Як встановити причини синдрому хронічного тазового болю
Розбираємося, які стани ховаються за тривалим болем у нижній частині живота, що болить в ділянці таза та як побудовано шлях до точного діагнозу.
Біль у нижній частині живота, який не минає місяцями, — одна з найпоширеніших причин звернення до лікаря й водночас одне з найскладніших діагностичних завдань. Його не можна списати на «щось одне». За однаковими скаргами можуть стояти абсолютно різні органи та системи: від матки й яєчників до кишківника, сечового міхура, м’язів таза і навіть нервових стовбурів. У цій статті поговоримо про те, що таке хронічний тазовий біль, чому виникає хронічний тазовий біль, чому причину синдрому хронічного тазового болю (СХТБ) так непросто розпізнати та яка діагностика дійсно допомагає у визначенні точної причини.
Що таке синдром хронічного тазового болю
Про СХТБ говорять, коли біль у ділянці малого таза зберігається або періодично повертається впродовж 6 місяців і понад цей період, не пов’язаний виключно з менструацією або статевим актом і помітно впливає на якість життя.
Хронічний тазовий біль — це не окрема хвороба, а збірний термін. Він описує симптом — тривалий (зазвичай від 3–6 місяців) больовий дискомфорт нижче пупка, у промежині, попереку або крижах — а не його причину, тому за ним може стояти цілий перелік станів: від гінекологічних та урологічних до неврологічних.
Основні симптоми синдрому хронічного тазового болю включають ниючий, пекучий або пульсуючий біль, пришвидшене або болісне сечовипускання, дискомфорт під час статевого акту, а також тривожність і порушення сну.
Хронічний тазовий біль трапляється у 4–16 % жінок, а на думку деяких експертів — майже у кожної четвертої–шостої представниці цієї групи. Хронічний тазовий біль у чоловіків найчастіше асоціюється із захворюваннями передміхурової залози.
Чому причину тазового болю іноді важко встановити одразу
Головна складність синдрому хронічного тазового болю полягає в тому, що він рідко має одну-єдину причину. У однієї й тієї ж людини нерідко поєднуються одразу кілька станів. Наприклад, це можуть бути початкові прояви ендометріозу, дисфункція м’язів тазового дна та підвищена чутливість нервової системи до болю, яка формується за будь-якого тривалого болю незалежно від того, що його спочатку спровокувало.
Під час хірургічної діагностики у частини пацієнток взагалі не вдається виявити явних структурних змін, що змушує шукати причину болю за межами органів малого таза: у м’язах, нервах або особливостях сприйняття болю.
Саме тому діагностика причин хронічного болю в ділянці таза ґрунтується не як на пошуку «однієї знахідки на знімку», а як на послідовному виключенні та підтвердженні можливих причин: від найімовірніших до більш рідкісних.
Основні групи причин хронічного тазового болю у жінок і чоловіків
Зверніть увагу, що вони не виключають одна одну і нерідко поєднуються.
- Гінекологічні: ендометріоз (вважається одним із найпоширеніших діагнозів під час обстеження через хронічний тазовий біль, тоді як за гострого тазового болю його частка менша) та аденоміоз, міома матки, кісти та пухлини яєчників, спайковий процес після операцій або запальних процесів, хронічне запалення органів малого таза.
- Інфекційно-запальні (простатит): на тлі бактеріальної інфекції або запалення передміхурової залози.
- Урологічні: синдром болючого сечового міхура, хронічний цистит, сечокам’яна хвороба, опущення органів малого таза.
- Кишкові: синдром подразненого кишківника, дивертикулярна хвороба, хронічні запальні захворювання кишківника.
- Остеоміоскелетні: дисфункція м’язів тазового дна, міофасціальний больовий синдром, патологія крижово-клубових суглобів, наслідки травм і пологів.
- Судинні: синдром тазового венозного переповнення (варикозне розширення тазових вен).
- Неврологічні: тунельні синдроми (здавлення нервів малого таза), наслідки операцій та рубців.
- Психогенні та змішані: хронічний стрес, тривожні розлади, які посилюють і підтримують сприйняття болю.
Як діагностують синдром тазового болю
Перший крок — детальна бесіда з лікарем (гінекологом, урологом, гастроентерологом тощо, залежно від ймовірної причини та статі) та огляд. Лікар з’ясовує характер болю, його зв’язок із менструальним циклом, сечовипусканням, дефекацією, фізичним навантаженням, а також перенесеними операціями, пологами та запальними захворюваннями. Ця інформація допомагає звузити коло ймовірних причин ще до проведення візуалізаційних обстежень і вибрати, з якого виду інструментальної діагностики тазового болю почати.
Інструментальна діагностика через біль в ділянці таза ґрунтується на принципі «від простого до складного»: спочатку — доступний і безпечний метод першої лінії, потім, якщо є потреба, детальніші дослідження.
Ультразвукова діагностика
УЗД органів малого таза — це метод першої лінії у разі болю в ділянці таза. Добре виявляє кісти та пухлини яєчників, міому, ознаки аденоміозу, вільну рідину та непрямі ознаки запалення (зокрема в малому тазі у чоловіків). Це швидкий, доступний і безпечний метод. Однак він має певні обмеження. Результат значною мірою залежить від досвіду фахівця та якості обладнання (ми використовуємо апарат Philips експертного рівня 2022 року), а деякі форми ендометріозу — особливо поверхневі вогнища на очеревині — на УЗД виявити не вдається.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ органів малого таза призначають, якщо УЗД не дало відповіді або потрібно уточнити глибину та поширеність процесу. МРТ особливо цінна в разі підозри на глибокий інфільтративний ендометріоз, ураження стінки кишківника, крижово-маткових зв’язок або ректовагінальної перегородки. МРТ дає лікарю цілісну анатомічну картину всього малого таза за одне дослідження, не пов’язана з радіаційним навантаженням на організм і особливо корисна під час планування подальшого лікування, включно з розв’язанням питання щодо операції.
Комп’ютерна томографія
КТ органів малого таза та черевної порожнини застосовують у конкретних випадках: для оцінювання ускладнень з боку кишківника або сечовивідних шляхів, для виявлення каменів у сечовивідних шляхах, а також у ситуаціях, коли потрібно швидко оцінити стан органів черевної порожнини в разі виникнення гострого болю або за нез’ясованого больового синдрому.
Жоден метод візуалізації не дає 100 % гарантії діагнозу. Частина причин тазового болю (наприклад, поверхневі вогнища ендометріозу або порушення роботи м’язів тазового дна) не завжди можна побачити навіть на якісному знімку.
Тому остаточний діагноз лікар встановлює, зіставляючи скарги, огляд, результати УЗД, МРТ або КТ та, якщо є потреба, додаткових досліджень — це стосується й чоловіків із хронічним тазовим болем.
Коли варто звернутися до лікаря для діагностики хронічного тазового болю
Підставою для консультації має стати будь-який біль у ділянці малого таза, який зберігається довше кількох тижнів, повторюється циклічно або заважає повсякденному життю, роботі, сну. Чим раніше розпочато діагностичне обстеження, тим швидше вдається не тільки визначити причину, але й підібрати лікування синдрому хронічного тазового болю, а в деяких випадках — уникнути формування цього хронічного больового синдрому, який з часом підтримує сам себе, навіть після усунення першопричини.
Матеріал підготовлено з інформаційною метою та не замінює консультації лікаря. За наявності симптомів потрібно звернутися до фахівця.
Ціни на послуги
Поширені питання
У чому полягає різниця між гострим і хронічним болем у ділянці таза?
Гострий тазовий біль виникає раптово, зазвичай має чітку причину (запалення, інфекція, травма, розрив кісти, позаматкова вагітність тощо) і триває недовго: від кількох хвилин до кількох тижнів (часто до 3–4 тижнів). Інтенсивність болю зазвичай відповідає ступеню ушкодження тканин. Після усунення причини (лікування або загоєння) біль найчастіше швидко зменшується або повністю минає. Це захисна реакція організму.
Хронічний тазовий біль (ХТБ або синдром хронічного тазового болю, СХТБ) — це біль, який триває понад 6 місяців, є постійним або періодичним і суттєво впливає на якість життя. Він часто зберігається навіть після усунення первинної причини, інколи є непропорційно сильним, мігрує або посилюється без видимої причини. Тут головне значення має нервова система: розвивається центральна сенсибілізація (гіпералгезія), за якої мозок і спинний мозок підсилюють больові сигнали. Біль втрачає захисну функцію та сам стає проблемою.
До якого лікаря звернутися у разі хронічного болю в ділянці таза?
Краще почати з гінеколога (для жінок) або уролога (для чоловіків і жінок). За хронічного болю часто потрібен мультидисциплінарний підхід — консультації кількох фахівців:
- гінеколога (для жінок) для виключення ендометріозу, спайок тощо;
- уролога / нейроуролога — проблем сечового міхура, простати;
- гастроентеролога / проктолога — зв’язків з кишківником;
- невролога / фахівця з лікування болю (алголога);
- іноді — судинного хірурга, фізіотерапевта, психотерапевта (стрес і хронічний біль взаємопов’язані).
Чи є можливість, що лікар за симптомами відразу визначить, який орган спричиняє біль у малому тазі?
Зазвичай ні, особливо за хронічного болю. Симптоми часто неспецифічні: біль у малому тазі іррадіює (віддає) з різних органів (матки, яєчників, сечового міхура, кишківника, м’язів тазового дна, нервів, хребта), оскільки вони мають спільну іннервацію.
Лікар збирає детальний анамнез (коли починається біль, з чим пов’язаний — цикл, сечовипускання, дефекація, положення тіла, стрес), проводить огляд і тільки після цього призначає обстеження (УЗД, аналізи, МРТ, лапароскопію тощо).
Чому біль у ділянці таза то з’являється, то зникає?
Це характерно для хронічного тазового болю. Причини коливань:
- циклічні чинники — наприклад, зв’язок із менструальним циклом;
- тригери — тривале сидіння/стояння, фізичне навантаження, стрес, переохолодження, статевий акт, проблеми з травленням;
- м’язовий спазм і венозний застій — біль посилюється під час напруження й слабшає у стані спокою (наприклад, лежачи);
- нервові механізми — центральна сенсибілізація робить біль непередбачуваним: іноді він «спалахує» без нової травми;
- психоемоційні чинники — стрес, тривога, депресія значно посилюють сприйняття болю.
