні з іншими методами терапії. Він покращує кровообіг, зменшує запалення і набряк, розм’якшує сухожилля та зменшує вузлики, знижує скутість і полегшує рух сухожиль і м’язів у пальці, допомагає розірвати порочне коло «біль → напруга → біль», допомагає зберегти рухливість суглобів і є відмінною профілактикою контрактур. Особливо масаж є корисним у профілактиці рецидивів клацаючого пальця. Водночас масаж має бути помірно інтенсивним — є ризик, що занадто грубий вплив посилить запалення. За посилення симптомів клацаючого пальця або супутніх хвороб припиніть масаж і зверніться до лікаря.

Якщо хрустіти пальцями, чи призведе це до стенозуючого лігаментіту?

Ні, хрускіт пальцями не викликає клацаючого пальця (стенозуючий лігаментіт) і не призводить до артриту. Це один із найпоширеніших медичних міфів, який спростований численними науковими дослідженнями. Характерний звук з’являється через схлопування газових бульбашок у суглобовій рідині, а не пошкодження тканин. Стенозуючий лігаментіт розвивається через повторювані мікротравми за частих рухів згинання-розгинання, системних захворювань (діабет, ревматоїдний артрит, гіпотиреоз), професійних чинників, запалень у сухожиллях, анатомічних особливостей. Однак якщо клацання в пальцях супроводжуються болем, блокуванням руху або набряком, є можливість, що це реальне захворювання, яке вимагає медичної консультації.

Що покаже УЗД і МРТ за клацаючого пальця?

Сучасні методи візуалізації відіграють важливу роль у діагностиці клацаючого пальця, підтвердженні діагнозу, оцінюванні ступеня змін і плануванні лікування. УЗД і МРТ показують різні аспекти захворювання, кожен метод має свої переваги. УЗД є методом першого вибору для діагностики клацаючого пальця завдяки можливості динамічного оцінювання, високій інформативності, безпеці та доступності. МРТ використовується рідко, в основному в складних або атипових випадках, коли потрібне докладніше оцінювання всіх структур кисті. Обидва методи можуть точно виявити типові зміни за хвороби Нотта: потовщення зв’язки А1, зміни сухожиль, теносинівіт і вузлики. Вибір методу візуалізації визначають з огляду на клінічну ситуацією та рекомендації лікаря.