Синдром кінського хвоста

Що таке синдром «кінського хвоста» й роль МРТ у його діагностиці

Раптова слабкість у ногах, втрата контролю над сечовим міхуром, оніміння в ділянці промежини — ці симптоми можуть здаватися неприємними, але нешкідливими. Насправді вони можуть сигналізувати про синдром кінського хвоста — рідкісний, але дуже небезпечний стан, який вимагає негайної медичної допомоги. Затримка навіть на кілька годин іноді призводить до незворотних наслідків, включно з паралічем нижніх кінцівок і постійною недієздатністю тазових органів. У цій статті ми розберемо, що таке синдром кінського хвоста, як його розпізнати й чому МРТ є золотим стандартом діагностики цієї патології.

Що таке синдром кінського хвоста

Спинний мозок закінчується приблизно на рівні першого-другого поперекового хребця. Нижче цього рiвня в хребетному каналі є пучок нервових корінців, який зовні нагадує кінський хвіст — звідси й назва (лат. Cauda Equina Syndrome).

Ці нервові корінці відповідають за критично важливі функції:

  • рух і чутливість нижніх кінцівок;
  • контроль сечовипускання та дефекації;
  • сексуальну функцію;
  • чутливість у ділянці промежини, сідниць і внутрішньої поверхні стегон.

Синдром кінського хвоста розвивається, коли ці нервові корінці піддаються здавленню. Компресія порушує передачу нервових імпульсів, що призводить до дисфункції всіх перерахованих систем. Без своєчасного лікування нерви можуть необоротно пошкодитися через механічне здавлення та порушення кровопостачання.

Наскільки поширений синдром кінського хвоста

Синдром кінського хвоста вважається рідкісним станом. На думку експертів, він трапляється в 1 на 30 000–100 000 осіб щорічно. Це становить приблизно 3 % від усіх випадків гриж міжхребцевих дисків.

Цікавий факт: дослідження, опубліковане в журналі The Lancet у 2022 році, показало, що найбільше випадків спостерігається в жінок у віці 30–39 років — 7,2 на 100 000 жінок на рік. У чоловіків пік захворюваності припадає на вік 30–40 років.

Причини розвитку синдрому кінського хвоста

Найчастіша причина синдрому кінського хвоста — це масивна грижа міжхребцевого диска в поперековому відділі, яка видавлюється в хребетний канал і здавлює нервові корінці. За статистикою, грижа диска є причиною синдрому в 45 % випадків. Найчастіше уражаються рівні L4-L5 і L5-S1.

До інших причин «кінського хвоста» належать:

  • травми хребта — переломи, вивихи зі зміщенням кісткових уламків;
  • пухлини — доброякісні та злоякісні новоутворення хребта;
  • епідуральні гематоми — скупчення крові в хребетному каналі після травми або операції;
  • інфекції — епідуральний абсцес і спинальні інфекції;
  • стеноз хребетного каналу — звуження каналу через дегенеративні зміни;
  • запальні захворювання — анкілозуючий спондиліт і ревматоїдний артрит хребта;
  • рідкісні причини — ускладнення після спінальної анестезії та хіропрактичних маніпуляцій.

Симптоми синдрому кінського хвоста

Синдром кінського хвоста має характерний комплекс симптомів.

  1. Порушення функції сечового міхура й кишківника — це найчастіший і найтривожніший симптом:
  • затримка сечі — сечовий міхур наповнюється, але людина не відчуває позивів до сечовипускання (трапляється у 60 % пацієнтів);
  • нетримання сечі або калу — втрата контролю над сфінктерами;
  • відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
  • зміна струменя сечі — слабкий або переривчастий.
  1. «Сідлоподібна анестезія» — втрата чутливості або оніміння в ділянці, яка контактує із сідлом під час верхової їзди — промежина, сідниці, внутрішня поверхня стегон, ділянка навколо статевих органів. Часто це описують як відчуття поколювання, мурашок або повного оніміння.
  2. Рухові порушення та порушення чутливості в ногах:
  • слабкість у ногах — частіше двостороння, прогресує до паралічу;
  • сильний біль у попереку — часто з іррадіацією в одну або обидві ноги;
  • оніміння та/або поколювання в ногах;
  • зниження або відсутність рефлексів — особливо ахіллового рефлексу (проявляється скороченням литкових м’язів і підошовним згинанням стопи у відповідь на удар молоточком по ахілловому сухожилку).
  1. Сексуальна дисфункція — еректильна дисфункція в чоловіків і зниження чутливості в жінок.

Симптоми синдрому кінського хвоста можуть розвиватися гостро (упродовж декількох годин) або поступово (упродовж днів, тижнів). Гострий початок частіше пов’язаний із грижею диска, поступовий — з пухлинами або стенозом. Однак у будь-якому із цих випадків кінський хвіст — це екстрена ситуація!

Чому під час синдрому кінського хвоста час є критично важливим

Синдром кінського хвоста — це неврологічна катастрофа, що вимагає невідкладної допомоги. Є так зване «золоте вікно» — період у 24–48 годин від початку симптомів, коли хірургічна декомпресія (усунення здавлення) може запобігти незворотним ушкодженням.

Дослідження показують, що пацієнти, прооперовані впродовж 48 годин, мають значно кращі результати у відновленні:

  • рухової функції ніг;
  • чутливості;
  • контролю над сечовим міхуром і кишківником.

У разі затримки операції понад 48 годин збільшується ризик постійної інвалідності. Навіть за своєчасного лікування у 40–60 % пацієнтів можуть зберігатися залишкові порушення функції тазових органів.

Діагностика синдрому кінського хвоста

У разі підозри на синдром кінського хвоста лікар-невролог проводить ретельне неврологічне обстеження:

  • оцінює силу м’язів ніг;
  • перевіряє чутливість у різних ділянках;
  • тестує рефлекси;
  • проводить пальцеве ректальне дослідження для оцінювання тонусу сфінктера.

Однак клінічних даних недостатньо! Для підтвердження діагнозу та визначення причини здавлення потрібна візуалізація.

МРТ — золотий стандарт діагностики синдрому кінського хвоста

Магнітно-резонансна томографія поперекового відділу хребта є методом вибору під час синдрому кінського хвоста.

До переваг діагностики синдрому кінського хвоста на МРТ належать:

  1. Чудова візуалізація м’яких тканин
  • Чітко показує спинний мозок і нервові корінці.
  • Детально візуалізує міжхребцеві диски та їхній вміст.
  • Дає можливість побачити запалення, набряк нервових корінців тощо.
  1. Визначення причини здавлення
  • Грижі міжхребцевих дисків — розмір, локалізація, ступінь пролабування.
  • Пухлини — розташування, розміри, характер росту.
  • Гематоми — свіжі або старі скупчення крові.
  • Абсцеси та запальні процеси.
  • Ступінь звуження хребетного каналу.
  1. Проводиться без променевого навантаження
  • На відміну від КТ, МРТ не використовує рентгенівське випромінювання.
  • Безпечна для проведення повторних досліджень.
  1. Оцінювання ступеня компресії
  • Показує, наскільки виражене здавлення нервових структур.
  • Допомагає визначити стадію синдрому кінського хвоста, а значить — і терміновість хірургічного втручання.

Що показує МРТ у разі синдрому кінського хвоста

На знімках із МРТ у разі синдрому кінського хвоста лікар бачить:

  • стиснення нервових корінців — деформація або зміщення пучка кінського хвоста;
  • набряк корінців — підвищений сигнал на певних режимах сканування;
  • джерело компресії — грижа, пухлина, гематома тощо;
  • звуження хребетного каналу — вимірюється в міліметрах;
  • зміни в навколишніх тканинах — запалення та дегенерація.

У разі підозри на синдром кінського хвоста МРТ має бути виконана екстрено, упродовж кількох годин!

Альтернативні методи діагностики синдрому кінського хвоста

  • КТ поперекового відділу хребта з мієлографією — використовується, коли МРТ недоступна або протипоказана (наприклад, за наявності кардіостимулятора). КТ добре візуалізує кісткові структури, переломи, але поступається МРТ у деталізації м’яких тканин і нервів.
  • УЗД сечового міхура — допомагає оцінити затримку сечі та ступінь наповнення міхура.
  • Лабораторні аналізи — аналіз крові на запальні маркери в разі підозри на інфекцію.

Лікування синдрому кінського хвоста без повного обстеження (особливо без якісної візуалізації) не проводиться, оскільки єдиним ефективним методом є екстрена хірургічна декомпресія — операція з усунення здавлення нервових корінців. Операція зазвичай проводиться впродовж декількох годин після підтвердження діагнозу.

Прогноз синдрому кінського хвоста багато в чому залежить від своєчасності початку лікування та якості реабілітації — буде потрібна фізіотерапія для відновлення сили м’язів, тренування сечового міхура й кишківника, медикаментозна та психологічна підтримка. У пацієнтів, прооперованих у перші 24–48 годин, шанси на повне або значне відновлення становлять 70–90 %. У разі затримки операції прогноз гіршає, і багато пацієнтів залишаються з постійними порушеннями.

Профілактика синдрому кінського хвоста

Повністю запобігти синдрому кінського хвоста є неможливим, але можна знизити ризики. Для цього потрібно:

  • своєчасно лікувати проблеми з хребтом;
  • вести здоровий спосіб життя (з-поміж іншого — підтримувати нормальну вагу, виконувати регулярні вправи для зміцнення м’язів спини);
  • негайно звертатися по допомогу за появи тривожних симптомів.

Синдром кінського хвоста трапляється рідко, але наслідки зволікання можуть бути катастрофічними. Знання симптомів і розуміння важливості термінової діагностики можуть врятувати вас або ваших близьких від інвалідності. МРТ поперекового відділу хребта — золотий стандарт діагностики. Тільки МРТ дає повну картину стану нервових структур і можливість визначити причину здавлення. Не відкладайте діагностику в разі підозрілих симптомів! Звертайтеся в діагностичний центр «RADI» для проходження термінового обстеження на сучасному томографі.

Поширені питання

Чому МРТ є золотим стандартом діагностики синдрому кінського хвоста?

МРТ є золотим стандартом діагностики синдрому кінського хвоста тому, що вона забезпечує точну візуалізацію нервових структур і м’яких тканин: дає змогу побачити спинномозкові корінці, міжхребцеві диски, зв’язки й судини, показує точне місце та ступінь компресії корінців кінського хвоста, визначає причину (грижу диска, пухлину, стеноз хребетного каналу або травму). Крім того, метод не використовує іонізуюче випромінювання, що робить його безпечним для повторних досліджень, і з його допомогою можна оцінити ускладнення — побачити набряк спинного мозку, запалення та дегенеративні зміни.

Які ознаки синдрому кінського хвоста можна побачити на МРТ поперекового відділу?

На МРТ поперекового відділу ознаки синдрому кінського хвоста проявляються як компресія та зміщення нервових корінців у хребетному каналі. Крім того, лікар бачить звуження спинномозкового каналу (стеноз), дископатію або грижу міжхребцевого диска, що виступає в просвіт каналу, набряк і запалення м’яких тканин навколо корінців, потовщення або асиметрію корінців, що вказує на компресію, зміну форми дурального мішка, стиснення його задньої або передньої стінки, у деяких випадках — рідинні скупчення (синовіальні кісти або гематоми), що створюють тиск.

МРТ дає можливість точно локалізувати здавлення нервів і визначити його причину. Це критично для планування термінового хірургічного втручання, щоб уникнути незворотних неврологічних порушень.

Чим МРТ відрізняється від КТ у діагностиці синдрому кінського хвоста?

МРТ і КТ використовують для обстеження хребта, але в діагностиці синдрому кінського хвоста МРТ значно інформативніша. Усе тому, що МРТ відмінно показує спинний мозок, корінці, диски, зв’язки й судини, а КТ розрізняє їх погано, концентруючись на кісткових змінах. А це означає, що МРТ точніше визначає причини та ступінь компресії — дає можливість детально оцінити грижу диска, пухлину, стеноз каналу й набряк нервів. Саме тому МРТ вважається золотим стандартом, а КТ — допоміжним методом, який використовується за протипоказань до МРТ або для уточнення кісткових змін.

Чи є синдром кінського хвоста невідкладним станом і коли треба робити МРТ негайно?

Так, синдром кінського хвоста — невідкладний стан, що вимагає термінової діагностики та втручання.

Показаннями для негайного МРТ є:

  • гостра або наростаюча слабкість ніг;
  • порушення функції сечового міхура: затримка сечі, нетримання тощо;
  • порушення функції кишківника: закрепи або нетримання;
  • втрата чутливості в ділянці паху, сідниць, внутрішньої поверхні стегон;
  • сильний біль у попереку з іррадіацією в ноги, що не піддається знеболюванню.

МРТ виявляє точне місце та причину здавлення корінців, що дає змогу планувати екстрену хірургічну декомпресію, щоб запобігти незворотній втраті функцій.

Як підготуватися до МРТ під час синдрому кінського хвоста?

Підготовка до МРТ у разі підозри на синдром кінського хвоста нескладна, але важлива для якості дослідження. Основні моменти, на які потрібно звернути увагу:

  • одягніть вільний одяг без металевих деталей або використовуйте медичний халат;
  • зніміть прикраси, окуляри, слухові апарати, пірсинг, знімні зубні протези тощо;
  • повідомте лікаря про метал у тілі — кардіостимулятор, імпланти, кліпси на судинах, металеві штифти або протези;
  • уточніть потребу в припиненні медикаментозної терапії (під час використання контрастного підсилювача).

Спеціальні обмеження в харчуванні частіше не потрібні, крім випадків введення контрасту.