Що таке паратендиніт і як його діагностують
Біль у ділянці сухожиль — явище, знайоме багатьом. Особливо тим, хто активно займається спортом або проводить більшу частину дня на ногах. Однак не кожен такий біль вказує на проблему безпосередньо з самим сухожиллям. Іноді запалення зачіпає тонку оболонку навколо нього — паратенон (паратендин). Запалення паратендіну називають паратендинітом (або паратенонітом), і воно потребує окремої уваги, оскільки його симптоми легко сплутати з проявами інших патологій, а без точної діагностики — неправильно лікувати.
У цій статті розберемо, що таке паратендиніт, чому виникає та як проявляється запалення навколосухожильної оболонки, а головне — як сучасні методи візуалізації допомагають встановити правильний діагноз.
Що таке паратендиніт
Щоби зрозуміти, що саме запалюється за паратендиніту, уявіть звичайний електричний кабель. Сам дріт (сухожилля) передає «сигнал» від м’яза до кістки. Проте зовні він обгорнутий захисною оболонкою — ізоляцією. Цю оболонку в медицині називають паратеноном (від грец. para — поруч, tenon — сухожилля).
Паратенон (або паратендин) — це тонка сполучнотканинна мембрана, яка оточує сухожилля, що не мають повноцінної синовіальної піхви. Вона забезпечує ковзання сухожилля під час рухів, його кровопостачання та захист від механічних впливів.
Паратендиніт — це запалення саме цієї оболонки. Принципова відмінність від тендиніту (запалення самого сухожилля) полягає в тому, що за паратендиніту основна тканина сухожилля на початкових етапах залишається структурно збереженою. Це робить прогноз за правильного лікування паратендиніту сприятливим, але тільки за умови своєчасного виявлення.
Паратендинит частіше вражає ахіллове сухожилля — потужний тяж, що з’єднує литковий і камбалоподібний м’язи з п’ятковою кісткою. Саме на нього припадає найбільше навантаження під час ходьби, бігу, стрибків. Рідше — сухожилля чотириголового м’яза стегна, кисті, передпліччя та розгиначів стопи.
Основні причини розвитку паратендиніту
В основі паратендиніту лежить механічне подразнення паратенона внаслідок повторюваних мікропошкоджень. Уявіть, що ви багаторазово згинаєте й розгинаєте одне й те саме місце на аркуші паперу: з часом воно неминуче надривається. Приблизно так відбувається з паратеноном під час хронічного перенавантаження: оболонка набрякає, у ній починається запальний процес з інфільтрацією імунних клітин, що впливає на її ковзну функцію.
До можливих причин розвитку паратендиніту належать:
- надмірні або різко збільшені навантаження (наприклад, збільшення обсягу тренувань на понад 10 % на тиждень);
- тренування на твердих або нерівних поверхнях (асфальт, бруківка);
- неправильно підібране взуття (особливо з жорсткою підошвою або недостатньою амортизацією);
- анатомічні особливості — плоскостопість, високий звід стопи, вальгусна деформація тощо;
- порушення біомеханіки руху — слабкість м’язів гомілки, порушення м’язового балансу тощо;
- вік від 30 до 60 років (через зниження еластичності та регенераційних здібностей сполучної тканини);
- метаболічні порушення — цукровий діабет, гіперурикемія, системні запальні захворювання тощо;
- терапія деякими антибіотиками з групи фторхінолонів.
Профілактика паратендиніту ґрунтується на зменшенні травмування тканин, контролі фізичних навантажень та підтримці еластичності м’язів.
Симптоми паратендиніту
Симптоматика паратендиніту нерідко розвивається поступово, що стає причиною пізнього звернення до лікаря. Характерна особливість — біль посилюється під час навантаження та слабшає у стані спокою (на початкових стадіях).
До типових ознак захворювання належать:
- біль уздовж сухожилля, особливо з боків (а не в самому суглобі), що посилюється під час активності;
- ранкова скутість і біль під час перших кроків після сну або тривалого сидіння;
- видима набряклість і почервоніння в ділянці сухожилля;
- крепітація — типовий хрускіт або відчуття скрипу під час руху в суглобі;
- болісність під час пальпації по краях сухожилля, а не вздовж його осі;
- тепло в ділянці ураження через дотик.
Якщо біль не минає понад 1–2 тижні, посилюється навіть у спокої, супроводжується вираженим набряком або неможливістю нормально пересуватися — це сигнал для негайної консультації фахівця та проведення інструментальної діагностики. Запущений паратендиніт призводить до утворення спайок і набагато підвищує ризик розриву сухожилля.
Як діагностують паратендиніт
Діагностика паратендиниту — завдання, що потребує комплексного підходу. Річ у тім, що симптоми цього захворювання дуже схожі на прояви тендиніту, тендинозу, бурситу та навіть розтягнення зв’язок. Саме тому інструментальні методи візуалізації мають ключову роль у встановленні точного діагнозу.
Клінічний огляд
Перший крок — огляд лікаря (травматолога, ортопеда або спортивного лікаря). Фахівець оцінює локалізацію болю, наявність крепітації, набряку, характер болючості під час пальпації та функціональність кінцівки. Однак огляду часто недостатньо: розмежувати паратендиніт і тендиніт без візуалізації складно.
Ультразвукове дослідження
Ультразвук — метод першої лінії у разі підозри на паратендиніт. Для обстеження сухожиль проводять УЗД суглоба (поруч із яким локалізоване сухожилля), УЗД м’яких тканин або УЗД конкретної анатомічної ділянки (наприклад, ахіллового сухожилля). УЗД є доступним, безпечним, виконується швидко та дає можливість оцінити тканини в режимі реального часу, що є його перевагою.
За паратендиніту УЗД виявляє:
- потовщення та потемніння паратенону — у нормі ця оболонка майже не видна, тоді як у разі запалення вона стає чітко помітною;
- рідину між паратеноном і сухожиллям (особливо за гострої стадії);
- посилення кровотоку в оболонці (на доплерографії);
- саме сухожилля за цих умов залишається структурно збереженим — саме це є ключовим діагностичним критерієм, що відрізняє паратендиніт від тендиніту.
Доплер-режим
Кольорова або енергетична доплерографія дає можливість оцінити інтенсивність кровопостачання в ділянці запалення. За активного паратендиніту в паратеноні з’являється патологічна васкуляризація, що допомагає відстежити динаміку лікування: зменшення кровотоку = успішний терапевтичний ефект.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ — чутливіший метод для виявлення незначних запальних змін. Він є особливо інформативним на ранніх стадіях, коли УЗД ще не виявляє характерних ознак, а також у разі нетипової локалізації або поєднання кількох патологій.
На МРТ у разі паратендиніту можна побачити:
- підвищення інтенсивності сигналу навколо сухожилля на жироподавлених (fat-suppressed) та STIR-послідовностях — ознака набряку паратенона;
- за хронічного перебігу — потовщення паратенона зі зниженням сигналу (фіброз, спайки тощо);
- безпосередньо сухожилля на початкових етапах демонструє нормальний сигнал — ще одна ознака, що вказує саме на паратендиніт, а не на тендиніт.
МРТ дає можливість оцінити ураження навколишніх структур — жирової клітковини, найближчих суглобів, слизових сумок.
Рентгенологічні методи діагностики
КТ у разі паратендиніту застосовують рідко: в основному для виключення супутньої патології кісткової тканини (стресових переломів, деформацій), які можуть імітувати або провокувати запалення паратенона. Рентген як самостійний метод діагностики паратендиніту є малоінформативним, проте його застосовують для виключення остеофітів і кальцифікатів.
Паратендиніт — запалення оболонки сухожилля — нерідко маскується під інші больові синдроми й потребує грамотної інструментальної діагностики. УЗД з доплерографією дає можливість швидко виявити характерні ознаки запалення паратенона, оцінити стан самого сухожилля та виключити супутні патології. МРТ призначають у разі підозри на ранні або нетипові зміни, а також для детального оцінювання навколишніх структур. Точний діагноз — запорука правильного лікування та повноцінного відновлення. Звертайтеся за професійною допомогою вчасно та проходьте діагностику на сучасних апаратах експертного рівня.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чим паратендиніт відрізняється від тендиніту та тендовагініту?
- Тендиніт — запалення самого сухожилля (його волокон).
- Тендовагініт (теносіновіт) — запалення сухожилля разом із його синовіальною оболонкою (оболонкою, яка є у сухожиль, що проходять у каналах; наприклад, на кисті, зап’ясті, стопі).
- Паратендиніт — запалення паратенона — пухкої сполучнотканинної оболонки, яка оточує сухожилля там, де немає синовіальної оболонки (класичний приклад — ахіллове сухожилля та надколінне сухожилля).
Простіше:
- тендиніт = проблема в самому сухожиллі;
- тендовагініт = проблема в сухожиллі + синовіальній оболонці;
- паратендиніт = проблема в навколишній пухкій оболонці (паратеноні).
Часто ці стани поєднуються.
Чи достатньо УЗД для встановлення діагнозу «паратендиніт»?
УЗД — один із найінформативніших і найприйнятніших методів у разі підозри на паратендинит. Найчастіше його достатньо в поєднанні з клінічною картиною (біль, набряк, болючість уздовж сухожилля). Однак остаточний діагноз встановлює лікар на підставі огляду + УЗД (іноді МРТ, якщо потрібна додаткова інформація або виключення інших патологій).
Що саме покаже УЗД під час паратендиніту?
Типові ультразвукові ознаки:
- потовщення паратенона (оболонки навколо сухожилля);
- гіпоехогенність (зниження видимості) тканин навколо сухожилля;
- наявність рідини / набряку навколо сухожилля;
- нерівність контурів сухожилля;
- за кольорового / енергетичного доплеру — посилення кровотоку (гіперемія) у паратеноні та навколишніх тканинах.
Саме сухожилля за чистого паратендиніту часто має відносно нормальний вигляд або мінімальні зміни (на відміну від тендинопатії / тендиніту, де змінюється структура самого сухожилля).
Чи є можливість, що паратендиніт пройде самостійно?
У легких випадках за умови повного виключення навантаження — так, симптоми можуть значно зменшитися або зникнути. Однак часто без лікування процес хронізується, утворюються спайки, фіброз, і біль повертається після відновлення навантаження. Тому рекомендують хоча б відносний спокій, холод, розвантаження та, якщо є нагальна потреба, консультацію лікаря (ортопеда або травматолога), щоби не допустити переходу стану в хронічну форму та виключити поєднання з іншими можливими патологіями анатомічної ділянки.
