Кіста Бейкера

Методи діагностики кісти Бейкера: сучасний підхід до виявлення патології

Ви помітили невелику «шишечку» під коліном або відчуваєте дискомфорт під час згинання ноги? Є можливість, що це кіста Бейкера, або, як її ще називають, кіста Беккера — поширена проблема колінного суглоба, яка вимагає уваги. У цій статті ми розповімо про те, що таке кіста Бейкера, чому вона виникає, які сучасні методи діагностики допоможуть точно визначити захворювання та почати правильне лікування.

Що таке кіста Бейкера й чому важлива діагностика

Кіста Бейкера — це скупчення рідини в підколінній ямці, яке утворює м’яке випинання із задньої сторони коліна. У колінному суглобі постійно виробляється спеціальне «змащення» — синовіальна рідина. За цієї патології її стає занадто багато через запалення або травму, надлишок накопичується в міжсухожильній сумці, утворюючи кісту.

На думку експертів, кіста Бейкера трапляється в 3,4–20,8 % населення. Причому є можливість, що реальна поширеність є вищою, оскільки багато людей не звертаються до лікаря за невеликих розмірів утворення.

Патологія діагностується в середньому у 19 % дорослих і 6 % дітей, з двома піковими періодами: у віці 4–7 років і 35–70 років. До 80 % всіх випадків підколінної кісти припадає на людей старше 40 років.

Кіста підколінної ділянки, що не була виявлена, іноді досягає значних розмірів (до 6 см), здавлює нерви й судини, а в деяких випадках — розривається, що призводить до сильного болю та набряку гомілки.

Від чого з'являється кіста Бейкера

Приблизно 94 % випадків розвитку кісти Бейкера пов'язано із захворюваннями колінного суглоба (артрит, артроз, синовіт тощо), тому поява цих симптомів — привід перевірити стан усього суглоба.

Також причиною виникнення кісти Бейкера можуть бути:

  • травми (з-поміж іншого — пошкодження менісків або хрящів);
  • вікові дегенеративні зміни та зношення суглоба;
  • вроджені особливості будови суглоба.

Коли варто записатися на діагностику кісти Бейкера

Зверніться до лікаря, якщо помітили в себе такі ознаки:

  • видиме випинання в ділянці підколінної ямки, яке краще помітно в положенні стоячи;
  • відчуття розпирання або тиску під коліном;
  • біль за повного згинання або розгинання ноги;
  • обмеження рухливості — складно присісти або зігнути коліно до кінця;
  • дискомфорт під час ходьби, особливо сходами;
  • набряклість гомілки або зміна кольору шкіри.

Ці ознаки є клінічними проявами кісти колінного суглоба, але вони можуть виникати й за інших захворювань. Тому важливо пройти інструментальну діагностику, яка забезпечує точність діагнозу.

Як діагностують кісту Бейкера

Діагностика кісти Бейкера завжди починається з візиту до травматолога-ортопеда. Це не просто формальність — досвідчений лікар багато що в змозі визначити вже на етапі огляду. Хоча є випадки, коли кісту Бейкера виявляють випадково, під час проведення УЗД з іншої причини. Симптоми кісти Бейкера не завжди мають виражений характер.

Після візуального огляду, пальпації, функціональних тестів і збору анамнезу лікар найчастіше рекомендує пройти інструментальну діагностику.

УЗД колінного суглоба

Ультразвукове дослідження коліна — основний метод, на якому ґрунтується діагностичний пошук у разі кісти підколінної ділянки. Це перше дослідження, яке призначають більшості пацієнтів.

Перевагами УЗД є:

  • доступність — не потрібна спеціальна підготовка;
  • безпека — немає опромінення, підходить дітям і вагітним;
  • швидкість — процедура займає 15–20 хвилин;
  • можливість оцінити вміст — лікар бачить, яка рідина в кісті (прозора або з включеннями).

УЗД коліна дає можливість візуалізувати кістозне утворення, визначити його точні розміри, форму, наявність перегородок всередині. Кісти або анехогенні (однорідні), або містять різну кількість ехогенних частинок, особливо під час запального процесу.

Крім того, в УЗД є важлива функція — дуплексна доплерографія. Вона оцінює кровотік у навколишніх судинах. Це потрібно, щоб відрізнити кісту від тромбозу глибоких вен або аневризми підколінної артерії.

У деяких випадках стандартне УЗД доповнюють дуплексним скануванням судин. УЗДГ часто застосовується під час діагностики кісти Бейкера, оскільки симптоми можуть бути схожими на судинні проблеми. Оцінювання кровотоку допомагає виключити тромбоз глибоких вен або аневризму підколінної артерії.

Однак УЗД не є найінформативнішим методом, оскільки дає змогу виключити або підтвердити наявність кісти Бейкера, але під час нього немає можливості повністю оцінити стан колінного суглоба. Саме тому за виявлення кісти часто призначають додаткове обстеження — МРТ або КТ.

МРТ колінного суглоба

Магнітно-резонансна томографія коліна — золотий стандарт у діагностиці захворювань і травм колінного суглоба. Це найінформативніший метод, який дає повну картину стану коліна. МРТ призначають за:

  • підозри на внутрішньосуглобову патологію (пошкодження менісків, зв'язок, хрящів);
  • потреби у визначенні характеру кісти — справжня або вторинна;
  • планування операції;
  • нечіткого результату ультразвукової діагностики;
  • рецидиву кісти після лікування.

Під час УЗД і МРТ кіста має типову діагностичну конфігурацію із шийкою, що виходить між сухожиллями медіальної голівки литкового та напівперетинчастого м'язів. Під час МРТ фахівець має можливість оцінити, чи є кіста Бейкера справжньою, чи вона є наслідком наявності внутрішньосуглобової патології, а також сформувати правильну тактику лікування.

У деяких випадках лікар призначає магнітно-резонансну томографію з контрастуванням. Наприклад, коли кіста Бейкера сформувалася не остаточно, і природа новоутворення не повністю зрозуміла. Контраст вводять внутрішньовенно, він є безпечним, якщо немає протипоказань, і допомагає краще візуалізувати структуру утворення та виявити супутні захворювання.

КТ колінного суглоба

Комп'ютерна томографія коліна — метод, який використовує рентгенівське випромінювання для створення пошарових знімків. У діагностиці кісти Бейкера КТ застосовується рідше, ніж УЗД або МРТ. Її призначають тільки за:

  • підозри на кісткові зміни;
  • виявлення ознак травм кісткових структур на МРТ;
  • наявності протипоказань до МРТ;
  • потреби в оцінюванні щільності утворення.

На знімках КТ можна побачити утворення рідинної щільності в медіальній підколінній ямці, що бере початок у точці між сухожиллями. КТ добре візуалізує тверді включення в кісті, зміни кісткової тканини, але м'якотканинні структури відображаються гірше, ніж на МРТ.

Також у разі кісти Бейкера можуть призначити пункцію із цитологічним дослідженням, рентгенографію для виключення переломів, артриту, артрозу та змін кісткової тканини, артроскопію (рідко, тільки в тих випадках, коли інші методи не дали відповіді або планується операція).

Комплексний підхід допомагає відрізнити кісту Бейкера від патологій зі схожою симптоматикою — тромбоз глибоких вен, аневризма підколінної артерії, пухлини м'яких тканин, варикозне розширення вен, абсцес та ін.

Лікування кісти Бейкера можливе тільки після точної діагностики.

У діагностичному центрі «RADI» можна пройти УЗД, КТ і МРТ коліна, щоб дізнатися про стан свого суглоба, оцінити кісту Бейкера і виключити патології, які можуть бути причиною її появи або схожих симптомів.

Профілактика кісти Бейкера

Профілактика кісти Бейкера — це виключення надмірного тиску та запалення в колінному суглобі. Кіста з'являється, коли в суглобі накопичується занадто багато рідини, тому важливо контролювати чинники, які спричиняють перевантаження або запалення.

Щоб це зробити:

  • забезпечте собі регулярне помірне навантаження (ходьба, плавання, вправи для зміцнення м'язів стегна тощо);
  • контролюйте вагу — зайві 5–10 кг збільшують навантаження на коліно й підвищують ризик розвитку синовіту;
  • уникайте різких і надмірних рухів;
  • своєчасно лікуйте захворювання коліна;
  • дотримуйтесь правильної техніки тренувань — чітке положення колін, адекватна розминка, поступове збільшення навантаження;
  • підтримуйте стабільність суглоба за допомогою м'язів і правильного взуття — це знижує ризик травм і запалення.

На думку експертів, до 40–50 % кіст Бейкера пов'язані з хронічними захворюваннями коліна, а зниження навантаження та зміцнення м'язів зменшують ризик їхньої появи та зростання.

Сучасна діагностика кісти Бейкера — це комплексний підхід, що включає клінічний огляд та інструментальні методи. УЗД є першою лінією діагностики, МРТ — золотим стандартом для повного оцінювання стану суглоба, а КТ застосовується, якщо потрібно вивчити кісткові структури. Не відкладайте візит до лікаря в разі появи дискомфорту в ділянці коліна. Рання діагностика дає можливість почати лікування на початкових стадіях і уникнути ускладнень. Пам'ятайте: кіста Бейкера — це сигнал про проблеми в колінному суглобі, який вимагає уваги фахівця. Записуйтеся на інструментальне обстеження телефоном або через форму на сайті.

Поширені питання

Що не можна робити, якщо в тебе кіста Бейкера?

У разі кісти Бейкера важливо не перевантажувати коліно. Надмірний тиск у суглобі збільшує об'єм кісти й підсилює біль. Щоб цього уникнути, виключіть глибокі присідання, стрибки, біг на велику дистанцію, тривале стояння, підйом важких предметів (особливо в нахил), різкі рухи (повороти, скручування, швидкий старт тощо), перерозгинання коліна. У жодному разі не проколюйте кісту самостійно й не нагрівайте ділянку!

Що провокує розрив кісти Бейкера?

Розрив кісти Бейкера трапляється тоді, коли тиск усередині кісти різко підвищується. Зазвичай це відбувається в результаті перевантаження або запалення в колінному суглобі. Чинником, що провокує розрив, є:

  • різке збільшення навантаження — біг на довгі дистанції, стрибки, інтенсивні тренування без підготовки;
  • сильне згинання коліна — глибокі присідання, випади, різкі рухи;
  • травма — забій, падіння або удар по коліну;
  • загострення артриту або синовіту — запалення збільшує кількість суглобової рідини, а це означає, що і тиск у кисті;
  • тривале стояння або ходьба сходами — суглоб працює на межі, рідина накопичується активніше;
  • підйом важких предметів — особливо в положенні зі зігнутими колінами;
  • неправильне лікування — ігнорування болю та продовження активного навантаження.

За розриву рідина з кісти виходить у м'язи гомілки. З'являється різкий біль, набряк і відчуття, що «щось лопнуло». Клінічні прояви розриву кісти можуть нагадувати тромбоз, тому потрібен огляд лікаря.

Який розмір кісти Бейкера вважається великим?

Розмір кісти Бейкера оцінюють за її діаметром і об’ємом рідини. Найчастіше орієнтуються на таку класифікацію розмірів:

  • Маленька кіста: до 3 см у діаметрі. Зазвичай малопомітна й часто не має виражених симптомів.
  • Середня кіста: 3–5 см. Іноді спричиняє дискомфорт і легке обмеження під час згинання коліна.
  • Велика кіста: понад 5 см. Часто видна візуально в підколінній ямці, спричиняє виражений дискомфорт, обмеження руху й має підвищений ризик розриву.

Важливо розуміти, що розмір кісти не завжди корелює з болем: невелика кіста іноді дає сильну симптоматику, якщо тисне на нервові або судинні структури.

Що буде в разі розриву кісти Бейкера?

У разі розриву кісти Бейкера рідина з неї виходить у м'язи гомілки, спричиняючи різкий біль, набряк і відчуття напруження під коліном. Часто з'являються почервоніння, синці та обмеження згинання коліна. Симптоми можуть нагадувати тромбоз глибоких вен, тому важливо терміново звернутися до лікаря. Без лікування набряк і біль після розриву зберігаються, а запалення іноді поширюється на навколишні тканини.

Чи можна жити з кістою Бейкера?

Так, жити з кістою Бейкера можна, особливо якщо вона маленька й не викликає болю. Часто кіста протікає безсимптомно й не заважає звичайній активності. Тому важливо об'єктивно оцінювати дискомфорт і біль у коліні, обмеження в згинанні й розгинанні, набряк під коліном або гомілкою, збільшення розміру кісти. Якщо з'являються ці ознаки, важливо звернутися до лікаря для оцінювання. Найчастіше невеликі кісти контролюються без операції, через зниження навантаження, фізіотерапію та спостереження.

Чи є можливість, що кіста Бейкера стане причиною утворення тромбу в нозі?

Прямою причиною тромбу в нозі кіста Бейкера зазвичай не є, але вона іноді створює умови, що підвищують ризик:

  • стискає глибокі вени гомілки, сповільнюючи кровотік;
  • на тлі виражених симптомів кісти (болю, набряку, почервоніння гомілки) іноді важко помітити справжній тромб;
  • запалення м'язових тканин, яке є можливим у разі розриву кісти, додатково уповільнює венозний відтік.

Однак наявність кісти не означає, що тромб обов'язково з'явиться, а за будь-яких сумнівів лікар призначить УЗД вен для оцінювання стану кровотоку.

Як болить нога за кісти Бейкера?

Біль за кісти Бейкера зазвичай локалізується в підколінній ямці та іноді віддає в гомілку. Він пов'язаний із тиском кісти на тканини й суглоб.

Характер болю:

  • тягучий або тупий — посилюється під час згинання або навантаження на коліно;
  • відчуття розпирання або тиску (особливо за великої кісти);
  • біль під час ходьби або стояння — тривале збереження стоячого положення посилює дискомфорт;
  • різкий гострий біль і важкість у нозі — у разі розриву кісти.

Є можливість, що біль буде з'являтися періодично та залежати від активності.