Що таке кіста Тарлова та як її виявити
Діагноз «кіста Тарлова» звучить лячно, особливо якщо він з’являється у висновку МРТ, зробленої зовсім з іншої причини. Насправді це одна з найпоширеніших знахідок під час обстеження попереково-крижового відділу хребта, і найчастіше вона не потребує лікування. У цій статті ми розберемо, що це за утворення, чому воно виникає, якими симптомами має можливість проявлятися та як його виявляють.
Що таке кіста Тарлова
Кіста Тарлова (її ще називають периневральною, або сакральною кістою) — це заповнений рідиною мішечок, який формується в ділянці корінця спинномозкового нерва, найчастіше в крижовому відділі хребта. Усередині кісти є ліквор — спинномозкова рідина, та сама, що омиває головний і спинний мозок. Утворення здобуло назву на честь американського нейрохірурга Ісидора Тарлова, який уперше описав його в 1938 році.
Найчастіше периневральні кісти виявляють на рівні другого-третього крижових хребців (S2–S3). Вони можуть бути поодинокими або множинними, а їхній розмір варіюється від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.
Наскільки поширені кісти Тарлова
Кіста Тарлова — це не рідкість. За висновком великого метааналізу, що об’єднав результати 22 досліджень і понад 13 000 спостережень, загальна поширеність таких кіст хребта серед населення становить приблизно 4,2 %. Водночас показник помітно різниться за регіонами: у Європі він сягає 6 %, у Північній Америці — орієнтовно 3,8 %, в Азії — приблизно 3,3 %. Типовий вік появи симптомів кісти Тарлова — 30–49 років.
Кісти Тарлова приблизно у 2 рази частіше трапляються у жінок, ніж у чоловіків, а серед пацієнтів із симптомами жінки становлять абсолютну частку. У дітей та підлітків ці кісти хребта майже не виявляють. Вважається, що утворення формується поступово, упродовж усього життя.
Що спричиняє утворення кіст Тарлова
Точний механізм формування кіст Тарлова до кінця не вивчений.
Найпоширенішою є теорія, згідно з якою певну роль відіграють підвищений тиск спинномозкової рідини та мікротравми в ділянці нервового корінця. Вони призводять до поступового розтягування його оболонки та скупчення рідини між її шарами. Також обговорюють роль вроджених особливостей будови оболонок нервових корінців, через які у жінок рідина просочується в цю ділянку легше, ніж у чоловіків.
Серед чинників, які можуть сприяти збільшенню кісти Тарлова або появі симптомів, називають:
- травми та підвищені навантаження на попереково-крижовий відділ хребта;
- стани, що супроводжуються підвищенням тиску спинномозкової рідини;
- вагітність і пологи;
- тривалі статичні навантаження (наприклад, тривале сидіння).
Вираженість симптомів кісти Тарлова
Найчастіше кісти Тарлова ніяк не мають симптомів. Їх виявляють випадково. Наприклад, під час МРТ поперекового відділу хребта через біль в спині. Сама по собі кіста на знімку не означає наявність захворювання. Найчастіше це анатомічна особливість, яка не потребує термінового лікування або операції.
Симптоми: коли кіста дає про себе знати
Симптоми кісти Тарлова з’являються тільки в тих випадках, коли кіста досягає розміру, достатнього для здавлювання сусіднього нервового корінця. Прояви залежать від того, які саме нерви уражені, і можуть включати:
- біль у ділянці крижів, куприка або попереку, який інколи віддає в сідницю та ногу (як ішіас);
- оніміння, поколювання або слабкість у нозі;
- біль або дискомфорт у промежині, паху, зовнішніх статевих органах;
- порушення сечовипускання або роботи кишківника;
- посилення симптомів у положенні стоячи або сидячи та полегшення у положенні лежачи (через зміну тиску ліквору).
Така картина є неспецифічною та дуже схожою на прояви інших захворювань хребта — грижа міжхребцевого диска, спондилоартроз, синдром грушоподібного м’яза. Тому кісту Тарлова нерідко виявляють не відразу, а тільки після того, як виключено інші поширеніші причини болю в спині.
Як діагностують кісту Тарлова
Запідозрити кісту Тарлова тільки за симптомами немає можливості. Її прояви (коли вони є) надто схожі на ознаки інших захворювань хребта. Тому ключову роль у діагностиці мають інструментальні методи візуалізації.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ попереково-крижового відділу хребта — основний і найінформативніший метод діагностики. Вона дає можливість чітко побачити саму кісту, оцінити її точні розміри та локалізацію щодо нервових корінців, відрізнити її від інших утворень зі схожою картиною (наприклад, менінгоцеле або невриноми). МРТ не пов’язана з радіаційним навантаженням, тому її можна використовувати для динамічного спостереження за кістою Тарлова.
Комп’ютерна томографія
КТ застосовують як додатковий метод — насамперед для оцінювання стану кісткових структур крижів. У великих кіст інколи з часом стоншується й розширюється кістковий канал, через який проходить нервовий корінець, і КТ добре візуалізує такі зміни. Також за виявлення кісти Тарлова додатково можуть призначити КТ-мієлографію — дослідження з введенням контрастної речовини у спинномозковий канал. Вона допомагає уточнити, чи є сполучення кісти з лікворним простором, що важливо під час планування та вибору методу лікування кісти Тарлова.
УЗД для діагностики кіст Тарлова не застосовують: крижовий відділ хребта прихований кістковими структурами таза, які є непроникними для ультразвуку, тому оцінити стан нервових корінців на цьому рівні за допомогою ультразвукового методу немає можливості.
Коли варто звернутися до лікаря
- Планово — якщо у вас тривалий час зберігається біль у попереку, крижах або нозі, який не минає на тлі звичайних знеболювальних засобів, або з’явилися оніміння та слабкість у нозі.
- Позапланово та терміново — за раптових порушень сечовипускання, дефекації або оніміння в ділянці промежини. Це часто свідчить про значне здавлення нервових структур і потребує невідкладної консультації лікаря, а також проведення диференціальної діагностики кісти Тарлова з іншими причинами.
Що робити, якщо кісту Тарлова виявили випадково
Якщо кісту Тарлова виявлено випадково під час МРТ і вона ніяк не проявляється, найчастіше достатньо динамічного спостереження. Тобто потрібні повторні обстеження через певний проміжок часу, щоби переконатися, що розмір утворення не збільшується. Специфічного медикаментозного лікування кісти Тарлова для безсимптомних випадків немає, і воно не потрібне.
У разі симптоматичних кіст тактику визначає лікар — невролог або нейрохірург — після очної консультації та оцінювання результатів МРТ. До можливих підходів належать: спостереження, знеболювальна терапія, епідуральні блокади, а у випадках із вираженим неврологічним дефіцитом — малоінвазивні або хірургічні методи. Рішення завжди ухвалюють індивідуально, оскільки розмір кісти на знімку далеко не завжди безпосередньо пов’язаний із вираженістю симптомів.
Записатися на інструментальні обстеження в нашому центрі можна за телефоном або через форму на сайті. Наші фахівці точно та в комфортних умовах допоможуть з’ясувати причини болю в спині.
Матеріал підготовлено з інформаційною метою та не замінює консультацію лікаря. У разі виникнення побоювань і підозр потрібно звернутися до фахівця.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чи є можливість, що кіста Тарлова розсмокчеться самостійно?
Рідко, але така можливість є. Хоча найчастіше кісти Тарлова стабільні за розміром або повільно зростають з часом через механізм «одностороннього клапана» з ліквором. Спонтанна регресія (зменшення або повне зникнення) описана в поодиноких випадках. І це виняток, а не правило. Найчастіше кісти не розсмоктуються самостійно і потребують спостереження.
Що станеться, якщо лусне кіста Тарлова?
Розрив кісти Тарлова призводить до витоку спинномозкової рідини (ліквору) у навколишні тканини. Самі кісти заповнені ліквором і з’єднуються із загальним субарахноїдальним простором. Гострий витік спричиняє падіння тиску спинномозкової рідини, що провокує небезпечні та болісні неврологічні симптоми — сильний головний біль (особливо ортостатичний — посилюється у вертикальному положенні), нудота, блювота тощо. Розрив кісти зазвичай потребує термінового медичного втручання.
Чим небезпечна кіста Тарлова?
Найчастіше кісти не викликають симптомів і не є небезпечними, це випадкова знахідка на МРТ. Небезпека виникає через її зростання та здавленні нервів: хронічний біль (у попереку, крижах, сідницях, ногах, тазу), порушення чутливості, слабкість у ногах, проблеми з сечовипусканням та/або дефекацією, сексуальна дисфункція. Є можливість ерозії крижової кістки, постійного ушкодження нервів, зниження якості життя. Рідко — розриву, крововиливу, синдрому кінського хвоста.
Який вигляд має кіста Тарлова на МРТ та КТ?
- На МРТ (золотий стандарт): тонкостінні кістозні структури із сигналом, ідентичним ліквору — гіпоінтенсивні (темні) на T1 та гіперінтенсивні (яскраві) на T2. Часто локалізовані в ділянці крижових отворів (S1–S3), можуть розширювати отвори, містити нервові волокна. Можуть бути множинними, з перегородками.
- На КТ: ізоденсні до ліквору (схожі за щільністю), видно ремоделювання кісток (розширення / ерозія). Краще показує кісткові зміни, але поступається МРТ у візуалізації м’яких тканин і нервів.
Коли потрібно видалити кісту Тарлова?
Видалення кісти Тарлова потрібне за симптоматичних кіст, коли симптоми (біль, неврологічний дефіцит тощо) точно пов’язані з кістою та не піддаються консервативному лікуванню. Критерії: кісти >1,5 см, симптоми, що прогресують, порушення функцій тазових органів, значне здавлення. Спочатку пробують консервативне лікування або перкутанну аспірацію з фібриновим клеєм. Мікрохірургію застосовують тільки у разі неефективності інших методів. Ризики операції є (витік ліквору, інфекція тощо), тому рішення є індивідуальним і його ухвалюють тільки після ретельної діагностики.
Чи можна запобігти появі кісти Тарлова?
Повністю запобігти появі кісти Тарлова немає можливості, оскільки точні причини її утворення невідомі (вроджені чинники, слабкість оболонок, можлива роль травм). Рекомендації щодо зниження ризиків — уникати травм хребта та важких навантажень із підвищенням внутрішньочеревного тиску, контролювати вагу, вчасно лікувати захворювання сполучної тканини. У разі вже виявленої кісти — моніторинг за допомогою МРТ та виключення чинників, що підвищують тиск ліквору (сильні напруження, важка атлетика тощо).
