Епідидиміт

Симптоми, причини та діагностика епідидиміту

Епідидиміт — це запалення придатка яєчка (епідидимусу), яке супроводжується болем і набряком калитки. Епідидимус є довгою спіральною трубкою, яка проходить позаду кожного яєчка, зберігає і транспортує сперматозоїди від яєчка до сім'явиносної протоки. Цей патологічний стан трапляється частіше, ніж ви думаєте. За статистикою, щорічно приблизно 1 з 1000 чоловіків стикається з епідидимітом.

Важливо розуміти, що запалення придатка яєчка є п'ятою за частотою урологічною проблемою серед чоловіків у віці 18–50 років. Без своєчасного лікування епідидиміт має змогу призвести до серйозних ускладнень, включно з абсцесами, хронічним болем і навіть безпліддям. Тому раннє виявлення та правильна діагностика є критично важливими. У цій статті поговоримо про те, як проявляється епідидиміт, чому він розвивається і яка діагностика буде потрібна в разі появи його симптомів.

Основні симптоми епідидиміту

Симптоматика повністю залежить від форми епідидиміту та його стадії.

Гострий епідидиміт

Гостра форма захворювання розвивається впродовж декількох днів і має характерні прояви:

  • біль у калитці — найчастіше поступово наростає (зазвичай з одного боку), починається в поперековій ділянці й поширюється на калитку, посилюється під час ходьби або фізичної активності;
  • візуальні зміни — набряк і припухлість калитки, почервоніння шкіри калитки, підвищення температури шкірного покриву в ділянці запалення;
  • супутні симптоми — підвищення температури тіла й озноб (трапляється у 25 % дорослих із гострим епідидимітом, але досягає 71 % у дітей), болісне сечовипускання (дизурія), пришвидшене сечовипускання, виділення з уретри, кров у спермі.

Симптоми гострого епідидиміту зазвичай розвиваються повільно, упродовж 1–2 днів, на відміну від перекруту яєчка, де біль виникає раптово і вимагає невідкладної допомоги.

Хронічний епідидиміт

Хронічна форма діагностується, коли симптоми епідидиміту зберігаються понад 6 тижнів. До особливостей хронічного перебігу належать:

  • помірний біль або дискомфорт у ділянці калитки;
  • періодичний характер симптомів (поява та зникнення);
  • відсутність вираженого набряку або почервоніння.

Середній вік пацієнтів із хронічним епідидимітом становить 49 років, а тривалість симптомів до встановлення діагнозу має можливість досягати 5 років.

Хронічна форма значно впливає на якість життя: пацієнти постійно думають про свій стан, це заважає повсякденній активності й нерідко супроводжується депресивними розладами.

Підгострий епідидиміт

Підгострий епідидиміт проявляється менш яскраво, ніж гострий, але включає дискомфорт, ущільнення та болючість придатка яєчка під час пальпації, тупий біль у калитці, паху або попереку, а іноді — субфебрильну температуру, пришвидшене сечовипускання та болючість під час еякуляції, залишаючись в основному хронічним станом, який загострюється.

Причини розвитку епідидиміту

Причини розвитку епідидиміту поділяють на інфекційні та неінфекційні. Їх важливо визначити, оскільки від цього залежить лікування.

Інфекційні причини

У молодих і сексуально активних людей (до 35 років) гонорея і хламідіоз є найчастішими причинами. Бактерії потрапляють під час статевого контакту й мігрують через сечостатеву систему до придатка яєчка.

Основні збудники:

  • Chlamydia trachomatis (хламідія) — відповідає за дві третини гострих випадків у сексуально активних чоловіків;
  • Neisseria gonorrhoeae (гонокок);
  • Mycoplasma genitalium.

У чоловіків від 35 років найчастіше причиною стають кишкові бактерії, які потрапляють у придаток яєчка під час зворотного потоку інфікованої сечі на тлі збільшення простати, інфекцій сечовивідних шляхів, закорковування сечовивідних шляхів. Основний збудник — Escherichia coli.

Також епідидиміт провокують такі інфекції, як-от:

  • туберкульоз (рідко, але трапляється);
  • віруси (з-поміж іншого — вірус епідемічного паротиту);
  • грибки (у пацієнтів зі зниженим імунітетом).

Неінфекційні причини

  • Травми калитки.
  • Надмірні фізичні навантаження або повторювані рухи (особливо в спортсменів).
  • Операції на сечостатевій системі (включно з простатектомією).
  • Використання сечового катетера.
  • Вазектомія (у 4 % випадків із великою ймовірністю розвинеться запалення).
  • Тривале приймання аміодарону (препарату для лікування аритмії).
  • Хімієтерапія під час раку сечового міхура.
  • Системні захворювання — саркоїдоз, синдром Бехчета тощо.

Чинники ризику

Імовірність розвитку епідидиміту підвищують:

  • незахищені статеві контакти;
  • інфекції сечостатевої системи в анамнезі;
  • наявність анатомічних аномалій сечостатевої системи;
  • вік (піки захворюваності: до 2 років, 6+ років, 20–39 років, 60+ років);
  • рідкісне спорожнення сечового міхура;
  • недавні хірургічні втручання в ділянці таза.

Сучасна діагностика епідидиміту

Діагностика починається з ретельного збору анамнезу та фізикального огляду. Лікар звертає увагу на:

  • характер і локалізацію болю;
  • наявність виділень з уретри;
  • статеву активність і використання захисту;
  • перенесені інфекції сечовивідних шляхів;
  • симптом Прена (полегшення болю під час підняття калитки).

Важливо виключити перекрут яєчка — невідкладний стан, що вимагає негайної хірургічної допомоги. На відміну від епідидиміту, під час перекруту біль виникає раптово, часто супроводжується нудотою та блювотою.

Після первинної консультації призначають:

  • лабораторні дослідження — загальний аналіз сечі (виявляє наявність лейкоцитів і еритроцитів, що вказують на запалення або інфекцію), посів сечі (визначає збудник і його чутливість до антибіотиків), мазок з уретри, ПЛР на ІПСШ, загальний аналіз крові;
  • інструментальна діагностика — УЗД, МРТ або КТ.

Інструментальна діагностика

УЗД калитки з доплерографією — золотий стандарт діагностики епідидиміту. Цей метод безпечний і безболісний, не використовує іонізуюче випромінювання, проводиться впродовж 15–20 хвилин, дає точну інформацію про стан калитки. УЗД дає можливість виявити ключові ознаки епідидиміту: змінену ехогенність придатка яєчка й посилену перитестикулярну перфузію (кровотік). Ультразвук бачить:

  • збільшення розміру придатка яєчка;
  • зміну ехогенності тканин (зазвичай зниження);
  • посилений кровотік у придатку (під час доплерографії);
  • потовщення стінок калитки;
  • наявність рідини навколо яєчка (реактивне гідроцеле);
  • можливі ускладнення: абсцеси, інфаркт яєчка тощо;
  • допомагає визначити, про який процес йдеться: це односторонній чи двосторонній епідидиміт, на якій стадії є процес тощо.

МРТ калитки має 93 % чутливість і 100 % специфічність для діагностики перекруту яєчка й є корисною для диференціації епідидиміту від перекруту, коли результати УЗД неоднозначні. МРТ призначають:

  • за неясних результатів УЗД;
  • для оцінювання поширеності запалення;
  • у разі підозри на абсцес або пухлину;
  • для детальної візуалізації сім’яного канатика й навколишніх тканин.

Серед її переваг під час діагностики двостороннього й одностороннього епідидиміту: висока роздільна здатність м’яких тканин, можливість оцінювання навіть мінімальних змін, проведення дослідження без променевого навантаження, детальна візуалізація ускладнень патології придатків яєчка.

Комп’ютерна томографія не є первинним методом діагностики епідидиміту, але її застосовують в певних ситуаціях:

  • оцінювання ускладнень (абсцеси, флегмона тощо);
  • пошук причин у черевній порожнині й заочеревинному просторі;
  • підозра на пієлонефрит або камені сечоводу;
  • оцінювання лімфатичних вузлів.

Ускладнення епідидиміту

Якщо немає адекватного лікування, на тлі важкої стадії епідидиміту розвивається:

  • абсцес придатка яєчка — гнійне розплавлення тканин;
  • епідидимоорхіт — поширення запалення на саме яєчко;
  • інфаркт яєчка — порушення кровопостачання;
  • хронічний біль;
  • безпліддя — особливо за двостороннього або хронічного перебігу;
  • сепсис (у важких випадках).

Профілактика епідидиміту

  • Зниження ризику інфекцій — використання презервативів під час статевих контактів, регулярне обстеження на ІПСШ, своєчасне лікування інфекцій сечовивідних шляхів, уникнення травм ділянки паху.
  • Повне спорожнення сечового міхура.
  • Дотримання особистої гігієни.
  • Виключення переохолоджень.
  • Регулярні профілактичні огляди в уролога (особливо після 35 років).

Епідидиміт — серйозне, але таке, що піддається лікуванню, захворювання. Ключ до успішного одужання — своєчасна діагностика. Сучасні методи візуалізації, особливо УЗД із доплерографією та МРТ, дають можливість точно встановити діагноз, оцінити поширеність процесу та виявити ускладнення. У діагностичному центрі «RADI» можна пройти інформативне ультразвукове дослідження на сучасному обладнанні експертного класу. Наші фахівці мають багатий досвід діагностики урологічних захворювань і допоможуть виявити проблему на ранній стадії. Чим раніше розпочато лікування, тим вищі шанси на повне одужання без ускладнень. Не відкладайте візит до лікаря в разі появи тривожних симптомів.

Поширені питання

Що таке придатки яєчок?

Придатки яєчок — це парні органи чоловічої репродуктивної системи. Вони розташовані позаду кожного яєчка. Їхні основні функції — накопичення сперматозоїдів, їхнє дозрівання, транспортування сперми в сім'явиносний проток. Придаток складається з довгого звивистого каналу. Його довжина досягає 5–6 метрів у розправленому вигляді. Порушення в їхній роботі можуть знижувати фертильність. Часта їхня патологія — епідидиміт, тобто запалення придатка яєчка.

У чому небезпека епідидиміту?

Епідидиміт небезпечний своїми ускладненнями, особливо без лікування. До основних ризиків запалення придатка яєчка можна віднести сильний і тривалий біль, перехід у хронічну форму, утворення абсцесу, поширення інфекції на яєчко, порушення відтоку сперми, зниження якості сперматозоїдів, безпліддя за двостороннього процесу. На думку експертів, ускладнення розвиваються у 20–40 % чоловіків без своєчасної терапії. Раннє лікування епідидиміту значно знижує ризики.

Скільки триває епідидиміт?

Тривалість епідидиміту залежить від форми та лікування. Гострий епідидиміт триває 7–14 днів за своєчасної терапії, залишкові болі можуть зберігатися до 3–4 тижнів, а хронічний — місяцями, для його перебігу типові періоди загострень і ремісій. Без лікування симптоми затягуються та підвищується ризик ускладнень (зокрема безпліддя). За результатами клінічних спостережень, ранній початок терапії скорочує терміни хвороби майже вдвічі.

Як відрізнити епідидиміт від перекруту?

Відрізнити епідидиміт від перекруту яєчка важливо. Перекрут — невідкладний стан. За епідидиміту біль наростає поступово, часто є температура, біль зменшується під час підняття калитки, можливі симптоми інфекції сечових шляхів. А за перекруту яєчка різкий біль з'являється раптово, швидко посилюється набряк, часто з'являється нудота та блювота, біль не зменшується під час підняття калитки. У разі підозри на перекрут лік йде на години. Терміново потрібна медична допомога.

Як виглядає епідидиміт на УЗД?

На УЗД епідидиміт має характерні ознаки — збільшення та потовщення придатка яєчка, зниження або неоднорідність ехогенності, нечіткі контури, посилений кровотік під час доплеру, реактивне гідроцеле — рідина навколо яєчка, набряк тканин калитки; за хронічної форми можливі ущільнення та кальцинати. УЗД допомагає підтвердити діагноз і відрізнити епідидиміт від перекруту.

Чи можуть у разі підозри на епідидиміт відправити на МРТ або КТ?

У разі підозри на епідидиміт МРТ і КТ застосовують рідко. Однак їх можуть призначити за сумнівних результатів УЗД, підозрі на пухлину, абсцес або ускладнення, хронічного або рецидивного процесу. Найчастіше діагноз ставлять без томографії, використовуючи УЗД і лабораторну діагностику.