Арахноїдит і роль МРТ у його виявленні
Головний біль, який не минає тижнями, легка втрата пам’яті, дивні спалахи перед очима — ці симптоми часто списують на втому або стрес. Однак у деяких випадках за ними приховується набагато серйозніша причина — запальне ураження павутинної оболонки мозку, або арахноїдит. Розповідаємо, що це за захворювання, чому його так складно виявити та яка роль МРТ у діагностиці арахноїдиту, чому це головний інструмент.
Що таке арахноїдит: короткий анатомічний лікнеп
Мозок людини має три захисні оболонки. Ззовні — тверда, зсередини — м’яка, а між ними локалізована павутинна (арахноїдальна). Саме вона дала назву захворюванню: слово «арахноїдит» буквально перекладається з грецької як «запалення павутинної оболонки».
Павутинна оболонка бере участь у виробленні та циркуляції спинномозкової рідини (ліквору), яка живить мозок, поглинає удари та виводить продукти обміну речовин. Коли ця оболонка запалюється, нормальний потік ліквору порушується. На її поверхні утворюються спайки та кісти — своєрідні рубці, які здавлюють нервові структури та блокують нормальну циркуляцію рідини.
Арахноїдит — це рідкісне хронічне запальне захворювання павутинної оболонки. Найчастіше воно уражає оболонки спинного мозку.
Види арахноїдиту за локалізацією — церебральний (головний мозок), спінальний (спинний мозок, найчастіше уражає поперековий відділ) і змішаний (уражає обидва відділи нервової системи); за характером змін — кістозний (утворюються порожнини, заповнені ліквором), злипливий (адгезивний) — утворюються спайки та рубці; змішана форма — найпоширеніша в клінічній практиці; за перебігом — гострий, підгострий і хронічний. Хронічна форма трапляється набагато частіше та нерідко роками залишається нерозпізнаною.
Хто частіше хворіє на арахноїдит: статистика та чинники ризику
Ризик виникнення арахноїдиту є в будь-якому віці та у представників будь-якої статі. Точна поширеність захворювання поки що невідома, за деякими джерелами — орієнтовно 5 % випадків серед істинних уражень ЦНС.
Причини виникнення арахноїдиту — ушкодження або запальні процеси. Серед можливих чинників ризику:
- перенесені інфекції, включно з деякими видами менінгіту;
- травми хребта та головного мозку;
- хірургічні втручання;
- субарахноїдальний крововилив — кровотеча в простір між оболонками мозку;
- деякі інвазивні медичні процедури;
- вплив деяких хімічних речовин;
- запальні та аутоімунні захворювання.
Водночас арахноїдит іноді виникає й без очевидної причини. Крім того, зв’язок деяких чинників із захворюванням залишається недостатньо вивченим.
Додаткові чинники, що підвищують ризик розвитку арахноїдиту: хронічна перевтома, зловживання алкоголем, часті ГРВІ, повторні травми, робота в умовах високих температур.
Як проявляється арахноїдит
Арахноїдит не має яскравих специфічних проявів. Найчастіше симптоми арахноїдиту можна сплутати з іншими, відомішими, захворюваннями.
Загальномозкові симптоми (пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного тиску)
- Розпираючий головний біль, що посилюється під час кашлю, фізичного навантаження, нахилів.
- Нудота та блювота на піку болю.
- Погіршення пам’яті, концентрації уваги, швидка розумова стомлюваність.
- Порушення сну, дратівливість, емоційна лабільність.
Осередкові симптоми (залежать від локалізації)
- За ураження зорових нервів — зниження зору, аж до сліпоти.
- За базального арахноїдиту — порушення слуху, запаморочення, атаксія.
- За конвекситального — судомні напади.
- За спінального — біль у спині та ногах, слабкість у кінцівках, порушення сечовипускання та дефекації.
Характерна ознака арахноїдиту — гіпертензійно-гідроцефальні кризи — гострі епізоди різкого підвищення внутрішньочерепного тиску. Людина раптово відчуває сильний «розпираючий» головний біль, нудоту та блювоту. Такі кризи потребують негайного звернення по медичну допомогу.
Симптоми захворювання розвиваються не відразу після впливу причинного чинника. Після перенесеного грипу арахноїдит інколи з’являється через 3–12 місяців, після травми — через кілька тижнів або навіть років.
Чому МРТ — золотий стандарт діагностики арахноїдиту
Діагностика арахноїдиту — одне з найскладніших завдань у неврології. Симптоматика не є специфічною, лабораторні аналізи та нейрофізіологічні дослідження дають суперечливі результати. Єдиний метод, який має можливість достовірно підтвердити діагноз, — нейровізуалізація. МРТ за арахноїдиту не просто виявляє захворювання з високою ймовірністю, але й майже не дає хибнопозитивних результатів. Тобто якщо МРТ показує ознаки арахноїдиту — діагноз можна вважати підтвердженим.
МРТ дає змогу буквально «побачити» те, що відбувається всередині спинномозкового каналу або в порожнині черепа. Радіолог оцінює знімки в режимах T1, T2 і, якщо є потреба, із введенням контрастної речовини (гадолінію).
Характерні МРТ-ознаки арахноїдиту (за зменшенням частоти поширеності):
- злипання та зміщення нервових корінців — замість того, щоби вільно «плавати» у лікворі, вони злипаються у пучок або притискаються до стінок дурального мішка;
- «порожній» дуральний мішок — нервові корінці притиснуті до периферії, центр мішка має порожній вигляд;
- арахноїдальні кісти — порожнини, заповнені ліквором;
- потовщення та накопичення контрасту в мозкових оболонках;
- гіперінтенсивний сигнал у T2 у спинному мозку — ознака його набряку;
- м’якотканинна «маса» у субарахноїдальному просторі — заміщення ліквору рубцевою тканиною;
- сирингомієлія — утворення порожнин усередині самого спинного мозку як ускладнення порушеної циркуляції ліквору.
Можливості КТ у діагностиці арахноїдиту обмежені, зокрема під час дослідження спинномозкового каналу з внутрішньовенним введенням контрастної речовини. КТ-мієлографія, хоч і має високу діагностичну точність, але її застосовують виключно як доповнення до МРТ у складних випадках.
Лікування арахноїдиту завжди комплексне, призначається неврологом тільки після МРТ і не забезпечує повного одужання, проте за своєчасної діагностики симптоми хвороби піддаються контролю. Коли ліки та фізіотерапія не дають результату, розглядають можливість операції — усунення кісти та рубцевих зрощень, що тиснуть на мозок.
Коли терміново звернутися до лікаря
Негайної консультації невролога потребують такі ситуації, як-от:
- різкий інтенсивний головний біль, який раніше не турбував;
- раптове зниження зору або його втрата;
- слабкість у ногах і порушення ходи, що посилюються;
- нетримання сечі або калу, пов’язане з болем у спині;
- перший епілептичний напад.
Арахноїдит — хронічне запальне захворювання оболонок мозку, яке часто маскується під інші неврологічні стани. Симптоми наростають повільно, і пацієнти роками можуть не знати про проблему. МРТ є еталонним методом діагностики з чутливістю 92 % і специфічністю 100 % — і саме це дає змогу встановити точний діагноз там, де інші методи безсилі. Якщо є підозри, проконсультуйтеся з лікарем і запишіться на МРТ головного мозку та хребта, ми проводимо їх на апараті 1,5 Тесла.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чи можна запобігти розвитку арахноїдиту?
Повністю гарантовано запобігти виникненню арахноїдиту немає можливості, але ризик можна суттєво знизити. Основне, що ви можете зробити:
- звести до мінімуму непотрібні інвазивні спинальні процедури (операції, повторні епідуральні ін’єкції, мієлографії зі старими контрастними речовинами);
- своєчасно лікувати інфекції (менінгіти, синусити, отити тощо);
- уникати введення потенційно токсичних речовин у субарахноїдальний простір;
- дотримуватися обережності після травм хребта та голови.
Зверніть увагу, що не всім випадкам арахноїдиту можна запобігти (особливо ідіопатичним або пов’язаним з аутоімунними процесами).
Який метод діагностики вважають «золотим стандартом» для виявлення та підтвердження арахноїдиту?
МРТ на сьогодні вважають золотим стандартом візуалізації. Вона дає можливість побачити злипання / згущення нервових корінців, потовщення оболонок, утворення тонких перегородок, порушення циркуляції ліквору тощо. Діагноз загалом є клінічним (симптоми + анамнез), а МРТ його підтверджує.
Чи можна відрізнити арахноїдит від інших захворювань мозку (або хребта) за допомогою МРТ?
Так, найчастіше — можна. Характерні ознаки арахноїдиту (злипання нервових корінців, їх фіксація до стінок дурального мішка, септації, локальні порушення лікворотоку) допомагають диференціювати його від стенозу, гриж, пухлин, метастазів, синдрому Гійєна-Барре, активного інфекційного процесу тощо. Однак МРТ не завжди дає 100 % впевненість: іноді картина імітує інші стани, тому інтерпретацію проводять у поєднанні з клінікою. У разі виникнення сумнівів додають КТ-мієлографію.
У яких випадках використовують КТ для діагностики арахноїдиту?
КТ (частіше у вигляді КТ-мієлографії з введенням контрасту) застосовують:
- коли МРТ протипоказана (встановлено кардіостимулятор, деякі металеві імплантати тощо);
- коли МРТ є неінформативною або сумнівною;
- у разі підозри на осифікуючий арахноїдит (кальцифікація / окостеніння оболонок) — звичайна КТ тут навіть чутливіша за МРТ;
- для кращої візуалізації блоку поширення контрасту та грубих спайок.
Чи можна повністю вилікувати арахноїдит?
Ні. Повного одужання (зворотного розвитку спайкового процесу та відновлення нормальної структури оболонок) на сьогодні немає. Лікування симптоматичне та підтримуюче: контроль болю (зокрема нейропатичного), протизапальна терапія, фізіотерапія, реабілітація, іноді нейростимуляція або (рідко й з обережністю) хірургічне розсічення спайок. Мета — поліпшити якість життя та уповільнити прогресування хвороби.
