Ендометрит: прояви та методи діагностики
Ендометрит — це одне з найпоширеніших запальних захворювань жіночої репродуктивної системи, яке вражає внутрішню слизову оболонку матки. На думку експертів ВООЗ, щорічно реєструється приблизно 448 млн нових випадків запальних захворювань органів малого таза, серед яких ендометрит займає одну з провідних позицій. Поширеність захворювання, за різними медичними джерелами, становить від 20 до 60 % серед жінок репродуктивного віку. За цих умов 80–90 % клінічних випадків припадає саме на жінок дітородного віку 20–30 років. Ця наша стаття допоможе вам розібратися в проявах хвороби та сучасних методах її діагностики.
Що таке ендометрій і чому він запалюється
Щоб зрозуміти суть захворювання, важливо знати, що таке ендометрій. Це внутрішній шар матки, який виконує критично важливу роль у репродуктивній функції жінки. Ендометрій складається з двох шарів: базального (постійного) і функціонального, що повністю оновлюється щомісяця під впливом статевих гормонів.
У нормі порожнина матки захищена від інфекцій природними бар'єрами й місцевим імунітетом. Однак за певних умов захисні механізми слабшають, і хвороботворні мікроорганізми проникають у неї, спричиняючи запалення ендометрію.
Водночас важливо розрізняти ендометрит і ендометріоз — це абсолютно різні захворювання, які часто плутають через схожі назви. Ендометрит — це запалення слизової оболонки матки (суфікс «-ит» вказує на запальний процес), а ендометріоз — це патологічне розростання клітин, схожих на ендометрій, за межами порожнини матки.
Причини виникнення ендометриту
Ендометрит розвивається за потрапляння інфекційного агента в порожнину матки. Є дві основні групи збудників:
- специфічні інфекції — хламідії, гонококи, герпесвіруси, мікоплазми й токсоплазми, туберкульозні мікобактерії, грибкові інфекції (кандиди, променисті грибки та ін.);
- неспецифічні інфекції — стрептококи групи B, стафілококи, кишкова паличка (E. coli), анаеробні бактерії.
Найчастіше ендометрит розвивається після:
- пологів (особливо ускладнених) — післяпологовий ендометрит трапляється у 1 % жінок після природних пологів і у 5–10 % після незапланованого кесаревого розтину;
- абортів і викиднів;
- діагностичних вискоблювань;
- встановлення внутрішньоматкових контрацептивів;
- гінекологічних операцій.
До чинників ризику запалення внутрішнього шару слизової оболонки матки належить зниження імунітету, тривале використання внутрішньоматкових контрацептивів, незахищені статеві контакти, бактеріальний вагіноз, недотримання правил інтимної гігієни та хронічні вогнища інфекції.
Форми та клінічні прояви ендометриту
Залежно від форми та стадії розвитку запалення ендометрію має особливості клінічних проявів, які потрібно знати.
Гострий ендометрит
Гостра форма захворювання розвивається швидко — зазвичай на 3–4 добу після потрапляння інфекції в порожнину матки. Захворювання триває до 30 днів і супроводжується яскравими симптомами. Основними проявами гострого ендометриту вважаються такі ознаки, як-от:
- підвищення температури тіла до 38–39°С;
- гострі або ниючі болі внизу живота, які можуть віддавати в поперек або промежину;
- патологічні виділення зі статевих шляхів — зі специфічним запахом, домішками гною або крові;
- озноб, пітливість, загальна слабкість;
- нездужання, головний біль, зниження апетиту;
- дискомфорт або спазми під час інтимної близькості;
- пришвидшене серцебиття.
Під час огляду лікар визначає збільшену, м'яку й болючу під час пальпації матку. В аналізі крові виявляється лейкоцитоз — збільшення кількості лейкоцитів, що вказує на запальний процес.
Післяпологовий ендометрит
Це найпоширеніша форма гострого ендометриту, перебіг якої є особливо важким. Симптоми зазвичай з'являються впродовж 24–72 годин після пологів:
- висока температура та виражена інтоксикація;
- сильна болючість матки;
- виділення з кров'ю та неприємним запахом;
- блідість шкірних покривів;
- тахікардія.
Хронічний ендометрит
Хронічна форма розвивається, коли гостре запалення не було вчасно й адекватно проліковано. Захворювання протікає хвилеподібно — з періодами загострень і ремісій. Поширеність хронічного ендометриту серед жінок із безпліддям варіює від 2,8 до 68 %, а в пацієнток із невдалими спробами ЕКЗ досягає 30–60 %.
Особливості хронічного ендометриту:
- невиражена симптоматика — захворювання має можливість тривалий час не мати явних класичних ознак ендометриту;
- порушення менструального циклу — рясні, болісні або нерегулярні менструації;
- тягучі болі внизу живота;
- нерясні або помірні патологічні виділення;
- структурні зміни ендометрію — атрофія, гіпертрофія, утворення фіброзних спайок і дрібних кіст.
Чому ендометрит небезпечний
Згідно зі статистикою гінекологів, понад 10 % випадків безпліддя пов'язані саме з хронічним ендометритом. А все тому, що тривале запалення призводить до деструктивних змін у тканині ендометрія, порушується його здатність прийняти запліднену яйцеклітину.
До основних ускладнень ендометриту належать:
- Репродуктивні проблеми — безпліддя (порушення процесу імплантації ембріона), підвищені ризики самовільного викидня та імплантації поза порожниною матки (позаматкової вагітності), невдачі під час ЕКЗ.
- Поширення інфекції — ендоміометрит (запалення переходить на м'язовий шар матки), панметрит (ураження всіх шарів органу), сальпінгоофорит (запалення маткових труб і яєчників), перитоніт (поширення інфекції в черевній порожнині).
- Інші — дисфункція яєчників і гормональні порушення, гіперплазія ендометрія (передраковий стан), спайковий процес у малому тазу, хронічний больовий синдром.
Щоб знизити ризики ускладнень, виявлення та лікування ендометриту має бути проведено на ранніх стадіях його формування.
Сучасні методи діагностики ендометриту
Діагностика ендометриту вимагає комплексного підходу, особливо за хронічної форми захворювання, яка має можливість протікати безсимптомно.
Клінічне опитування та огляд
Перший етап діагностики — бесіда з пацієнткою та гінекологічний огляд. Лікар збирає інформацію про:
- характерні скарги та терміни їхньої появи;
- перенесені гінекологічні втручання;
- особливості менструального циклу;
- репродуктивний анамнез.
Під час огляду лікар має можливість виявити болючість і збільшення матки, патологічні виділення.
Лабораторна діагностика
Для уточнення стану пацієнтки часто призначають клінічний аналіз крові — виявляє ознаки запалення (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ), мікроскопічне дослідження мазка з піхви, бактеріологічний посів — визначення збудника і його чутливості до антибіотиків, ПЛР-діагностику специфічних інфекцій, цитологічне дослідження.
УЗД органів малого таза
Ультразвукове дослідження органів малого таза — найдоступніший і найпоширеніший метод діагностики ендометриту. УЗД не має абсолютних протипоказань, є безпечним і має можливість проводитися необмежену кількість разів. Підходить як трансвагінальне (датчик вводиться в піхву), так і трансабдомінальне (датчик встановлюється на поверхню живота) УЗД. Однак найкращим методом для діагностики ендометриту вважається трансвагінальне УЗД, воно забезпечує максимально чітку візуалізацію органів малого таза.
Ознаками ендометриту на УЗД є:
- зміна товщини ендометрію — витончення або потовщення, невідповідність фазі менструального циклу;
- неоднорідна структура ендометрію;
- наявність патологічних вогнищ;
- рідина в порожнині матки;
- розширення порожнини матки;
- нечіткість межі між ендометрієм і міометрієм.
Оптимальний час для УЗД у разі підозри на хронічний ендометрит — друга фаза менструального циклу, перед початком менструації, коли патологічні зміни найпомітніші. Іноді лікар призначає УЗД у першій фазі — через тиждень після закінчення менструації.
На підставі тільки УЗД встановити остаточний діагноз хронічного ендометриту не можна. Однак цей метод дає можливість лікарю запідозрити захворювання та спрямувати на додаткові дослідження.
МРТ малого таза
Магнітно-резонансна томографія малого таза забезпечує високу контрастність зображень і дає можливість зробити детальні знімки в різних площинах, що значно спрощує діагностику й робить її більш інформативною. Перевагами МРТ за ендометриту є:
- чітка візуалізація ендометрію;
- оцінювання локального або дифузного розширення ендометрію;
- виявлення вузлових утворень і їхньої точної локалізації;
- діагностика поширення процесу на м'язовий шар матки;
- оцінювання стану піхви, цервікального каналу та прилеглих тканин;
- відсутність променевого навантаження (на відміну від КТ).
До обмежень МРТ можна віднести:
- тривалість дослідження — потрібно лежати нерухомо понад 30 хвилин;
- обмеження за вагою — не підходить пацієнткам із вагою понад 200 кг;
- протипоказання за наявності кардіостимуляторів і металевих імплантатів.
МРТ особливо інформативна, якщо є потреба в диференціальній діагностиці ендометриту з іншими захворюваннями — міомою матки, ендометріозом, злоякісними пухлинами тощо.
КТ малого таза
Комп'ютерна томографія малого таза рідше використовується для діагностики ендометриту через випромінювання та потребу введення рентгеноконтрастного препарату. Цей метод призначають у складних діагностичних випадках, коли інші дослідження не дали однозначних результатів.
Гістероскопія
Це ендоскопічний метод, за якого в порожнину матки вводять тонкий оптичний інструмент — гістероскоп із камерою. Зображення проєктується на монітор, що дає можливість лікарю детально оглянути всю порожнину матки.
Під час гістероскопії можливі:
- візуальний огляд ендометрію;
- виявлення змін, які не виявляються під час УЗД;
- взяття біопсії (зразка тканини) для гістологічного дослідження;
- одночасне лікування деяких патологій.
Як і УЗД, гістероскопія дає можливість запідозрити хронічний ендометрит, але не є достатньою для остаточного діагнозу.
Пайпель-біопсія ендометрія
Це малоінвазивний метод отримання зразка тканини ендометрія для гістології. Процедура проводиться спеціальним одноразовим інструментом — пайпелем (тонкою пластиковою трубочкою) і не вимагає наркозу.
Біопсію проводять суворо в першу фазу менструального циклу (на 7–10 день). У другій фазі в ендометрії можуть з’являтися лімфоцити як нормальне явище, що іноді помилково розцінюється як запалення.
Гістологічне та імуногістохімічне дослідження
Це «золотий стандарт» діагностики хронічного ендометриту. Дослідження біоптату під мікроскопом дає можливість виявити:
- інфільтрацію лімфоцитами та плазматичними клітинами — головний діагностичний критерій;
- склероз спіральних артерій ендометрію;
- вогнищеву гіпертрофію базального шару;
- фіброз строми (вказує на давність процесу).
Імуногістохімічний метод підвищує точність діагностики, особливо коли виявлення плазматичних клітин ускладнене.
У діагностичному центрі «RADI» можна пройти УЗД, МРТ і КТ органів малого таза на сучасному обладнанні — Philips Ingenia Ambition S 1.5T (МРТ), Philips Incisive CT Plus (КТ) і Philips EPIQ Elite (УЗД) 2022 року.
Профілактика ендометриту
Ендометрит можна запобігти, дотримуючись простих рекомендацій щодо:
- регулярної інтимної гігієни з використанням спеціальних засобів зі зниженим pH;
- носіння спідньої білизни з натуральних тканин;
- використання бар'єрної контрацепції під час статевих контактів;
- своєчасного лікування інфекцій статевих шляхів;
- лікування антибіотиками — тільки за призначенням лікаря (з-поміж іншого — після абортів і гінекологічних втручань);
- регулярних профілактичних оглядів у гінеколога — мінімум раз на 6–12 місяців;
- зміцненню імунітету — повноцінне харчування, фізична активність, достатній сон тощо.
Наш діагностичний центр є обладнаним для точної інструментальної діагностики ендометриту: від УЗД експертного класу до МРТ. Не затягуйте з візитом, пам'ятайте, що раннє виявлення ендометриту — це ключ до успішного лікування та збереження репродуктивного здоров'я. Не ігноруйте тривожні симптоми й регулярно проходьте профілактичні огляди в гінеколога. Ваше здоров'я — у ваших руках!
Поширені питання
Які місячні за ендометриту?
За ендометриту місячні часто змінюються. Це пов'язано із запаленням слизової оболонки матки. Вони стають рясними або, навпаки, мізерними, менструація подовжується — понад 7 днів, цикл нерегулярний, з'являються згустки крові, болі внизу живота сильніші за звичайні, мажучі виділення до або після місячних, неприємний запах (за гострої форми). За результатами клінічних спостережень, порушення циклу мають до 60–70 % жінок з ендометритом. За таких симптомів потрібна консультація гінеколога.
Чи можна вести статеве життя під час ендометриту?
Вести статеве життя під час ендометриту не рекомендується, особливо в гострій фазі. Секс часто посилює запалення, підвищує ризик поширення інфекції, уповільнює одужання, посилює біль і кров'янисті виділення. За хронічного ендометриту рішення приймають індивідуально. Орієнтуються на симптоми й етап лікування. За клінічними даними, дотримання статевого спокою під час терапії знижує ризик ускладнень. Оптимально відновлювати інтимне життя вже після лікування.
Що небезпечніше: ендометрит чи ендометріоз?
Ендометріоз вважається більш серйозним і потенційно небезпечним захворюванням, ніж ендометрит. Це хронічний стан, за якого тканина, подібна до ендометрію, розростається поза маткою, часто призводячи до безпліддя, хронічних болів і серйозних ускладнень, тоді як ендометрит за своєчасного лікування в гострій фазі часто виліковний, хоча хронічний ендометрит також небезпечний безпліддям і невиношуванням. Ендометріоз неможливо повністю вилікувати, тільки контролювати симптоми і якість життя. Крім того, за важкого перебігу він підвищує ризик передчасної смерті, зокрема тому, що іноді переходить у рак (0,05–10 % випадків).
Що не можна під час ендометриту?
Під час ендометриту не можна:
- вести статеве життя до закінчення лікування;
- використовувати тампони й робити спринцювання;
- відвідувати лазню, сауну, приймати гарячі ванни;
- переохолоджуватися;
- займатися інтенсивним спортом;
- самостійно припиняти лікування;
- приймати гормони та антибіотики без призначення лікаря.
Ігнорування цих правил підвищує ризик хронізації та проблем із фертильністю.
Що покаже УЗД за ендометриту?
УЗД допомагає запідозрити ендометрит, але діагноз завжди клінічний.
Ультразвук допомагає побачити:
- потовщений і неоднорідний ендометрій;
- нечіткі контури слизової;
- рідину або гній у порожнині матки;
- газові включення під час гострої форми;
- розширення порожнини матки;
- посилений кровотік під час доплерографії;
- синехії та витончення ендометрію під час хронічного процесу.
