Хвороба Меньєра: коли внутрішнє вухо «тоне» зсередини та як це діагностують
Раптове сильне запаморочення, шум у вухах і погіршення слуху — ці симптоми можуть вказувати на рідкісне, але серйозне захворювання — хворобу Меньєра (особливо, якщо вам 40–60 років). 0,5 % європейців страждають на цю хворобу — це орієнтовно 1 млн осіб, у 30 % пацієнтів із часом розвивається двостороннє ураження. Розбираємося, що відбувається всередині вуха та чому так важливо не ігнорувати перші ознаки розвитку хвороби Меньєра.
Що відбувається всередині вуха за хвороби Меньєра
Внутрішнє вухо — це не просто орган слуху. Це ще й вестибулярний апарат — система, яка повідомляє мозку, де саме в просторі є ваше тіло. Усередині цієї системи циркулює спеціальна рідина — ендолімфа. Саме вона за хвороби Меньєра стає причиною проблеми.
Під час цього захворювання ендолімфи стає занадто багато. Тиск у крихітних порожнинах внутрішнього вуха наростає — як у повітряній кульці, яку занадто надувають. У медицині це явище також називають ендолімфатичним гідропсом (від грецького hydor — вода) або ендолімфатичною водянкою. Через підвищений тиск мембрани лабіринту розтягуються, чутливі рецепторні клітини подразнюються, а за нападу хвороби Меньєра мембрана іноді надривається.
Хвороба Меньєра — це хронічне захворювання, тому її неможливо повністю вилікувати, але за правильної діагностики та лікування напади можна значно скоротити та зменшити їхню тяжкість.
Чому розвивається хвороба Меньєра
Точна причина захворювання досі не встановлена. Це один із чинників, що ускладнює діагностику та лікування хвороби Меньєра. Проте на сучасному етапі розвитку медицини вчені виділяють кілька теорій, які пояснюють, чому ендолімфа накопичується в надлишку.
Анатомічна теорія
У частини пацієнтів виявляють вроджені особливості будови внутрішнього вуха, зокрема звужений або укорочений водопровід переддвер’я (спеціальний канал, через який частково дренується лімфа). Якщо відтік рідини порушений анатомічно, гідропс виникає як природний наслідок.
Судинна теорія
Хворобу Меньєра нерідко виявляють у людей, які страждають на мігрені. Це не випадковий збіг: обидва стани пов’язані з порушенням тонусу судин. Спазм або неправильна робота капілярів гіршають живлення тканин лабіринту та порушують нормальний обмін рідин.
Імунна теорія
Деякі дослідження вказують на те, що імунна система помилково атакує тканини внутрішнього вуха — аутоімунний процес, схожий на той, що відбувається за ревматоїдного артриту або розсіяного склерозу. На користь цієї теорії свідчить те, що хвороба іноді добре реагує на кортикостероїди.
Вірусна теорія
У деяких пацієнтів захворювання розвивається після перенесених вірусних інфекцій, зокрема герпесу та ГРВІ з ускладненнями на вуха. Вірус може пошкоджувати структури внутрішнього вуха та провокувати хронічне запалення.
Метаболічна теорія
Згідно із цією версією, через порушення обміну речовин у стінках ендолімфатичного мішка накопичуються іони калію. Це порушує осмотичний баланс — тканини вбирають воду, тиск усередині вуха зростає.
Чинники ризику, які підвищують ймовірність розвитку хвороби — часті стреси та хронічна перевтома, порушення водно-сольового обміну, травми голови, аутоімунні захворювання, спадкова схильність, а також робота в умовах постійного шуму.
Як проявляється хвороба Меньєра
Хвороба Меньєра має дуже характерну «візитівку» — класичну тріаду симптомів, які виникають як гострі напади. Саме їхнє поєднання дає лікарю можливість запідозрити це захворювання.
Системне запаморочення
Відчуття обертання — ніби тіло або кімната кружляють. Триває від 20 хвилин до декількох годин. Супроводжується нудотою та блювотою.
Шум у вусі (тинітус)
Постійний або наростаючий гул, шипіння, дзвін. Зазвичай в одному вусі. Перед нападом за хвороби Меньєра та під час нього він зазвичай посилюється.
Зниження слуху, що поступово наростає
Особливо страждає сприйняття низьких частот. На ранніх стадіях слух інколи частково відновлюється після нападу.
Також для хвороби Меньєра типовим є відчуття закладеності, тиску або розпирання у вусі. Часто передує нападу та є його передвісником.
Який вигляд має типовий напад хвороби Меньєра
Напад найчастіше починається раптово — часто без видимої причини. Людина відчуває дискомфорт у вусі, що наростає, потім різко виникає сильне запаморочення. Стає неможливо стояти, з’являється нудота та блювота. Напад триває від 20 хвилин до кількох годин, після чого настає виражена втома. Між нападами людина часто почувається порівняно нормально — особливо на початкових стадіях хвороби Меньєра.
За хвороби Меньєра іноді виникає рідкісне, але небезпечне явище — так звані «отолітові кризи Тумаркіна» (вестибулярні дроп-атаки): людина раптово падає без зомління, ніби її різко штовхнули. Цей прояв захворювання потребує негайного звернення до лікаря.
Стадії розвитку хвороби Меньєра
- Рання стадія. Рідкісні напади запаморочення, слух між нападами відновлюється, шум у вусі не є постійним. Саме на цьому етапі лікування хвороби Меньєра є найефективнішим.
- Середня стадія. Напади частішають, зниження слуху стає постійним, шум у вусі присутній поза нападами. На цій стадії розвитку захворювання тяжкість запаморочень дуже часто наростає.
- Пізня стадія. Слух значно знижений або втрачений в ураженому вусі. Парадоксально, напади запаморочення можуть стати рідшими, але це не поліпшення, а виснаження вестибулярного апарату. Можливим є ураження другого вуха (найчастіше це відбувається в чоловіків).
Як діагностують хворобу Меньєра
Діагностика хвороби Меньєра — складний процес, оскільки немає жодного тесту, який би дав однозначну відповідь. Діагноз встановлюють на основі сукупності інформації: скарг пацієнта, результатів огляду та інструментальних досліджень. Тому цей процес називають діагнозом виключення: потрібно переконатися, що схожі симптоми не викликані іншими, іноді ще небезпечнішими захворюваннями.
|
Метод дослідження |
Що дає |
Роль |
|
Аудіометрія |
Оцінювання слуху на різних частотах, виявлення нейросенсорної туговухості |
Ключова |
|
Електрокохлеографія |
Вимірювання електричних реакцій равлика; виявляє гідропс опосередковано |
Ключова |
|
Виключає неврому слухового нерва, пухлини мосто-мозочкового кута, розсіяний склероз, інсульт |
Ключова |
|
|
Візуалізація ендолімфатичних просторів; має можливість виявляти гідропс — розширення порожнин лабіринту |
Ключова |
|
|
Оцінює анатомію: звуження водопроводу переддвер’я, структур піраміди, виключення кісткової патології |
Додаткова |
|
|
Вестибулометрія / стабілографія |
Оцінювання роботи вестибулярного апарату, виявлення відхилень у системі рівноваги |
Додаткова |
|
УЗД судин голови та шиї |
Виключення судинних причин запаморочення, оцінювання кровотоку |
Додаткова |
|
Гліцерол-тест |
Тимчасове зниження тиску ендолімфи; поліпшення слуху після тесту підтверджує гідропс |
Додаткова |
Чому МРТ має ключову роль у діагностиці хвороби Меньєра
МРТ головного мозку за хвороби Меньєра виконує два найважливіші завдання:
- Допомагає виключити інші серйозні захворювання зі схожими симптомами: неврому слухового нерва, пухлини задньої черепної ямки, розсіяний склероз або інсульт стовбура мозку. Усі ці стани можуть маскуватися під хворобу Меньєра.
- Високопольова МРТ із потужністю не менше 1,5 Т — як на нашому Philips Ingenia Ambition S 1.5T 2022 року — дає змогу безпосередньо оцінити стан лабіринту та виявити гідропс — розширення ендолімфатичних просторів.
Роль КТ у діагностиці хвороби Меньєра
Комп’ютерна томографія скроневих кісток є незамінною для оцінювання анатомії кісток. За характерними КТ-ознаками — звуженням і вкороченням водопроводу переддвер’я, зміною об’єму піраміди скроневої кістки — лікар-рентгенолог має можливість підтвердити анатомічну схильність до хвороби Меньєра та виключити інші структурні причини симптомів.
Чому за наявності ознак хвороби Меньєра не можна відкладати діагностику
Хвороба Меньєра прогресує. На пізніх стадіях втрата слуху часто стає незворотною, а якість життя — значно гіршає через постійний шум у вухах і загрозу раптових нападів. Чим раніше встановлено діагноз, тим більше є можливостей для лікування.
Якщо ви або ваші близькі помічаєте регулярні напади запаморочення, які супроводжуються шумом у вусі та зниженням слуху — це вагома підстава пройти обстеження в отоларинголога та невролога, а також виконати МРТ головного мозку та внутрішнього вуха, КТ скроневих кісток. Пройдіть діагностику в центрі «RADI», щоб вчасно розпочати лікування та запобігти ускладненням.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. За наявності симптомів зверніться до фахівця.
Ціни на послуги
Поширені питання
Хвороба Меньєра та синдром Меньєра — це одне й те саме чи ні?
Хвороба Меньєра та синдром Меньєра — це не одне й те саме.
- Хвороба Меньєра (ідіопатична) — самостійне первинне захворювання внутрішнього вуха, пов’язане з надлишком ендолімфи, причина якого невідома. Для неї є характерною класична тріада: напади запаморочення, шум у вухах і прогресуюче зниження слуху.
- Синдром Меньєра — вторинний, коли ті самі симптоми (запаморочення + проблеми з вухом) виникають на тлі іншої причини (травма, інфекція, судинні порушення, пухлина, аутоімунні процеси тощо). За синдрому часто немає прогресуючого зниження слуху та шуму у вухах.
Основна різниця між хворобою та синдромом у тому, що первинне захворювання прогресує, спричиняючи постійну втрату слуху, тоді як вторинне часто є зворотним за правильного лікування основної причини.
Що допомагає полегшити напад за хвороби Меньєра?
Напад (сильне обертальне запаморочення, нудота, блювота, шум у вусі, закладеність) зазвичай триває від 20 хвилин до кількох годин. Допомога включає:
- Спокій: потрібно лягти на спину із заплющеними очима в темному тихому приміщенні, голову повернути вбік, уникати різких рухів, світла та звуків.
- Медикаментозну терапію: вестибулярні супресанти та протиблювотні засоби, діуретики (для зниження тиску рідини у вусі), седативні, антигістамінні або бензодіазепіни (для зняття тривоги та запаморочення), іноді — глюкокортикостероїди та ін.
Не займайтеся самолікуванням.
У важких випадках потрібна шпиталізація. Між нападами — профілактика.
Профілактика хвороби Меньєра включає низькосольову дієту (мінімізація натрію), відмову від алкоголю, нікотину та кофеїну, контроль стресу, профілактику ЛОР-інфекцій та захист від гучного шуму.
Чим небезпечна хвороба Меньєра?
Захворювання не є смертельним, але значно гіршає якість життя та іноді призводить до:
- прогресуючої втрати слуху (часто незворотної, спочатку коливальної, потім постійної; у рідкісних випадках — двобічної глухоти);
- хронічних проблем із рівновагою та хиткістю ходи, навіть поза нападами;
- травм через раптові падіння під час нападу;
- психологічних наслідків — тривога, депресія, соціальна ізоляція через непередбачуваність нападів.
Навіщо скеровують на МРТ за хвороби Меньєра?
МРТ (часто з контрастом, фокус на внутрішньому вусі та мозку) призначають для диференціальної діагностики, щоби виключити інші причини симптомів, що імітують хворобу Меньєра:
- пухлини (наприклад, вестибулярна шваннома/акустична невринома);
- судинні порушення, інсульти, аномалії судин;
- запалення, інфекції, демієлінізуючі захворювання;
- інші структурні проблеми внутрішнього вуха або мосто-мозочкового кута.
МРТ не підтверджує безпосередньо хворобу Меньєра (діагноз в основному клінічний + аудіометрія), але допомагає виключити вторинні причини.
