Хвороба Бехтерєва

Як діагностувати хворобу Бехтерева

Анкілозуючий спондиліт, або хвороба Бехтерева — це хронічне запальне захворювання, за якого страждає насамперед хребет. Суглоби між хребцями поступово запалюються, а потім зростаються між собою, втрачаючи рухливість. Хребет ніби перетворюється на єдиний негнучкий стрижень. Цей патологічний стан іноді плутають із хворобою Штрюмпеля-Морі, але насправді вони не є одним захворюванням і мають різні механізми розвитку, хоча й можуть бути клінічно пов’язаними та нагадувати одне одного.

Хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондиліт) є хронічним запальним захворюванням ревматологічного походження (тобто має імунозапальну природу), яке вражає крижово-клубові суглоби та хребет, а хвороба Штрюмпеля-Морі (спадкова спастична параплегія) — неврологічне, частіше спадкове захворювання, яке пов’язане з ураженням пірамідальних шляхів спинного мозку. Діагностична плутанина спричинена тим, що за вираженої ригідності хребта під час хвороби Бехтерева іноді формується спастична хода, обмеженість рухів і підвищений м’язовий тонус, що імітує картину, яка виникає під час хвороби Штрюмпеля-Морі.

Саме через таку схожість для точного розмежування двох патологій важливо пройти неврологічний огляд, інструментальну діагностику, а якщо є потреба — генетичне тестування. Про те, за яких симптомів потрібно діяти та які саме дослідження призначає ревматолог, поговоримо в нашій сьогоднішній статті. Оскільки це важливо для багатьох.

Наскільки поширена хвороба Бехтерева

На хворобу Бехтерева страждають від 0,5 до 2 % населення. Пік захворюваності припадає на вік 25–35 років, хоча перші симптоми можуть з’явитися і у більш ранньому віці — в 10–20 % випадків патологія починається до 18 років.

Довгий час вважалося, що це виключно чоловіче захворювання. Однак сучасні дослідження показують, що співвідношення хворих чоловіків і жінок наближається до 2:1, а під час ранніх форм — навіть 1:1. У жінок хвороба часто протікає легше і з менш вираженими симптомами, що ускладнює своєчасну діагностику хвороби Бехтерева.

Чому важлива саме рання діагностика анкілозуючого спондиліту

Головна проблема хвороби Бехтерева — пізнє виявлення.

Статистика показує, що діагноз найчастіше встановлюється через 7–10 років після появи перших симптомів. За цей час захворювання встигає завдати серйозної шкоди хребтові.

Сучасна медицина не має можливостей повністю вилікувати хворобу Бехтерева, але своєчасна діагностика та правильне лікування дають змогу:

  • зупинити прогресування захворювання;
  • зберегти рухливість хребта;
  • уникнути інвалідності;
  • підтримувати нормальну якість життя.

Коли варто запідозрити хворобу Бехтерева

Основні симптоми хвороби Бехтерева, які можуть допомогти виявити її на ранніх стадіях розвитку:

  1. Характер болю в спині

Біль під час хвороби Бехтерева має запальний характер і дуже відрізняється від звичайного болю в спині:

  • починається поступово і триває понад 3 місяці;
  • найбільше посилюється вночі та зранку;
  • часто будить вночі;
  • супроводжується скутістю вранці (понад 30 хвилин);
  • покращується після фізичної активності, але не після відпочинку;
  • локалізується в нижній частині спини, сідницях, іноді віддає в стегна.
  1. Вік і стать
  • Вам від 15 до 40 років.
  • Частіше страждають чоловіки, але жінки теж у зоні ризику.
  1. Додаткові ознаки — біль і припухлість великих суглобів (плечових, тазостегнових, колінних) і п’ят, запалення очей (почервоніння, фотофобія, сльозотеча), наявність хвороби Бехтерева в родичів.

Сучасні методи діагностики хвороби Бехтерева

Діагностика починається з консультації в ревматолога, який:

  • детально розпитає про характер болю та його тривалість;
  • проведе функціональні тести рухливості хребта;
  • оцінить поставу та ходу;
  • спрямує на потрібні обстеження.

Зазвичай фахівець призначає лабораторні аналізи, рентген, КТ та/або МРТ. Рекомендації залежать від скарг, але підхід завжди комплексний.

Лабораторні дослідження

  • Загальний аналіз крові із ШОЕ — під час активного запалення швидкість осідання еритроцитів іноді підвищується.
  • С-реактивний білок (СРБ) — маркер будь-якого запалення в організмі.
  • Тест на антиген HLA-B27 — у 80–95 % пацієнтів із хворобою Бехтерева виявляють ген HLA-B27. Однак важливо розуміти: наявність цього гена не означає, що у вас обов’язково розвинеться захворювання, а те, що його немає, не виключає появи цієї патології.

На відміну від ревматоїдного артриту, під час анкілозуючого спондилоартриту ревматоїдний чинник зазвичай негативний. Саме тому захворювання відносять до групи серонегативних артритів.

Візуалізуючі методи: що краще — рентген, КТ або МРТ

  • Рентгенографія — класичний метод діагностики, який показує сакроілеїт (запалення крижово-клубових зчленувань, яке є ключовою ознакою хвороби Бехтерева), синдесмофіти (кісткові розростання між хребцями), а також ознаки зрощення хребців на пізніх стадіях. Однак у неї є і недолік — рентген виявляє зміни тільки через кілька років після початку захворювання, коли вже відбулося пошкодження кісток.
  • Магнітно-резонансна томографія — це золотий стандарт ранньої діагностики хвороби Бехтерева. Головна перевага МРТ полягає в тому, що метод виявляє запалення ще до того, як відбуваються незворотні зміни в кістках. Найчастіше насамперед виконують МРТ крижово-клубових суглобів — це ключова ділянка початку хвороби. Саме на ній насамперед з’являється сакроілеїт. Під час проведення сканування оцінюють набряк кісткового мозку, активне запалення, синовіт і ентезит. Якщо є потреба, додатково проводять МРТ поперекового відділу хребта (за болю в спині) і МРТ грудного та шийного відділів (за поширених симптомів і ускладнень). Також можуть призначити МРТ всього хребта. Комплексне обстеження дає повну картину його стану.
  • Комп’ютерна томографія добре візуалізує кісткові структури й ефективна для діагностики сакроілеїту. Метод дає змогу побачити ерозії суглобових поверхонь, субхондральний склероз (ущільнення кістки) й анкілоз (зрощення) суглобів. КТ призначають рідше, ніж МРТ, і за чіткими показаннями. КТ крижово-клубових суглобів для виявлення ерозій, склерозу й анкілозів, а КТ хребта в разі підозри на переломи та виражені кісткові зміни. А все тому, що КТ погано виявляє раннє запалення та пов’язана з променевим навантаженням.

Чому МРТ — найкращий вибір для ранньої діагностики

  • Має високу чутливість до ознак сакроілеїту, навіть на ранній стадії хвороби Бехтерева.
  • Візуалізує запалення м’яких тканин, яке не можна побачити на рентгені.
  • Контрастне посилення на МРТ показує активність запалення.
  • Не використовує рентгенівське випромінювання.
  • Дає можливість відрізнити хворобу Бехтерева від остеохондрозу та інших захворювань хребта.

Тому для ранньої діагностики (симптоми до 2–3 років) вибирають МРТ, за тривалого перебігу захворювання (понад 5 років) — рентген або КТ можуть бути достатніми, для контролю ефективності лікування — МРТ, за неможливості проведення МРТ (через клаустрофобію, металеві імплантати та ін.) — КТ.

У діагностичному центрі «RADI» можна пройти МРТ і КТ як усього хребта, так і його певної ділянки для визначення причини болю в спині, особливо якщо є передумови думати, що вона запального характеру.

Діагностичні критерії: як лікар встановлює діагноз «хвороба Бехтерева»

Хвороба Бехтерева встановлюється на підставі сукупності ознак:

  1. Клінічні прояви — типовий біль у спині, ранкова скутість, обмеження рухливості.
  2. Лабораторні дані — ознаки запалення та/або наявність HLA-B27.
  3. Результати візуалізації — сакроілеїт, виявлений на рентгені або МРТ, є ключовою діагностичною ознакою.

Водночас хворобу Бехтерева важливо відрізняти від інших захворювань. Серед них:

  • остеохондроз — біль посилюється за навантаження, а не зменшується;
  • ревматоїдний артрит — позитивний ревматоїдний чинник і симетричне ураження дрібних суглобів;
  • спондильоз — дегенеративні зміни без запалення;
  • хвороба Штрюмпеля-Морі (спадкова спастична параплегія) — усі нюанси вже описувалися на початку статті;
  • інфекційний спондиліт — гострий початок, лихоманка тощо.

Що робити після підтвердження діагнозу

Хвороба Бехтерева вимагає постійного спостереження та лікування.

Сучасне лікування хвороби Бехтерева включає:

  • медикаментозну терапію — нестероїдні протизапальні препарати, базисні препарати, біологічна терапія;
  • регулярну лікувальну фізкультуру — ключовий елемент терапії;
  • фізіотерапію;
  • контрольні обстеження — МРТ для оцінювання активності захворювання (під час активного захворювання — кожні 3–6 місяців, у стадії ремісії — раз на рік або за призначенням ревматолога).

Приблизно 70 % пацієнтів досягають стійкої ремісії за своєчасного лікування. Це означає, що здебільшого за правильного підходу люди можуть вести активне життя і мають позитивний прогноз хвороби Бехтерева.

Якщо хворобу Бехтерева не лікувати, можуть виникнути ускладнення.

Ускладнення хвороби Бехтерева пов’язані з хронічним запаленням і прогресуючим обмеженням рухливості. Серед них:

  • ураження хребта (зрощення хребців, втрата гнучкості та формування «бамбукового» хребта, високий ризик переломів, навіть за незначної травми, та ін.);
  • ураження суглобів (особливо кульшового);
  • неврологічні ускладнення (з-поміж іншого — хронічний біль, порушення чутливості та слабкість у ногах, здавлювання нервових корінців);
  • серцево-судинні зміни (запалення аорти, недостатність аортального клапана, порушення ритму тощо);
  • ураження легенів (зокрема зниження їхньої життєвої ємності);
  • ураження очей (передній увеїт, зниження зору, почервоніння тощо);
  • системні наслідки — хронічна втома, зниження якості життя, підвищений ризик остеопорозу й переломів.

Хвороба Бехтерева — це не тільки «біль у спині», це системне захворювання з можливими серйозними ускладненнями, які безпосередньо залежать від активності запалення. Раннє лікування та регулярний контроль принципово змінюють прогноз. Сучасні методи візуалізації, особливо МРТ, дають можливість виявити захворювання на найранішій стадії, коли лікування найефективніше. Не відкладайте обстеження — чим раніше встановлено діагноз, тим кращий прогноз хвороби Бехтерева. Раннє виявлення патології — це можливість зберегти активне життя на довгі роки.

Поширені питання

Яка основна ознака хвороби Бехтерева?

Основна ознака хвороби Бехтерева — запальний біль у попереку — він виникає в понад 70 % пацієнтів як перший симптом. Біль триває понад 3 місяці, виникає в молодих людей, частіше до 40 років, посилюється в спокої, особливо вночі та під ранок, зменшується після руху або фізичної активності, супроводжується ранковою скутістю впродовж понад 30–60 хвилин. Важливо розуміти, що це не «механічний» біль, як під час остеохондрозу, і без лікування хвороба призводить до обмеження рухливості.

Що показує МРТ за хвороби Бехтерева?

МРТ за хвороби Бехтерева показує ранні ознаки запалення, які не можна побачити на рентгені. Основні знахідки на МРТ — двосторонній або односторонній сакроілеїт (запалення крижово-клубових суглобів), набряк кісткового мозку в хребцях, ерозії крайових пластинок хребців, зміни висоти міжхребцевих дисків, запалення зв’язок хребта, синовіт (запалення суглобової оболонки), ентезит (запалення місць прикріплення зв’язок і сухожиль), запалення міжхребцевих суглобів хребта. МРТ бачить зміни навіть в тих випадках, коли рентген ще «чистий», за 2–5 років до появи рентгенологічних ознак хвороби Бехтерева.

Чи виліковна хвороба Бехтерева?

Хвороба Бехтерева не виліковна повністю, але її можна ефективно контролювати. На практиці це означає, що:

  • захворювання хронічне й аутоімунне;
  • це не зношування хребта;
  • сучасна медицина не має можливостей повністю усунути причину хвороби Бехтерева (зокрема через багатофакторність захворювання — на його виникнення впливає генетична схильність, порушення роботи імунної системи, перенесені кишкові та урогенітальні інфекції, хронічне запалення місць прикріплення зв’язок і сухожиль до кістки, шкідливі звички, хронічний стрес, порушення мікробіома кишківника тощо);
  • за ранньої терапії можна уповільнити або зупинити прогресування.

Правильне лікування хвороби Бехтерева допомагає досягти зменшення болю та ранкової скутості, придушення запалення в суглобах і хребті, збереження рухливості та працездатності, запобігання анкілозу — зрощення хребців. Тому хвороба Бехтерева — це не вирок, але й не захворювання, яке можна безпечно ігнорувати.

Що не можна робити під час хвороби Бехтерева?

Під час хвороби Бехтерева є дії, які пришвидшують прогресування та посилюють симптоми. Їх важливо уникати. Тобто у жодному разі не можна:

  • ігнорувати біль і скутість, терпіти та відкладати лікування;
  • вести малорухливий спосіб життя;
  • повністю відмовлятися від фізичних навантажень — без них хребет швидше втрачає свою гнучкість;
  • займатися травматичними видами спорту (наприклад, контактними єдиноборствами, стрибками з ударним навантаженням, важкою атлетикою);
  • самостійно скасовувати препарати, навіть за поліпшення самопочуття — це підвищує ризик загострення захворювання;
  • покладатися тільки на знеболювальні — вони знімають симптоми, але не пригнічують запалення, хвороба і далі прогресує;
  • курити — на думку експертів, куріння посилює запалення і пацієнти, які курять, швидше втрачають рухливість.

Якщо повноцінної профілактики хвороби Бехтерева немає, оскільки захворювання має генетичну основу, то з її наслідками можна боротися. Наприклад, ризик важкого перебігу та ускладнень знижують: контроль запалення, щоденна рухливість (зокрема лікувальна гімнастика для хребта та вправи на розтяжку й поставу), дихальна гімнастика для збереження рухливості грудної клітки, повна відмова від куріння, підтримання нормальної маси тіла, здоровий сон, робоча поза без тривалого статичного навантаження, контроль щільності кісткової тканини через ризик остеопорозу, регулярні огляди офтальмолога для раннього виявлення ушкоджень очей тощо. Під час хвороби Бехтерева є важливою дисципліна. Правильні обмеження допомагають зберегти активне життя на роки.

Скільки живуть із хворобою Бехтерева?

За своєчасного лікування та спостереження під час хвороби Бехтерева тривалість життя наближена до загальної популяції. Прогноз безпосередньо залежить від того, на якій стадії був встановлений діагноз, активності запального процесу, реакції організму на терапію, наявності ускладнень із боку серця та легенів, способу життя, який веде хворий.