Цистоцеле: прояви, наслідки та методи діагностики
Тиск або відчуття стороннього тіла в піхві, тягнучий дискомфорт унизу живота, ослаблений струмінь сечі — з такими скаргами жінки часто звертаються до гінеколога з підозрою на цистоцеле (сечопузирну протрузію, випинання сечового міхура). Воно може тривалий час не турбувати, а вираженість скарг не завжди відповідає ступеню опущення або випинання сечового міхура в порожнину піхви. Нижче пояснюємо, чому виникає цей стан, як визначають стадію та коли для уточнення потрібні УЗД або МРТ.
Що таке цистоцеле (пролапс сечового міхура)
Цистоцеле — це опущення передньої стінки піхви разом із сечовим міхуром, який прилягає до неї. Це один із різновидів пролапсу тазових органів. Тазове дно можна порівняти з гамаком: м'язи та сполучна тканина підтримують органи знизу. Коли ця опора слабшає або пошкоджується, органи зміщуються вниз. Нерідко одночасно опускаються й інші структури — матка або задня стінка піхви.
Це поширений стан.
У шведському популяційному дослідженні орієнтовно 8 % жінок повідомили про симптоми пролапсу тазових органів. Пік симптомів припадає на вік 70–79 років, а ризик хірургічного лікування протягом життя, на думку американських науковців, становить приблизно 13 %.
Причини цистоцеле та чинники ризику
Ослаблення підтримувальних тканин зазвичай пов’язане з поєднанням кількох чинників. Зміни можуть формуватися поступово, тому встановити одну конкретну причину не завжди вдається.
Серед можливих чинників:
- вагітність і природні пологи (особливо за пошкодження м’язів та сполучної тканини тазового дна);
- вікові зміни тканин і зниження рівня естрогенів після менопаузи;
- тривале підвищення внутрішньочеревного тиску через хронічний кашель, закрепи або регулярне значне фізичне навантаження;
- ожиріння;
- спадкова схильність до слабкості сполучної тканини;
- перенесені операції на органах таза.
Наявність чинника ризику ще не означає, що цистоцеле обов’язково виникне. Водночас під час консультації лікар уточнює перебіг пологів, перенесені втручання та умови появи скарг: це допомагає зрозуміти механізм можливих змін.
Ознаки цистоцеле та зміни самопочуття
Невелике опущення іноді виявляють випадково під час огляду. В інших випадках дискомфорт посилюється наприкінці дня, після тривалого стояння або фізичного навантаження та зменшується лежачи.
Типові симптоми цистоцеле — відчуття тиску в піхві та зміни у спорожненні сечового міхура.
Можливі такі скарги:
- відчуття стороннього тіла або випинання біля входу в піхву;
- тягучий дискомфорт унизу живота або в ділянці таза;
- ослаблення або переривчастість струменя сечі, потреба натужуватися;
- відчуття неповного спорожнення та повторний позив невдовзі після відвідування туалету;
- підтікання сечі під час кашлю або навантаження;
- іноді — дискомфорт під час статевого контакту.
Проте ці прояви не є специфічними лише для цистоцеле. Подібні скарги виникають через інфекції сечових шляхів або порушення роботи сечового міхура, тому визначати причину лише за відчуттями неможливо.
Стадії цистоцеле та оцінювання опущення
Ступінь змін визначають під час гінекологічного огляду з натужуванням. Для стандартизованого опису застосовують систему POP-Q: положення стінок піхви вимірюють відносно дівочої пліви (входу в піхву). Це дає змогу порівнювати результати повторних оглядів.
Виділяють п'ять стадій:
- стадія 0 — опущення немає;
- стадія I — найнижча точка розташована вище дівочої пліви більш ніж на 1 см;
- стадія II — найнижча точка в межах 1 см вище або нижче дівочої пліви;
- стадія III — опущення нижче дівочої пліви понад 1 см, але без повного випадіння;
- стадія IV — повне випадіння.
Скарги частіше з'являються тоді, коли опущення сягає рівня дівочої пліви або виходить за її межі. Водночас розмір випинання сам по собі не визначає тяжкість симптомів, тому лікар окремо оцінює вплив змін на сечовипускання та повсякденне життя.
Чим загрожує цистоцеле за порушення спорожнення міхура
Опущення не в кожної людини прогресує або спричиняє ускладнення.
Проте за значного зміщення органів міхур може спорожнюватися не повністю: після сечовипускання в ньому залишається сеча. Це може сприяти повторним інфекціям сечових шляхів і посилювати дискомфорт. Виражене випадіння іноді супроводжується подразненням або поверхневим пошкодженням слизової, що випинається назовні. За тяжкого пролапсу зрідка порушується відтік сечі з нирок і розширюються їхні порожнини.
Такі зміни за цистоцеле потребують окремого оцінювання, але не є неминучим наслідком будь-якого опущення.
Як діагностувати цистоцеле під час огляду
Діагностика цистоцеле починається з розмови та огляду гінеколога або урогінеколога — фахівця з порушень тазового дна та сечовипускання. Лікар уточнює, коли з’являється випинання, чи є підтікання сечі або відчуття неповного спорожнення. Огляд із натужуванням дає змогу оцінити передню стінку піхви та стан підтримки інших органів.
Якщо лежачи зміни не відповідають описаним скаргам, може знадобитися огляд у положенні стоячи. За підозри на інфекцію призначають аналіз сечі, а за труднощів із сечовипусканням вимірюють залишковий об’єм сечі після спорожнення міхура. Вибір додаткових досліджень залежить від конкретного запитання, а не лише від установленого ступеня опущення.
Інструментальні методи у діагностиці цистоцеле
Для чого роблять УЗД і МРТ під час діагностики цистоцеле, якщо зміни вже видно під час огляду? Ці дослідження оцінюють спорожнення міхура, взаємне положення органів і роботу тазового дна. Вони потрібні не всім: за типової картини огляду часто достатньо для встановлення діагнозу, але в деяких випадках важлива докладніша інформація.
УЗД сечового міхура та тазового дна
УЗД — доступний спосіб виміряти об’єм сечі, що залишається після сечовипускання. За показаннями оцінюють нирки та сечові шляхи. Це допомагає виявити супутні зміни, але звичайне УЗД сечового міхура через живіт найчастіше не замінює обстеження тазового дна.
Спеціалізоване трансперинеальне УЗД виконують датчиком через промежину, спостерігаючи за органами в спокої та під час натужування. Воно може показати зміщення основи міхура й особливості підтримки уретри — каналу, яким виходить сеча.
МРТ тазового дна в динаміці
МРТ детально відображає м’які тканини та взаємне положення органів таза без іонізувального випромінювання. Динамічне дослідження передбачає отримання зображень під час функціональних проб, зокрема натужування. Воно дає змогу побачити зміни, які не завжди помітні у спокої. Метод застосовують за складного поєднаного опущення, невідповідності між скаргами та оглядом або повторної появи проблеми після операції.
Звичайна МРТ малого таза не тотожна дослідженню тазового дна в динаміці. Потрібний протокол узгоджують відповідно до скерування та діагностичного завдання.
КТ і рентгенографія за супутніх показань
КТ не є стандартним методом оцінювання опущення передньої стінки піхви. Її можуть призначити для пошуку каменів, об’ємного утворення або іншої причини порушеного відтоку сечі. Таке обстеження відповідає на окреме запитання, а не замінює функціональне оцінювання тазового дна. А оглядова рентгенографія взагалі майже не візуалізує підтримувальні м’які тканини та їхнє зміщення під час натужування.
Проходити всі методи візуалізації не потрібно — лікар вибере потрібні дослідження з огляду на ваші скарги та результати огляду.
Коли цистоцеле потребує звернення до лікаря
Не варто відкладати звернення через сором або сподівання, що скарги минуть самостійно. Огляд для визначення характеру змін потрібен навіть за незначного дискомфорту.
Планова консультація потрібна, якщо з’явилося випинання, відчуття тиску або змінилося сечовипускання. Проте є випадки, коли допомога потрібна тут і зараз:
- неможливо помочитися (особливо якщо є болісне переповнення унизу живота);
- гарячка з болем у боці, ознобом або вираженим погіршенням самопочуття;
- видима кров у сечі, кровоточивість випинання або посилення болю.
Лікування цистоцеле визначає профільний лікар за результатами огляду та обстежень. Самого висновку УЗД або МРТ (навіть динамічного) недостатньо для вибору тактики: потрібне зіставлення з проявами та функцією сечовипускання.
Профілактика цистоцеле
Частину чинників ризику можна зменшити: стежити за регулярністю випорожнень і уникати хронічного натужування, підтримувати здорову вагу, лікувати хронічний кашель, обережно ставитися до підняття важких предметів. Вправи для м'язів тазового дна та інші заходи лікар підбирає індивідуально з огляду на стан саме вашого тазового дна.
Цистоцеле потребує оцінювання не лише положення органів, а й того, як працює сечовий міхур. У діагностичному центрі «RADI» в Києві можна пройти УЗД або МРТ сечового міхура (нединамічне) за скеруванням лікаря, попередньо уточнивши потрібний протокол дослідження.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Джерела
- Tegerstedt G, Maehle-Schmidt M, Nyrén O, Hammarström M. Prevalence of symptomatic pelvic organ prolapse in a Swedish population. Int Urogynecol J.
- American College of Obstetricians and Gynecologists. Pelvic organ prolapse. ACOG Practice Bulletin No. 214. Obstet Gynecol. 2019.
- Vergeldt TFM, Weemhoff M, IntHout J, Kluivers KB. Risk factors for pelvic organ prolapse and its recurrence: a systematic review. Int Urogynecol J. 2015.
- Bump RC, Mattiasson A, Bø K, et al. The standardization of terminology of female pelvic organ prolapse and pelvic floor dysfunction. Am J Obstet Gynecol. 1996.
- El Sayed RF, Alt CD, Maccioni F, et al. Magnetic resonance imaging of pelvic floor dysfunction — joint recommendations of the ESUR and ESGAR Pelvic Floor Working Group. Eur Radiol. 2017.
Ціни на послуги
Поширені питання
Чи буває цистоцеле безсимптомним?
Так, невелике опущення часто не спричиняє помітних скарг. Тоді його виявляють випадково під час гінекологічного огляду. Відсутність дискомфорту не дає змоги визначити ступінь змін: його оцінює лікар під час огляду з натужуванням.
Що видно на УЗД за цистоцеле?
УЗД дає змогу виміряти залишкову сечу після сечовипускання. Спеціалізоване дослідження через промежину може показати зміщення основи міхура під час натужування. Звичайне УЗД через живіт не замінює оцінювання тазового дна.
Що покаже МРТ у разі цистоцеле?
Динамічна МРТ показує положення міхура та сусідніх органів у спокої й під час натужування, допомагає оцінити поєднане опущення. Звичайна МРТ малого таза має інший протокол, тому формат дослідження погоджують заздалегідь.
Чи можуть скерувати на КТ у разі цистоцеле або підозри на нього?
Так, але за окремими показаннями (наприклад, для пошуку каменів або іншої причини порушеного відтоку сечі). Для оцінювання самого опущення КТ зазвичай не потрібна: основою є огляд, а додаткові методи обирають за скаргами.